ቋንቋዎች ይከፋፈሉናል፣ ክርስቶስ አንድ ያደርገናል።

ዘፍጥረት 11፡1-9
ሰኔ 22፣ 2025
ፓስተር ክሪስ ሲክስ

እባካችሁ ከእኔ ጋር ጸልዩ ፡፡
መንፈስ ቅዱስ፣ እባክህ ልባችንን እና አእምሮአችንን ለእግዚአብሔር ቃል ክፈትልን?
የሚያስፈልገን ጥበብ የለኝም።
ኢየሱስ ግን አንተ ሕያው ቃል ነህ።
ለሕይወት የሚያስፈልገንን ጥበብ እና ኃይል ትሰጣለህ።
ስለዚህ በሰማያት የምትኖር አባት ሆይ በልጅህ በኢየሱስ ወንጌል ባርከን አሜን።
በመጽሐፍ ቅዱስህ ፊት ለፊት፣ በዘፍጥረት 10 ላይ፣ የአሕዛብን ሁሉ ዝርዝር እናገኛለን።
የኖህ ዘሮች ሁሉ አስደናቂ ዝርዝር ነው።
በፕላኔቷ ዙሪያ የተለያዩ የሰዎች ቡድኖችን አቋቋሙ, እያንዳንዳቸው የራሳቸው ቋንቋ እና ልማዶች አሏቸው.
በዘፍጥረት 11 ላይ፣ ሙሴ እነዚያ ሰዎች ለምን በአለም ዙሪያ እንደተከፋፈሉ ለማስረዳት ወደ ኋላ መለስ ብሎ ተመልክቷል።
የጀመረው አንዳንድ የኖኅ ዘሮች በአምላክ ላይ ባመፁበት ወቅት ነው።
ከዘፍጥረት 11፡1-9 ላነብልህ።
1 ዓለምም ሁሉ አንድ ቋንቋና የጋራ ንግግር ነበረው።
2 ሰዎች ወደ ምሥራቅ ሲሄዱ በሰናዖር አንድ ሜዳ አግኝተው ሰፈሩ።
3 እርስ በርሳቸውም፣ “ኑና ጡብ እንሥራ በደንብ እንጋገር” ተባባሉ።
ከድንጋይ ይልቅ ጡብ፣ ሬንጅ ለሞርታር ይጠቀሙ ነበር።
4፤እነርሱም፡— ና፥ ስም እንሥራ፥ በምድርም ሁሉ ላይ እንዳንበተን፥ እስከ ሰማይ የሚደርስ ግንብ ያላት ከተማ እንሥራ፡ አሉ።
5 እግዚአብሔር ግን ሰዎቹ የሚሠሩትን ከተማና ግንብ ለማየት ወረደ።
6 እግዚአብሔርም አለ፡— አንድ ቋንቋ የሚናገሩ ሰዎች እንደ ሆኑ ይህን ማድረግ ከጀመሩ ያሰቡት ምንም ነገር የሚሳናቸው አይሆንም።
7 ኑ እንውረድና እንዳይግባቡ ቋንቋቸውን እንደባልቀው።
8፤እግዚአብሔርም፡ከዚያ፡በምድር፡ዅሉ፡ላይ፡በተናቸው፥ከተማይቱንም፡መስራት፡ተዉ።
9 ስለዚህም ባቤል ተባለ፤ ምክንያቱም በዚያ እግዚአብሔር የዓለምን ሁሉ ቋንቋ ስለ ደባለቀ።
ከዚያም እግዚአብሔር በምድር ሁሉ ላይ በተናቸው።

አንድ ላይ ኢሳይያስ 40: 8 ን እናነባለን
ሣሩ ይደርቃል አበባውም ይረግፋል፥ የአምላካችን ቃል ግን ለዘላለም ጸንታ ትኖራለች።

እነዚህ ሰዎች አሁን ኢራቅ ባለችበት በሰናዖር ይኖሩ ነበር።
እግዚአብሔር የኖኅን ዘሮች እንዲያደርጉ እንዳዘዛቸው በምድር ሁሉ ላይ አልዘረጉም።
ይልቁንም እነዚህ ሰዎች አንድ ቦታ ላይ ተሰብስበው ከተማ ለመሥራት ወሰኑ.
ግን ለምንድነው እግዚአብሔር ጠንከር ያለ ምላሽ የሰጠው እና እንደ አመጸኛ የሚመለከተው?
ምክንያቱም እንደ አዳምና ሔዋን ዓይነት ኃጢአተኛ ልብ ነበራቸው።
የመጀመሪያዎቹ ወላጆቻችን ኩሩ እና ራሳቸውን ችለው ነበር።
ያለ እግዚአብሔር ነፃነትና ደኅንነት ይፈልጉ ነበር።
በቁጥር 5 ላይ ዕብራይስጥ ግንበኞችን “የአዳም ልጆች” ሲል ጠርቶታል።
እንደ አዳምና ሔዋን ሁሉ የባቢሎንም ሰዎች ከእግዚአብሔር ጣልቃ ሳይገቡ የፈለጉትን ለማድረግ ነፃነት ይፈልጋሉ።
በቁጥር 4 ላይ ምን እየሰሩ እንደነበር በጥልቀት እንመልከታቸው።
በቁጥር 4 ላይ ባሉት አራት ቃላት ላይ ማተኮር እፈልጋለሁ፡ ከተማ፣ ሰማያት፣ ስም፣ የተበታተነ።
4 እነርሱም፡— ኑ፥ ስምን እንሥራ ዘንድ በምድርም ሁሉ ላይ እንዳንበተን፥ እስከ ሰማይ የሚደርስ ግንብ ያላት ከተማ ለራሳችን እንሥራ፡ አሉ።

ከተማ ውስጥ መኖር ከመበታተን ተቃራኒ ነው።
በከተማ ውስጥ መኖር ከዱር እንስሳት እና ከሰው ጠላቶች ጥበቃ ያደርጋል.
የተጋላጭነት ስሜትን ለማስወገድ እነዚህ ሰዎች ደህንነት እንዲሰማቸው በአንድ ከተማ ተሰብስበው ነበር።
ይህች ከተማ ባቤል ትባላለች, በኋላም ባቢሎን ትባላለች.
በመጽሐፍ ቅዱስ ውስጥ የባቢሎን ከተማ የሰዎች አመጽ፣ የጣዖት አምልኮ እና የሰይጣን ሥራ ምልክት ነው።
ባቢሎን የእግዚአብሔር ከተማ ከሆነችው የኢየሩሳሌም ተቃራኒ ናት።
ኢየሩሳሌም በተራራ ላይ ተሠርታለች- በእግዚአብሔር የተሠራ ተራራ።
የባቢሎን ከተማ ግን በጠፍጣፋ መሬት ላይ ተሠርታለች።
እስቲ አስቡት።
ኢየሩሳሌም በእግዚአብሔር ተራራ ላይ ተሠርታለች።
ለእውነተኛው አምላክ አምልኮና ለክብሩ የተሰራች ከተማ።
የባቢሎን ሕዝብ ለሰው ክብርና ለሐሰት አማልክት አምልኮ የራሳቸውን ተራራና ከተማ መሥራት ፈለጉ።
በባቤል ያለው ግንብ ምናልባት ወደ ላይ የሚወጣ ደረጃ ያለው ፒራሚድ ዚጉራት ነው።
እነዚህ በብዙ የዓለም ክፍሎች ተገኝተዋል.
እስካሁን የተገኘው ትልቁ “የሰማይ እና የምድር መሠረቶች ቤት” ተብሎ የሚጠራው በባቢሎን ነበር።
የዚግራት ግንበኞች ወደ መንግሥተ ሰማያት የሚወስዱትን ደረጃዎች ለመሥራት እየሞከሩ ነበር።
ካህናቱ ሰዎች ከዋክብትንና የፈጠሯቸውን አማልክትን እንዲያመልኩ የሚመሩበት ቤተ መቅደስ በላዩ ላይ ነበር።
በዘፍጥረት 11 ላይ እግዚአብሔር የተቆጣበትን ምክንያት ይህ ያብራራል።
የባቤል ከተማ የሰው ልጆች የራሳቸውን ሃይማኖት ለመመስረት ያደረጉት ሙከራ ነበር።
ነገር ግን በሐዋርያት ሥራ 17፡24-25 ሉቃስ ስለ እውነተኛው አምላክ ባሕርይ የሚናገረውን አድምጡ።
24 “ዓለሙንና በእርሱ ያለውን ሁሉ የፈጠረው አምላክ የሰማይና የምድር ጌታ ነው፤ በእጅ በተሠራ ቤተ መቅደስ አይኖርም።
25 ምንም እንደሚፈልግ በሰው እጅ አይገለገልም፤ ምክንያቱም እርሱ ራሱ ሕይወትንና እስትንፋስን ሌሎችንም ሁሉ ይሰጣል።

“ስም” በቁጥር 4 ላይ የተመለከትነው ሌላው ጠቃሚ ቃል ነው።
እግዚአብሔር አዳምን ​​(ዘፍጥረት 5፡2) እና አብርሃምን (ዘፍጥረት 17፡5) ብሎ የሰየመ ነው።
እግዚአብሔርም የያዕቆብን ስም እስራኤል ብሎ ለወጠው (ዘፍ 32፡8)።
እግዚአብሔር ፈጣሪ ስለሆነ ለሰዎች ስም የመስጠት መብት አለው።
የባቢሎን ግንበኞች ግን “ለራሳቸው ስም መመሥረት” ፈለጉ።
ራሳቸውን ችለው፣ ኃያል፣ ደህንነታቸው የተጠበቀ መሆን ፈልገው ነበር።
የፈጠሩትንና የሰየሟቸውን አማልክትን ማምለክ ፈለጉ።
ለዚህም ነው እግዚአብሔር ይህንን አመጽ ለመቋቋም የወረደው።
ቁጥር 5 እንዲህ ይላል።
5 እግዚአብሔር ግን ሰዎቹ የሚሠሩትን ከተማና ግንብ ለማየት ወረደ።

ሰዎቹ በግንባታ ፕሮጀክታቸው ተጠምደዋል።
“ጌታ ግን” ቁጭ ብሎ አላየም- እርምጃ ወሰደ።
አምላክ በሕይወታችሁ ውስጥ አንድ ሁኔታ ውስጥ ገብቶ ያውቃል?
የማይገባንን ነገር ለማድረግ ስንፈተን እግዚአብሔር ቁጭ ብሎ አይመለከትም።
1ኛ ቆሮንቶስ 10፡13 እንዲህ ይለናል።
13 “በሰዎች ላይ ከሚደርሰው መከራ በቀር ምንም ፈተና አልደረሰባችሁም።
እግዚአብሔር ግን የታመነ ነው; ከምትሸከሙት በላይ እንድትፈተኑ አይፈቅድም።
ስትፈተኑ ግን እንድትታገሡት መውጫውን ያዘጋጅልሃል።

“እግዚአብሔር ግን” የሚሉት ቃላት በመጽሐፍ ቅዱስ ውስጥ ካሉት በጣም ጣፋጭ ቃላት ጥቂቶቹ ናቸው።
እነዚህ ቃላቶች እግዚአብሔር ሩቅ እንዳልሆነ እና የሰዎችን ተግባራት እንደማያውቅ ያስታውሰናል.
እኛ ከፈጠርናቸው ችግሮች ለመታደግ በንቃት ወደ ህይወታችን ይንቀሳቀሳል።
በኤፌሶን 2፡3ለ-5ሀ እንዲህ እናነባለን፡-
3ለ “በፍጥረት እንደሌላው ሰው የቁጣ ልጆች ነበርን።
4 እግዚአብሔር ግን ስለ ወደደን ከታላቅ ፍቅር የተነሣ በምሕረት ባለ ጠጋ ነበር፤
5 በኃጢአታችን ሙታን እንኳ በሆንን ጊዜ ከክርስቶስ ጋር ሕይወት ሰጠን፤

ወዳጆች ሆይ፣ እግዚአብሔር ለእኛ ካለው ታላቅ ፍቅር የተነሣ እኛንና ችግሮቻችንን ችላ አላለም።
“በኃጢአታችን ሙታን በነበርንበት ጊዜም” ወደ እኛ ቀረበ።
በጣም የሚገርም ነው።
አንድ ሰው ሲበድልህ ምን ምላሽ እንደምትሰጥ አስብ።
ወደ እነርሱ መቅረብ ትፈልጋለህ ወይስ ወደ ሩቅ?
ኢየሱስ ወደ ኃጢአተኞችና ዓመፀኞች ለመቅረብ ፈቃደኛ ባይሆን ኖሮ ጠፍተን እና ተስፋ የቆረጥን እንሆን ነበር።
እንደ ባቤል ሰዎች ነፃ እና ገለልተኛ መሆን እንፈልጋለን።
እርዳታ እንፈልጋለን፣ ነገር ግን ይልቁንስ፡- “እንደሚሉ ግትር የ3 ዓመት ልጆች ነን።
”አይ እኔ ራሴ አደርገዋለሁ!”
እግዚአብሔር ግን በምሕረቱ ባለ ጠጋ ነው።
ስለዚህም ነው ፈጽሞ ልንኖር የማንችለውን ፍጹም ሕይወት እንድንኖር አንድያ ልጁን የላከው።
ለዚያም ነው ኢየሱስ የኃጢአታችንን ዋጋ ለመክፈል ለመሞት ፈቃደኛ የሆነው።
ስለ ምህረቱ እግዚአብሄር አመስግኑት።
እኛ ከእርሱ ርቀን በነበርንበት ጊዜም እርሱ እኛን ከራሳችን ሊያድነን ወረደ።
በሌላ አነጋገር በባቤል ያለውን የግንባታ ሥራ እንዲያቋርጥ ያደረገው የእግዚአብሔር ምሕረት ነው።
ከቁጥር 6-7 እንደገና አድምጡ።
6 እግዚአብሔርም አለ፡— አንድ ቋንቋ የሚናገሩ ሰዎች እንደ ሆኑ ይህን ማድረግ ከጀመሩ ያሰቡት ምንም ነገር የሚሳናቸው አይሆንም።
7 ኑ እንውረድና እንዳይግባቡ ቋንቋቸውን እንደባልቀው።

እግዚአብሔር ግን ግንብ ሰሪዎችን ለመቅጣት ብቻ አልወረደም።
ከራሳቸውም ሊያድናቸው መጣ።
እግዚአብሔር ከአቅሙ በላይ የሆኑ ነገሮችን ያሳኩ ይሆናል የሚል ስጋት አልነበረውም።
የእግዚአብሔር አላማ በባቤል የተጀመረውን አመጽ ከመስፋፋቱ እና ከመላ የሰው ልጆች ጋር ከመያያዙ በፊት ለማስቆም ነበር።
እርስ በርስ መነጋገር ስላልቻሉ አመፁ በድንገት ቆመ።
ህዝቡ የሚያኮራ ስራቸውን ለማደራጀት ቋንቋ ሲጠቀም ነበር።
አሁን ምንም መግባባት አይችሉም።
አምላክ ከተማቸውን ባቢሎን ብሎ የጠራው ለዚህ ነው ትርጓሜውም “ግራ መጋባት” ማለት ነው።
እርስዎ የማይረዱትን ቋንቋ ከሚናገር ሰው ጋር ሲሆኑ ምን ይሰማዎታል?
ግራ መጋባትና መለያየት ስሜት ነው አይደል?
ቋንቋዎች ሰዎችን እንደሚከፋፍሉ አጥር ሊሆኑ ይችላሉ።
ያ ብዙ ጊዜ እና ገንዘብ የምናፈስበት አንዱ ምክንያት ነው እዚህ አንድ ድምጽ ፌሎውሺፕ ለትርጉም ለማቅረብ።
ቋንቋ ያን ያህል ሕዝብን እንዳይከፋፍል በዚያ አጥር ውስጥ በሮች ለመሥራት እየሞከርን ነው።
ዛሬ የምንናገረው የተለያዩ ቋንቋዎች ሁሉ የጀመሩት በባቤል ነው፣ እግዚአብሔር ሰዎችን ወደ ዓለም በበተናቸው ጊዜ።
ነገር ግን በዚያን ጊዜም ቢሆን፣ እግዚአብሔር ዛሬም በመታየት ላይ ያለ የማዳን እቅድ ነበረው።
የመጽሐፍ ቅዱስ ታሪክ ፍሰቱ ይህን ይመስላል።
እግዚአብሔር ከአዳምና ከሔዋን፣ ከኖኅ እና ከሚስቱ ከአብርሃም እና ከሣራ ቤተሰቦች ጋር ከትንሽ ጀምሯል።
እነዚህ ሦስት ጥንዶች አንድ እውነተኛ አምላክ በሚያውቁና በሚያመልኩ ሰዎች ምድርን እንዲሞሉ ተነግሯቸዋል።
ይህ አምልኮ የጀመረው የአምላክን ከተማ ኢየሩሳሌምን በሠራ አንድ ትንሽ ሕዝብ ነው።
የእግዚአብሔር ከተማ ግን የታሰበው ለእነሱ ብቻ አልነበረም።
ብሔራት መጥተው ስለ ይሖዋ የሚማሩበት ቦታ እንዲሆን ነበር።
እስራኤል የተመሰረተችው በአፍሪካ፣ በእስያ እና በአውሮፓ መስቀለኛ መንገድ ላይ መሆኑ በአጋጣሚ አይደለም።
እግዚአብሔር በኢሳይያስ 49፡6 ላይ “የያዕቆብን ነገዶች ታስነሣ ዘንድ ከእስራኤልም የዳኑትን ትመልስ ዘንድ ለእኔ ባሪያ ትሆን ዘንድ ትንሽ ነገር ነው” ብሏል።
ማዳኔ እስከ ምድር ዳርቻ ድረስ እንዲደርስ ለአሕዛብ ብርሃን አደርግሃለሁ።

የእግዚአብሔርን ትልልቅ እቅዶች ታያለህ?
አሁን ባለን ህይወት፣ ቤት እና የጓደኞች ክበብ ረክተን ልንሆን እንችላለን።
ሆኖም ምሥራቹን ለራሳችን ማቆየት ለእኛ “በጣም ትንሽ ነገር ነው።
በእግዚአብሔር ትልቅ እቅድ ውስጥ ለመሳተፍ ከምቾት ዞናችን መውጣት አለብን።
ኢየሱስን ወደ አለም ልንከተለው ይገባል፣ የጠፉትን ፈልገን እና እያደገ ወደ ጨመረው የእግዚአብሔር አለም አቀፋዊ ቤተሰብ ለመጋበዝ።
መዝሙር 86፡9-10 እግዚአብሔር ለዓለም ስላለው እቅድ ይነግረናል።
9 “የሠራሃቸው አሕዛብ ሁሉ ይመጣሉ
በፊትህም ስገድ አቤቱ
ስምህንም ያከብራል።
10 አንተ ታላቅ ነህና ተአምራትንም ታደርጋለህ።
አንተ ብቻ አምላክ ነህ።

እነዚያን ጥቅሶች በአምልኮ አገልግሎታችን ውስጥ እዚህ በአንድ ድምጽ ማንበብ እንወዳለን።
ምክንያቱም በዚህች ቤተ ክርስቲያን እዚህ ላይ የተገለጸውን ሰማያዊ አምልኮ ትንሽ እንቀምሳለን።
በራእይ 7፡9-10 እግዚአብሔር ለሐዋርያው ​​ዮሐንስ የገለጠውን ይህን ራእይ አድምጡ።
9 “ከዚህም በኋላ አየሁ፥ እነሆም፥ ማንም ሊቈጥራቸው የማይችል እጅግ ብዙ ሕዝብ በፊቴ ነበሩ ከሕዝብም ከነገድ ከወገንም ከቋንቋም ሁሉ በዙፋኑ ፊትና በበጉ ፊት ቆመው…
10 በታላቅ ድምፅም ጮኹ።
” ማዳን በዙፋኑ ላይ ለተቀመጠው ለአምላካችንና ለበጉ ነው”

አንድ ቀን በዚያ የአምልኮ ሥርዓት ውስጥ በመሆኔ ደስተኛ ነኝ!
ይሁን እንጂ ይህ የመዝሙር 86 አሮጌ ትንቢት ወደፊት የራእይ 7:9 የአምልኮ አገልግሎት ሊሆን የሚችለው እንዴት ነው?
በኢየሱስ አገልግሎት፣ በቤተክርስቲያኑ በኩል በመስራት ወንጌልን ወደ አሕዛብ ለማድረስ።
እርስዎ እና እኔ ወደዚያ የመድብለ ባህላዊ፣ ባለብዙ ቋንቋ የአምልኮ አገልግሎት በሰማይ የሚያደርሰው የመጽሐፍ ቅዱስ ታሪክ ፍሰት አካል መሆን እንችላለን።
ያንን ራዕይ ወደፊት ለማራመድ፣ ኢየሱስ ተከታዮቹን ተጠቅሞ የወንጌልን መልእክት ለሰው ሁሉ ለማዳረስ።
ሉቃስ 10፡1-2ን አንብብ።
1 “ከዚህ በኋላ እግዚአብሔር ሌሎችን ሰባ ሁለት ሾሞ ሁለት ሁለት ሁለት አድርጎ በፊቱ ላካቸው ወደሚሄድበት ከተማና ቦታ ሁሉ።
2 እንዲህም አላቸው። መከሩ ብዙ ነው፥ ሠራተኞች ግን ጥቂቶች ናቸው።
እንግዲህ የመከሩን ጌታ ወደ መከሩ እርሻ ሠራተኞች እንዲልክ ለምነው።

ቁጥር 72 በጣም አስፈላጊ ነው.
ወደ ኋላ ተመልሰህ በዘፍጥረት 10 ላይ ያለውን የአሕዛብን ዝርዝር ካነበብክ 72 ብሔረሰቦች ስማቸው ታገኛለህ።
ኢየሱስ ያንን ቁጥር ሲመርጥ፣ ቀጣዩን የመጽሐፍ ቅዱስ ታሪክ ምዕራፍ እያወጀ ነበር።
ኢየሱስ እንዲህ ሲል ነበር፡-
“ከባቤል በኋላ ሰዎች ወደ 72 የተለያዩ ብሔራት ተበትነዋል።
እኔ ግን የመጣሁት ሰዎችን ከየትኛውም ሀገር ለማዳን ነው።
ተከታዮቼ ሲያመጡላቸው የመዳንን ምሥራች ይሰማሉ” ብሏል።

ለዚህ ነው እግዚአብሔር የቀደመችው ቤተክርስቲያን ሌሎች ቋንቋዎችን የመናገር ችሎታ የሰጣት።
በሐዋርያት ሥራ 2 ላይ ከዓለም ዙሪያ የተውጣጡ አይሁዶች በበዓለ ሃምሳ በኢየሩሳሌም እንደነበሩ እናነባለን።
ብዙ የተለያዩ ቋንቋዎችን ይናገሩ ነበር።
ወንጌልን ለመስማት እንዲችሉ መንፈስ ቅዱስ ሐዋርያት የውጭ ቋንቋዎችን እንዲናገሩ አስችሏቸዋል።
በዓለ ሃምሳ የባቢሎን እርግማን መቀልበስ ነበር።
እርግማኑ አመጸኞችን ለመከፋፈልና ለመለያየት አገልግሏል።
በዓለ ሃምሳ የተዋጁ ሰዎችን በምስጋና እና በአምልኮ አንድ አደረገ።
ጴጥሮስ በጰንጠቆስጤ ዕለት ምሥራቹን ሲሰብክ ጎብኚዎቹ ምሥራቹን በራሳቸው ቋንቋ ይሰሙ ነበር።
እና 3000 ሰዎች ክርስቶስን ሰምተው አመኑ!
በዚያ ቀን ተከታዮችም መልክተኞችም ሆኑ።
በሐዋርያት ሥራ 1፡8 ኢየሱስ ቤተክርስቲያንን ወደ “ኢየሩሳሌም፣ ይሁዳ፣ ሰማርያና ምድር ዳርቻ” እንድትወስድ አዟል።

ግን ከቋንቋ ችግር በተጨማሪ ሌላ ችግር ነበር።
ከበዓለ ሃምሳ በኋላ ብዙም ሳይቆይ ታላቅ ስደት ተነሳ።
በኢየሩሳሌም የነበሩት ክርስቲያኖች ከአደጋ ለማዳን ከከተማይቱ ግንብ ጀርባ ሆነው ለደህንነት እና ጥበቃ አብረው ተደብቀዋል።
የባቢሎን ግንበኞች ከግድግዳቸው በኋላ እንዴት እንደተሰበሰቡ ያስታውሰናል።
እግዚአብሔር በኢየሩሳሌም ላሉ አማኞች ወደ ዓለም እንዲሄዱ ነገራቸው ነገር ግን በምትኩ ተደብቀዋል።
እግዚአብሔር እነዚህን የፈሩትን ሰዎች እንዴት ከከተማ ሊያወጣቸው ነው?
በሐዋርያት ሥራ 8፡1ለ፣4፣5፣8 የሆነውን አድምጡ።
1ለ “በዚያም ቀን በኢየሩሳሌም ባለች ቤተ ክርስቲያን ላይ ታላቅ ስደት ሆነ፤ ከሐዋርያትም በቀር ሁሉም ወደ ይሁዳና ወደ ሰማርያ ተበተኑ…
4 የተበተኑትም በሚሄዱበት ሁሉ ቃሉን ሰበኩ።
5 ፊልጶስም በሰማርያ ወዳለች ከተማ ወርዶ መሲሑን ሰበከ።
8 በዚያም ከተማ ታላቅ ደስታ ሆነ።

የባቤልን ግንበኞች ለቅጣት ተበታትነው ነበር፣ነገር ግን እግዚአብሔር ወጥተው ምድርን እንዲሞሉ ስለፈለገ ነው።
በኢየሩሳሌም የነበሩት አማኞችም ተበታትነው ነበር።
እንደ ቅጣት ሳይሆን እግዚአብሔር ወጥተው ወንጌልን እንዲያሰራጩ ስለሚፈልግ ነው።
ፊልጶስ ወደ ሰማርያ ከሄደ በኋላ ከኢትዮጵያ ለመጣው አንድ ትልቅ ሰው ጋር ወንጌልን ሰበከ።
ከዚያም ያ ሰው ወደ ቤቱ ሄዶ የኢትዮጵያን ቤተ ክርስቲያን አስጀመረ።
ከኢየሩሳሌም ያመለጡ ሌሎች አማኞች ምሥራቹን እየሰበኩ በሜዲትራኒያን አካባቢ ወደሚገኙ ከተሞች ሄዱ።
ወንጌል ለዓለም መስፋፋቱን የቀጠለበትን መንገድ ለማወቅ እንድንችል የሐዋርያት ሥራን እያጠናን ነው።
ይሁን እንጂ ሥራው ዛሬም እንደቀጠለ ሲሆን ሰዎች በየቦታው ንስሐ እንዲገቡና ምሥራቹን እንዲያምኑ እየጋበዘ ነው።
በአንዳንድ መንገዶች የዛሬው ዓለም አሁንም እንደ ባቤል ከተማ ነው።
በዛሬው ጊዜ ሰዎችም ለራሳቸው ስሞች መመስረት ይፈልጋሉ።
ከተማ እየገነባን ስልጣን እና ገንዘብ እናሳድዳለን።
ያለ እግዚአብሔር ደህንነትን እና ቁጥጥርን እንፈልጋለን።
”እግዚአብሔር ግን…”
እነዚህን ቃላት አስታውስ?
ዓለም ዛሬ ጠፍታለች፣ እራሷን በማጥፋት ወጥመድ ውስጥ ገብታለች፣ እና በጥልቅ ተከፋፍላለች።
”እግዚአብሔር ግን” ሰዎችን በክርስቶስ አንድ ለማድረግ እቅድ አለው።
የሐዋርያት ሥራ 17፡26-27ን አድምጡ።
26 “አሕዛብን ሁሉ ከአንድ ሰው ፈጠረ በምድርም ሁሉ ላይ እንዲቀመጡ አደረገ፤ የተወሰነውን ጊዜ በታሪክና የምድራቸውን ወሰን ገለጸ።
27 እግዚአብሔር ይህን ያደረገው እርሱን ይፈልጉት ይሆናል ምናልባትም ይፈልጉት ዘንድ ይፈልጉት ነበር፤ እርሱ ከእኛ ከማንም የራቀ ባይሆንም።

ወዳጆቼ ዛሬ ምሽት የመጽሐፍ ቅዱስ ታሪክ ከመለያየት ወደ አንድነት እንደሚሸጋገር ለማሳየት ሞክሬአለሁ።
ቀደም ብለን ወደ ተናገርነው ራእይ 7፡9 አምልኮ ላይ ታሪክ እንደ ወንዝ እየፈሰሰ ነው።
በጀልባ እንድንገባ እግዚአብሔር እኔን እና አንተን እየጋበዘ ነው።
ለአለም ያለውን እቅዶቹን ፍሰት መቀላቀል እንችላለን።
እርግጥ ነው፣ በምትኩ በባህር ዳርቻ ላይ ለመቆም እና የወንዙን ​​ፍሰት ለመመልከት እንመርጣለን ።
ነገር ግን በጀልባው ውስጥ መሆን እፈልጋለሁ፣ እና የዚያን ሰማያዊ አምልኮ ትንሽ ጣዕም አሁን ልለማመድ።
ለዚህም ነው የመድብለ ባህላዊ እና የቋንቋ እና የአምልኮ ስራዎችን የምንሰራው።
እኛ በታሪክ ፍሰት ውስጥ እየተሳተፍን ነው፣ እና እንዲሳካ በትንንሽ መንገዶች እየረዳን ነው።
የብዙ ብሔረሰቦች ሕዝቦች በአንድነት ውዳሴ የሰማይ ሥዕልና ምሳሌ ነው።
የባቢሎን ሰዎች በአንድነት አመጽ የራሳቸውን ከተማ ለመገንባት እየሰሩ ነበር።
ዛሬ ግን በክርስቶስ በማመን በሚሊዮን የሚቆጠሩ ሰዎች በምስጋና አንድ ሆነዋል።
የእግዚአብሔርን መንግሥት ለመገንባት አንድ ላይ መተባበር እችላለሁ።
በትልቁ ዓለም አቀፋዊ ራዕዩ ውስጥ የመሳተፍ እድል ስለሰጠን እግዚአብሔርን እናመስግን።

ጌታ ኢየሱስ ሆይ እኛን ለማዳን ከአብ እና ከመንፈስ ቅዱስ ጋር እቅድ ስላወጣህ እናመሰግናለን።
እኛ ግን መዳናችን በእኛ ላይ ብቻ እንዳልሆነ እናውቃለን።
ከነገዱ፣ ከቋንቋው፣ ከሕዝብም ላሉ ሰዎች ጌታ ሆይ ራዕይህን ስጠን።
ወንጌልን ለሁሉም ማካፈል ትልቅ ስራ ነው።
ይህ ከማንኛውም ሰው ወይም ቤተ ክርስቲያን በጣም ትልቅ ነው።
አንተ ግን ታላቅ አምላክ ነህ፣ የምንፈልገው ሀብትና ኃይል አለህ።
ስለዚህ ታማኝ፣ ደፋር፣ እና ታዛዥ እንድንሆን እርዳን።
በተቀበልነው ፍቅር እንድንዋደድ እርዳን።
ይህንን በኢየሱስ ስም እንጠይቃለን አሜን።

የማሰላሰያ እና የመወያያ ጥያቄዎች

1. 1 ነገሥት 8፡22-30 እና 41-43 አንብብ።
ሀ) በሰሎሞን ጸሎት እና በዘፍጥረት 11 ላይ ባቤልን ስለገነቡት ሰዎች በሚናገረው ታሪክ መካከል ምን ልዩነቶች አስተውለሃል?
ለ) በኢየሩሳሌም ያለው ቤተ መቅደስ ለእስራኤል ሕዝብ ተገንብቷል፣ ነገር ግን ሰሎሞን ከቁጥር 41-43 አንድ አስደናቂ ነገር ጸለየ። ይህ ጸሎት በስብከቱ ውስጥ ከሰማነው የመጽሐፍ ቅዱስ ታሪክ ፍሰት ጋር እንዴት ይስማማል?
2. ኤፌሶን 4:3-13 ኣንብብ።
ሀ) በክርስቶስ ያለንን አንድነት እንፈጥራለን? 3 ምን ይላል?
ለ) እንደ እግዚአብሔር ቤተሰብ የምንካፈልባቸው ነገሮች ምንድን ናቸው?
ሐ) በክርስቶስ አካል ውስጥ የመሆን ኃላፊነቶች እና በረከቶች ምንድን ናቸው?
3. ዓለም ንስሐ ገብተው በክርስቶስ ማመን በሚያስፈልጋቸው የጠፉ ሰዎች ተሞልታለችና በምድርም በሰማይም አብረውን ማምለክ ይችላሉ። ከምቾት ክልልዎ ለመውጣት፣ ወንጌልን በድፍረት እና በተደጋጋሚ ለማካፈል እንዲረዳችሁ በመጸለይ ጥቂት ጊዜ አሳልፉ።

اللغات تفرقنا، والمسيح يوحدنا

تكوين 11: 1-9
22 يونيو 2025
القس كريس سيكس

لنصلي.
أيها الروح القدس، من فضلك إفتح قلوبنا وعقولنا لكلمة الرب؟
ليس لدي الحكمة التي نحتاجها.
ولكن يا يسوع أنت الكلمة الحية.
أنت تزودنا بالحكمة والقوة التي نحتاجها للحياة.
فباركنا يا أبانا السماوي من خلال إنجيل ابنك يسوع، آمين.
في مقدمة الكتاب المقدس، في سفر التكوين 10، نجد قائمة بكل الأمم.
إنها قائمة رائعة لجميع أحفاد نوح.
لقد شكلوا مجموعات بشرية مختلفة في جميع أنحاء الكوكب، ولكل منها لغتها وعاداتها الخاصة.
في سفر التكوين 11، ينظر موسى إلى الوراء ليشرح لماذا تم توزيع هؤلاء الناس بهذه الطريقة في جميع أنحاء العالم.
لقد بدأ الأمر عندما اجتمع بعض أبناء نوح معًا في تمرد ضد الاله.
دعوني أقرأ لكم عن ذلك من سفر التكوين 11: 1-9.
1 وَكَانَتِ الارْضُ كُلُّهَا لِسَانا وَاحِدا وَلُغَةً وَاحِدَةً.
2 وَحَدَثَ فِي ارْتِحَالِهِمْ شَرْقا انَّهُمْ وَجَدُوا بُقْعَةً فِي ارْضِ شِنْعَارَ وَسَكَنُوا هُنَاكَ.
3 وَقَالَ بَعْضُهُمْ لِبَعْضٍ:«هَلُمَّ نَصْنَعُ لِبْنا وَنَشْوِيهِ شَيّا».
فَكَانَ لَهُمُ اللِّبْنُ مَكَانَ الْحَجَرِ وَكَانَ لَهُمُ الْحُمَرُ مَكَانَ الطِّينِ.
4 وَقَالُوا: «هَلُمَّ نَبْنِ لانْفُسِنَا مَدِينَةً وَبُرْجا رَاسُهُ بِالسَّمَاءِ. وَنَصْنَعُ لانْفُسِنَا اسْما لِئَلَّا نَتَبَدَّدَ عَلَى وَجْهِ كُلِّ الارْضِ».
5 فَنَزَلَ الرَّبُّ لِيَنْظُرَ الْمَدِينَةَ وَالْبُرْجَ اللَّذَيْنِ كَانَ بَنُو ادَمَ يَبْنُونَهُمَا.
6 وَقَالَ الرَّبُّ: «هُوَذَا شَعْبٌ وَاحِدٌ وَلِسَانٌ وَاحِدٌ لِجَمِيعِهِمْ وَهَذَا ابْتِدَاؤُهُمْ بِالْعَمَلِ. وَالْانَ لا يَمْتَنِعُ عَلَيْهِمْ كُلُّ مَا يَنْوُونَ انْ يَعْمَلُوهُ.
7 هَلُمَّ نَنْزِلْ وَنُبَلْبِلْ هُنَاكَ لِسَانَهُمْ حَتَّى لا يَسْمَعَ بَعْضُهُمْ لِسَانَ بَعْضٍ».
8 فَبَدَّدَهُمُ الرَّبُّ مِنْ هُنَاكَ عَلَى وَجْهِ كُلِّ الارْضِ فَكَفُّوا عَنْ بُنْيَانِ الْمَدِينَةِ
9 لِذَلِكَ دُعِيَ اسْمُهَا «بَابِلَ» لانَّ الرَّبَّ هُنَاكَ بَلْبَلَ لِسَانَ كُلِّ الارْضِ.
وَمِنْ هُنَاكَ بَدَّدَهُمُ الرَّبُّ عَلَى وَجْهِ كُلِّ الارْضِ.

نقرأ معًا إشعياء 40: 8:
8 ”يَبِسَ الْعُشْبُ، ذَبُلَ الزَّهْرُ. وَأَمَّا كَلِمَةُ إِلهِنَا فَتَثْبُتُ إِلَى الأَبَدِ».

كان هؤلاء الناس يعيشون في شنعار، حيث يقع العراق الآن.
ولم ينتشروا في كل الأرض كما أمر الله بني نوح.
وبدلاً من ذلك، قرر هؤلاء الأشخاص التجمع في مكان واحد وإنشاء مدينة.
ولكن لماذا يستجيب الرب الاله بهذه القوة، ويعامل الأمر على أنه تمرد؟
لأنهم كان لديهم نفس النوع من القلوب الخاطئة مثل آدم وحواء.
كان والدانا الأولان فخورين ومستقلين.
أرادوا الحرية والأمن بدون الاله.
في الآية 5، يطلق العبرية على البنائين اسم ”أبناء آدم”.
مثل آدم وحواء، أراد أهل بابل الحرية في أن يفعلوا ما يريدون دون تدخل من الاله.
دعونا ننظر عن كثب إلى ما كانوا يفعلونه في الآية 4.
أريد أن أركز على أربع كلمات في الآية 4: المدينة، السماء، الاسم، المبعثر.
4 ثم قالوا: وَقَالُوا: «هَلُمَّ نَبْنِ لانْفُسِنَا مَدِينَةً وَبُرْجا رَاسُهُ بِالسَّمَاءِ. وَنَصْنَعُ لانْفُسِنَا اسْما لِئَلَّا نَتَبَدَّدَ عَلَى وَجْهِ كُلِّ الارْضِ».

العيش في المدينة هو عكس التشتت.
إن العيش في المدينة يوفر الحماية من الحيوانات البرية والأعداء البشر.
ولكي يتجنبوا الشعور بالضعف، اجتمع هؤلاء الأشخاص في مدينة واحدة ليشعروا بالأمان.
وتسمى هذه المدينة بابل، وسيُطلق عليها فيما بعد اسم بابلونيا.
في الكتاب المقدس، مدينة بابل هي رمز التمرد البشري، وعبادة الأصنام، وعمل الشيطان.
بابل هي عكس أوروشليم، مدينة الاله.
لقد تم بناء مدينة القدس على جبل، جبل من صنع الرب الاله.
ولكن مدينة بابل بنيت على أرض مستوية.
فكر في هذا.
لقد تم بناء أورشليم على جبل الاله.
مدينة بنيت لعبادة الإله الواحد الحقيقي ولمجده.
أراد أهل بابل بناء جبلهم ومدينتهم، لمجد الإنسان، وعبادة الآلهة الكاذبة.
من المحتمل أن يكون برج بابل عبارة عن زقورة، أي هرم به سلالم تصعد إلى قمته.
لقد تم العثور عليها في أجزاء كثيرة من العالم.
كان أكبر بيت تم العثور عليه على الإطلاق هو بيت بابل، ويسمى ”بيت أسس السماء والأرض”.
كان بناة الزقورات يحاولون بناء سلالم إلى الجنة.
وكان هناك معبد في الأعلى حيث كان الكهنة يقودون الناس لعبادة النجوم والآلهة التي خلقوها.
وهذا يوضح لماذا كان الرب غاضبًا جدًا في سفر التكوين 11.
كانت مدينة بابل بمثابة محاولة من جانب البشر لإقامة دينهم الخاص.
ولكن استمع إلى ما يقوله لوقا عن شخصية الإله الحقيقي في أعمال الرسل 17: 24-25.
24 “الإِلَهُ الَّذِي خَلَقَ الْعَالَمَ وَكُلَّ مَا فِيهِ هَذَا إِذْ هُوَ رَبُّ السَّمَاءِ وَالأَرْضِ لاَ يَسْكُنُ فِي هَيَاكِلَ مَصْنُوعَةٍ بِالأَيَادِي
25 وَلاَ يُخْدَمُ بِأَيَادِي النَّاسِ كَأَنَّهُ مُحْتَاجٌ إِلَى شَيْءٍ إِذْ هُوَ يُعْطِي الْجَمِيعَ حَيَاةً وَنَفْساً وَكُلَّ شَيْءٍ.”

”الاسم” هي كلمة مهمة أخرى رأيناها في الآية 4.
الله هو الذي سمى آدم (تكوين 5: 2)، وإبراهيم (تكوين 17: 5).
وغَيَّر الرب أيضًا اسم يعقوب إلى إسرائيل (تكوين 32: 8).
بسبب ان الاله هو الخالق، فمن حقه أن يطلق على الناس أسماء.
لكن بناة بابل أرادوا أن ”يصنعوا لأنفسهم اسمًا”.
أرادوا أن يكونوا مستقلين، أقوياء، وآمنين.
أرادوا أن يعبدوا الآلهة التي خلقوها وسموها.
ولهذا السبب نزل الله للتعامل مع هذا التمرد.
الآية 5 تقول:
5 فنزل الرب لينظر المدينة والبرج اللذين كان الرجال يبنونهما.

وكان الناس مشغولين بمشروع البناء الخاص بهم.
”ولكن الرب” لم يجلس مكتوفي الأيدي، بل كان يتصرف.
هل تدخل الاله في موقف ما في حياتك؟
عندما نتعرض للإغراء بفعل شيء لا ينبغي لنا فعله، فإن الرب لا يجلس ويراقب.
1 كورنثوس 10: 13 يقول لنا أن:
13 « لَمْ تُصِبْكُمْ تَجْرِبَةٌ إِلاَّ بَشَرِيَّةٌ.
وَلَكِنَّ اللهَ أَمِينٌ الَّذِي لاَ يَدَعُكُمْ تُجَرَّبُونَ فَوْقَ مَا تَسْتَطِيعُونَ
بَلْ سَيَجْعَلُ مَعَ التَّجْرِبَةِ أَيْضاً الْمَنْفَذَ لِتَسْتَطِيعُوا أَنْ تَحْتَمِلُوا.
”
إن عبارة ”ولكن الرب” هي من أحلى الكلمات في الكتاب المقدس.
تذكرنا هذه الكلمات أن الرب الاله ليس بعيدًا وليس على علم بالأنشطة البشرية.
إنه يتحرك بشكل استباقي في حياتنا، حتى لإنقاذنا من المشاكل التي تسببنا فيها.
في أفسس 2: 3ب-5أ نقرأ أن:
3ب ” وَكُنَّا بِالطَّبِيعَةِ أَبْنَاءَ الْغَضَبِ كَالْبَاقِينَ أَيْضاً،،
4 اَللهُ الَّذِي هُوَ غَنِيٌّ فِي الرَّحْمَةِ، مِنْ أَجْلِ مَحَبَّتِهِ الْكَثِيرَةِ الَّتِي أَحَبَّنَا بِهَا،
5أ وَنَحْنُ أَمْوَاتٌ بِالْخَطَايَا أَحْيَانَا مَعَ الْمَسِيحِ –

أصدقائي، ”من أجل محبة الوهيم العظيمة” لنا، لم يتجاهلنا ومشاكلنا.
لقد اقترب منا ”حتى عندما كنا أمواتًا في خطايانا”.
هذا مدهش.
فكر في كيفية رد فعلك عندما يخطئ شخص ما في حقك.
هل تريد أن تقترب منهم أم تبتعد عنهم؟
سوف نكون تائهين ويائسين، إذا لم يكن يسوع على استعداد للاقتراب من الخطاة والمتمردين.
نريد أن نكون مستقلين وذوي سيادة ذاتية، مثل أهل بابل.
نحن بحاجة إلى المساعدة، ولكن بدلاً من ذلك نحن مثل الأطفال العنيدين في الثالثة من العمر الذين يقولون:
”لا، أنا أفعل ذلك بنفسي!”
ولكن الله غني بالرحمة.
ولهذا السبب أرسل ابنه الوحيد، ليعيش الحياة المثالية التي لا يمكننا أن نعيشها أبدًا.
ولهذا السبب كان يسوع على استعداد للموت لدفع عقوبة خطايانا.
الحمجدا للرب على رحمته الاستباقية.
لقد نزل لإنقاذنا من أنفسنا، حتى عندما كنا نبتعد عنه بشكل فعال.
وبعبارة أخرى، كانت رحمة الاله هي التي دفعته إلى مقاطعة مشروع البناء في بابل.
إستمع مرة أخرى إلى الآيات 6-7.
6 وَقَالَ الرَّبُّ: «هُوَذَا شَعْبٌ وَاحِدٌ وَلِسَانٌ وَاحِدٌ لِجَمِيعِهِمْ وَهَذَا ابْتِدَاؤُهُمْ بِالْعَمَلِ. وَالْانَ لا يَمْتَنِعُ عَلَيْهِمْ كُلُّ مَا يَنْوُونَ انْ يَعْمَلُوهُ.
7 هَلُمَّ نَنْزِلْ وَنُبَلْبِلْ هُنَاكَ لِسَانَهُمْ حَتَّى لا يَسْمَعَ بَعْضُهُمْ لِسَانَ بَعْضٍ».

ولم ينزل الرب الاله لمعاقبة بناة البرج فقط.
لقد جاء أيضًا لإنقاذهم من أنفسهم.
ولم يكن الهنا قلقًا من أنهم قد يحققون أشياء خارجة عن سيطرته.
لقد كان قصده هو إيقاف التمرد الذي بدأ في بابل قبل أن ينتشر ويصيب البشرية جمعاء.
توقفت الثورة فجأة، لأنهم لم يتمكنوا من التحدث مع بعضهم البعض.
لقد كان الناس يستخدمون اللغة لتنظيم عملهم الفخور.
الآن لم يعد بإمكانهم التواصل على الإطلاق.
ولهذا السبب يسمي الاله مدينتهم بابل، والتي تعني ”الارتباك”.
كيف تشعر عندما تكون مع شخص يتحدث لغة لا تفهمها؟
إنه شعور بالارتباك والانفصال، أليس كذلك؟
يمكن للغات أن تكون مثل الأسوار التي تقسم الناس.
وهذا هو أحد الأسباب التي تجعلنا نستثمر الكثير من الوقت والمال في تقديم الترجمة هنا في One Voice Fellowship.
نحن نحاول بناء بوابات في هذا السياج، حتى لا تتسبب اللغة في تقسيم الناس كثيرًا.
اللغات المختلفة التي نتحدث بها اليوم بدأت جميعها في بابل، عندما قام الله بتشتيت الناس في جميع أنحاء العالم.
ولكن حتى في ذلك الوقت، كان لدى الله خطة خلاص لا تزال تتكشف حتى يومنا هذا.
يسير تدفق التاريخ الكتابي على النحو التالي.
بدأ الله صغيرًا، مع العائلات الفردية لآدم وحواء، ونوح وزوجته، وإبراهيم وسارة.
أُمر هؤلاء الأزواج الثلاثة بملء الأرض بأشخاص يعرفون الإله الحقيقي الوحيد ويعبدونه.
بدأت هذه العبادة بأمة صغيرة قامت ببناء القدس، مدينة الله.
ولكن مدينة الرب لم تكن مخصصة لهم وحدهم.
وكان من المفترض أن يكون مكانًا حيث يمكن للأمم أن تأتي وتتعلم عن يهوه.
وليس من قبيل الصدفة أن تأسست إسرائيل على مفترق الطرق بين أفريقيا وآسيا وأوروبا.
قال الرب الاله في إشعياء 49: 6 ” فَقَالَ: «قَلِيلٌ أَنْ تَكُونَ لِي عَبْداً لإِقَامَةِ أَسْبَاطِ يَعْقُوبَ وَرَدِّ مَحْفُوظِي إِسْرَائِيلَ
فَقَدْ جَعَلْتُكَ نُوراً لِلأُمَمِ لِتَكُونَ خَلاَصِي إِلَى أَقْصَى الأَرْضِ».

هل ترى خطط الاله الكبرى؟
قد نكون راضين عن حياتنا ومنزلنا ودائرة الأصدقاء التي لدينا حاليًا.
ولكن ”هذا أمر صغير جدًا” بالنسبة لنا لكي نحتفظ بالبشارة لأنفسنا.
للمشاركة في خطط الرب الكبرى، علينا أن نبتعد عن الراحة الخاصة بنا.
نحن بحاجة إلى أن نتبع يسوع إلى العالم، وأن نبحث عن الضالين وندعوهم إلى عائلة الرب المتنامية على مستوى العالم.
المزمور 86: 9-10 يخبرنا عن خطط الاله للعالم:
9 « كُلُّ الأُمَمِ الَّذِينَ صَنَعْتَهُمْ يَأْتُونَ وَيَسْجُدُونَ أَمَامَكَ يَا رَبُّ
وَيُمَجِّدُونَ اسْمَكَ.
ويمجد اسمك.
10 لأَنَّكَ عَظِيمٌ أَنْتَ وَصَانِعٌ عَجَائِبَ.
أَنْتَ الاله وَحْدَكَ.”

نحن نحب أن نقرأ هذه الآيات في خدمات العبادة لدينا هنا في One Voice.
لأنه في هذه الكنيسة نتمكن من تجربة القليل من العبادة السماوية الموصوفة هنا.
إستمع إلى هذه الرؤية التي أعطاها الرب للرسول يوحنا في رؤيا يوحنا 7: 9-10.
بَعْدَ هَذَا نَظَرْتُ وَإِذَا جَمْعٌ كَثِيرٌ لَمْ يَسْتَطِعْ أَحَدٌ أَنْ يَعُدَّهُ، مِنْ كُلِّ الأُمَمِ وَالْقَبَائِلِ وَالشُّعُوبِ وَالأَلْسِنَةِ، وَاقِفُونَ أَمَامَ الْعَرْشِ وَأَمَامَ الْحَمَلِ، مُتَسَرْبِلِينَ بِثِيَابٍ بِيضٍ وَفِي أَيْدِيهِمْ سَعَفُ النَّخْلِ
10 وَهُمْ يَصْرُخُونَ بِصَوْتٍ عَظِيمٍ قَائِلِينَ:
«الْخَلاَصُ لِإِلَهِنَا الْجَالِسِ عَلَى الْعَرْشِ وَلِلْحَمَلِ».”

أنا متحمس لأن أكون في خدمة العبادة تلك يومًا ما!
ولكن كيف يمكن لهذه النبوة القديمة في المزمور 86 أن تصبح خدمة العبادة المستقبلية المذكورة في رؤيا 7: 9؟
من خلال خدمة يسوع، والعمل من خلال كنيسته، لنقل الإنجيل إلى الأمم.
يمكننا أنا وأنت أن نكون جزءًا من تدفق التاريخ الكتابي المؤدي إلى خدمة العبادة المتعددة الثقافات واللغات في السماء.
ولتحقيق هذه الرؤية، استخدم يسوع أتباعه لنشر رسالة الإنجيل لجميع الناس.
إستمعوا إلى لوقا 10: 1-2.
وَبَعْدَ ذَلِكَ عَيَّنَ الرَّبُّ سَبْعِينَ آخَرِينَ أَيْضاً وَأَرْسَلَهُمُ اثْنَيْنِ اثْنَيْنِ أَمَامَ وَجْهِهِ إِلَى كُلِّ مَدِينَةٍ وَمَوْضِعٍ حَيْثُ كَانَ هُوَ مُزْمِعاً أَنْ يَأْتِيَ.
2 فَقَالَ لَهُمْ: «إِنَّ الْحَصَادَ كَثِيرٌ وَلَكِنَّ الْفَعَلَةَ قَلِيلُونَ.
فَاطْلُبُوا مِنْ رَبِّ الْحَصَادِ أَنْ يُرْسِلَ فَعَلَةً إِلَى حَصَادِهِ.

الرقم 72 له أهمية.
إذا عدت وقرأت قائمة الأمم في سفر التكوين 10، ستجد أسماء 72 أمة.
عندما اختار يسوع هذا الرقم، كان يعلن عن المرحلة التالية من التاريخ الكتابي.
وكان يسوع يقول:
”بعد بابل، تشتت الناس إلى 72 دولة مختلفة.
ولكنني جئت لأخلص الناس من كل أمة.
”إنهم سوف يسمعون بشرة الخلاص عندما يحملها إليهم أتباعي.”

ولهذا السبب أعطى الرب للكنيسة الأولى القدرة على التحدث بلغات أخرى.
في أعمال الرسل 2 نقرأ أن اليهود من جميع أنحاء العالم كانوا في أورشليم في عيد العنصرة.
لقد تحدثوا العديد من اللغات المختلفة.
ولكي يتمكن الرسل من سماع الإنجيل، أعطى الروح القدس لهم القدرة على التكلم باللغات الأجنبية.
كان عيد العنصرة بمثابة انقلاب للعنة بابل.
لقد كانت اللعنة تهدف إلى تقسيم وفصل الناس المتمردين.
لقد وحد عيد العنصرة الشعب المخلَّص في التسبيح والعبادة.
عندما بشر بطرس بالبشارة في عيد العنصرة، كان هؤلاء الزوار قادرين على سماعها بلغاتهم الخاصة.
وسمع 3000 إنسان فآمنوا بالمسيح!
وفي ذلك اليوم أصبحوا أتباعًا ورسلًا.
في أعمال الرسل 1: 8 أمر يسوع الكنيسة بنقل الإنجيل إلى ”أورشليم واليهودية والسامرة وأقصى الأرض”.

ولكن إلى جانب حاجز اللغة، كانت هناك مشكلة أخرى.
وبعد عيد العنصرة بقليل، اندلع اضطهاد عظيم.
وللهروب من الخطر، اختبأ المسيحيون في القدس معًا خلف أسوار المدينة من أجل الأمن والحماية.
فهو يذكرنا بكيفية تجمع بناة بابل خلف أسوارهم.
أمر الرب المؤمنين في أورشليم بالذهاب إلى العالم، ولكنهم بدلاً من ذلك كانوا يختبئون.
كيف سيخرجالرب هؤلاء الناس الخائفين من المدينة؟
إستمع إلى ما حدث في أعمال الرسل 8: 1ب، 4، 5، 8.
1ب ”وَحَدَثَ فِي ذَلِكَ الْيَوْمِ اضْطِهَادٌ عَظِيمٌ عَلَى الْكَنِيسَةِ الَّتِي فِي أُورُشَلِيمَ فَتَشَتَّتَ الْجَمِيعُ فِي كُوَرِ الْيَهُودِيَّةِ وَالسَّامِرَةِ مَا عَدَا الرُّسُلَ….
4 فَالَّذِينَ تَشَتَّتُوا جَالُوا مُبَشِّرِينَ بِالْكَلِمَةِ.
5 فَانْحَدَرَ فِيلُبُّسُ إِلَى مَدِينَةٍ مِنَ السَّامِرَةِ وَكَانَ يَكْرِزُ لَهُمْ بِالْمَسِيحِ….
8 فَكَانَ فَرَحٌ عَظِيمٌ فِي تِلْكَ الْمَدِينَةِ.

لقد تشتت بناة بابل كعقاب، ولكن أيضًا لأن الرب الاله أراد منهم أن يخرجوا ويعمروا الأرض.
وتشتت المؤمنون في أورشليم أيضاً.
وليس كعقاب، بل لأن الله أراد منهم أن يخرجوا وينشروا الإنجيل.
وبعد أن ذهب فيليب إلى السامرة، شارك الإنجيل مع رجل مهم من أثيوبيا.
ثم عاد ذلك الرجل إلى منزله وبدأ الكنيسة الإثيوبية.
وذهب المؤمنون الآخرون الذين هربوا من أورشليم إلى المدن في جميع أنحاء البحر الأبيض المتوسط، يعلنون البشارة.
نحن ندرس سفر أعمال الرسل حتى نتمكن من التعرف على كيفية استمرار انتشار الإنجيل في العالم.
لكن العمل مستمر اليوم، ويدعو الناس في كل مكان للتوبة والإيمان بالبشارة.
في بعض النواحي، لا يزال عالم اليوم يشبه إلى حد كبير مدينة بابل.
يريد الناس اليوم أيضًا أن يطلقوا على أنفسهم أسماءً.
نحن نبني المدن ونسعى وراء السلطة والمال.
نحن نسعى إلى الأمن والسيطرة من دون الرب.
”ولكن االاله…”
هل تتذكر تلك الكلمات؟
إن العالم اليوم ضائع، ومحاصر في التدمير الذاتي، ومنقسم بشكل عميق.
”ولكن الله” لديه خطة لتوحيد الناس في المسيح.
إستمع إلى أعمال الرسل 17: 26-27.
26 « وَصَنَعَ مِنْ دَمٍ وَاحِدٍ كُلَّ أُمَّةٍ مِنَ النَّاسِ يَسْكُنُونَ عَلَى كُلِّ وَجْهِ الأَرْضِ وَحَتَمَ بِالأَوْقَاتِ الْمُعَيَّنَةِ وَبِحُدُودِ مَسْكَنِهِمْ
27 لِكَيْ يَطْلُبُوا الرب لَعَلَّهُمْ يَتَلَمَّسُونَهُ فَيَجِدُوهُ مَعَ أَنَّهُ عَنْ كُلِّ وَاحِدٍ مِنَّا لَيْسَ بَعِيداً.​”

أصدقائي، لقد حاولت الليلة أن أظهر لكم أن التاريخ الكتابي يتحرك من الانفصال نحو الوحدة.
إن التاريخ يتدفق مثل النهر نحو عبادة رؤيا يوحنا 7: 9 التي تحدثنا عنها من قبل.
الله يدعوك ويدعوني للركوب في القارب.
وبإمكاننا أن ننضم إلى تدفق خططه المتكشفة للعالم.
بالطبع، يمكننا أن نختار الوقوف على الشاطئ بدلاً من ذلك، ومشاهدة تدفق النهر.
ولكنني أريد أن أكون في القارب، وأن أختبر القليل من طعم تلك العبادة السماوية الآن.
ولهذا السبب نقوم بالعمل الشاق المتمثل في التعدد الثقافي والتعدد اللغوي والعبادة.
نحن نشارك في تدفق التاريخ، ونساعد بطرق صغيرة لجعله يحدث.
إن اتحاد شعوب العديد من الأمم في التسبيح هو صورة وتذوق للجنة.
كان شعب بابل متحدًا في التمرد، ويعمل على بناء مدينته الخاصة.
ولكن اليوم، وبفضل الإيمان بالمسيح، أصبح الملايين من الناس اليوم متحدين في التسبيح.
يمكنني أن أعمل معك للمساعدة في بناء ملكوت السماوات.
فلنشكر الرب على الفرصة للمشاركة في رؤيته العالمية الكبيرة.

يا رب يسوع، أشكرك لأنك وضعت خطة مع الآب والروح القدس لإنقاذنا.
ولكننا نعلم أن خلاصنا لا يتعلق بنا فقط.
أعطنا رؤيتك، يا رب، للناس من كل قبيلة، ولغة، وأمة.
إن مشاركة الإنجيل مع الجميع هي مهمة ضخمة.
وهذا أكبر بكثير من أي شخص أو كنيسة.
ولكنك إله عظيم، ولديك الموارد والقوة التي نحتاجها.
لذلك ساعدنا على أن نكون مؤمنين، وشجعان، ومطيعين.
ساعدنا على أن نحب بنفس الحب الذي تلقيناه.
نطلب هذا باسم يسوع، آمين.

أسئلة للتأمل والمناقشة

1. إقرأ 1ملوك 8: 22-30 و 41-43.
أ) ما هي الفروقات التي تلاحظها بين صلاة سليمان وقصة بناة بابل في سفر التكوين 11؟
ب) بُني هيكل أورشليم لشعب إسرائيل، لكن سليمان صلى صلاةً عجيبة في الآيات ٤١-٤٣. كيف تنسجم هذه الصلاة مع سياق التاريخ التوراتي الذي سمعناه في العظة؟
2. إقرأ أفسس 4: 3-13.
أ) هل نخلق الوحدة التي لنا في المسيح؟ ماذا يقول العدد ٣؟
ب) ما هي الأشياء التي نتشاركها كعائلة الله؟
ج) ما هي مسؤوليات وبركات الانتماء إلى جسد المسيح؟
3. العالم مليء بالضالين الذين يحتاجون إلى التوبة والإيمان بالمسيح، ليشاركونا العبادة على الأرض وفي السماء. خصص بعض الوقت للصلاة أن يساعدك الله على الخروج من منطقة راحتك، ومشاركة الإنجيل بجرأة وبانتظام.

语言分裂我们，基督使我们合一

创世记 11：1-9
6月22日，2025年
克里斯·西克斯牧师

请和我一起祷告。
圣灵啊，求你打开我们的内心和头脑，叫我们接受神的话语。
我没有我们需要的智慧。
但耶稣，你是活泼的道。
你提供了我们生命所需的智慧和力量。
所以，天父，求你借着你儿子耶稣的福音赐福我们，阿们。
在圣经的前面部分，在创世记10章中，我们找到了一份所有国家的名单。
这是一份包含诺亚所有后代的迷人名单。
他们在世界各地形成了不同的民族，每个人都有自己的语言和习俗。
在创世记11章，摩西回顾过去，解释为什么那些人是这样分布在全世界的。
它始于挪亚的一些后裔聚集在一起背叛上帝。
让我从创世记 11：1-9 为你读一读。
1 那时，天下人的口音言语都是一样。
2 他们往东边迁移的时候，在示拿地遇见一片平原，就住在那里。
3 他们彼此商量说：“来吧，我们要作砖，把砖烧透了。”
他们就拿砖当石头，又拿石漆当灰泥。
4 他们说：“来吧，我们要建造一座城和一座塔，塔顶通天，为要传扬我们的名，免得我们分散在全地上。”
5 耶和华降临，要看看世人所建造的城和塔。
6 耶和华说：“看哪，他们成为一样的人民，都是一样的言语，如今既作起这事来，以后他们所要作的事就没有不成就的了。
7 我们下去，在那里变乱他们的口音，使他们的言语彼此不通。”
8 于是，耶和华使他们从那里分散在全地上，他们就停工不造那城了。
9 因为耶和华在那里变乱天下人的言语，使众人分散在全地上，
所以那城名叫巴别。

我们一起来读以赛亚书40：8：
草必枯干，花必凋残；惟有我们神的话必永远立定！”

这些人住在现在的伊拉克所在的示拿。
他们没有像神吩咐挪亚的后裔那样散布在全地。
相反，这些人决定聚集在一个地方并建立一座城市。
但是为什么上帝如此强烈地回应他们的做法，并将其视为背叛呢？
因为他们与亚当和夏娃一样，有同样的罪恶之心。
我们的第一对父母是骄傲而独立的。
他们想要没有上帝的自由和安全。
在第5节，希伯来文实际上称建造者为“亚当的子孙”。
就像亚当和夏娃一样，巴别塔的人民希望自由地做他们想做的事，而不受上帝的干涉。
让我们更仔细地看他们在第4节里做了什么。
我想专注于第4节中的四个词：城、天、名、分散。
4 他们说：“来吧，我们要建造一座城和一座塔，塔顶通天，为要传扬我们的名，免得我们分散在全地上。”

生活在城市中与分散相反。
生活在城市中可以保护自己免受野生动物和人类仇敌的侵害。
为了避免感到脆弱，这些人聚集在一个城市里，希望感到安全。
这个城市被称为巴别塔，以后将被称为巴比伦。
在圣经中，巴比伦城是人类背叛、拜偶像以及撒旦的工作的象征。
巴比伦与上帝之城耶路撒冷相反。
耶路撒冷建在一座山上——一座神所造的山。
但巴别城建在平坦的土地上。
想想看。
耶路撒冷建在上帝的山上。
一座为敬拜独一真神、为了他的荣耀而建造的城。
巴别的人想要建造自己的山和城，用来高举人的荣耀并敬拜假神。
巴别塔可能是一个庙塔，一个金字塔，有楼梯可以通到顶部。
这些已在世界许多地方发现。
迄今发现的最大的一座位于巴比伦，称为“天地根基之家”。
金字塔的建造者试图建造通往天堂的楼梯。
山顶有一座寺庙，祭司们在那里带领人们崇拜星星和他们创造的神灵。
这就解释了为什么神在创世记11章里如此生气。
巴别塔城是人类建立自己宗教的尝试。
但是请听路加在使徒行传17章24到25节是怎么讲到真神的品格的。
24 “创造宇宙和其中万物的神，既是天地的主，就不住人手所造的殿，
25 也不用人手服侍，好像缺少什么；自己倒将生命、气息、万物，赐给万人。”

“名” 是我们在第4节看到的另一个重要词。
上帝是给亚当（创世记 5：2）和亚伯拉罕（创世记 17：5）取名的那一位。
上帝也把雅各的名字改成了以色列（创世记32：8）。
因为上帝是造物主，他有权给人起名字。
但是巴别塔的建造者想要 “传扬他们的名”。
他们想要独立、强大、安全。
他们想崇拜他们创造和命名的神。
那便是上帝降临对付这场背叛的原因。
第5节说：
5 “耶和华降临，要看看世人所建造的城和塔。”

人们忙于他们的建筑项目。
“但耶和华”并没有坐视不理——他行动了。
上帝是否曾介入过你生命中的某个情形？
当我们受到试探去做一些我们不应该做的事时，上帝不会坐视不理。
哥林多前书 10：13 告诉我们：
13 “你们所遇见的试探，无非是人所能受的。
上帝是信实的，必不叫你们受试探过于所能受的。
在受试探的时候，总要给你们开一条出路，叫你们能忍受得住。”

“但上帝”这句话是圣经中最甜美的词语之一。
这些话提醒我们，上帝并不遥远，对人类的活动一无所知。
他主动进入我们的生活，甚至将我们从我们制造的问题中解救出来。
在以弗所书2：3b-5a中，我们读到：
3b “我们……本为可怒之子，和别人一样。
4 然而神既有丰富的怜悯，因他爱我们的大爱，
5 当我们死在过犯中的时候，便叫我们与基督一同活过来。”

朋友们，因为上帝“爱我们的大爱”，他没有忽视我们和我们的问题。
祂 “当我们死在过犯中的时候”，却离我们更近了。
这太奇妙了。
想想当有人得罪你时，你会有什么反应。
您想离他们更近，还是更远？
如果耶稣不愿意接近罪人和背叛之人，我们就会迷失和绝望。
我们希望像巴别的人一样独立自主。
我们需要帮助，但我们却像顽固的3岁孩子一样说：
“不，我自己来！”
但上帝有丰盛的怜悯。
这就是为什么他差遣他的独生子，去过我们永远无法过的完美生活。
这就是为什么耶稣愿意为我们的罪付出代价。
我们要称赞神主动的怜悯。
他下来是为了救我们脱离自己，即使我们正主动地远离他。
换句话说，是神的怜悯使他中断了巴别塔的建筑工程。
请再听一遍第 6-7 节。
6 耶和华说：“看哪，他们成为一样的人民，都是一样的言语，如今既作起这事来，以后他们所要作的事就没有不成就的了。
7 我们下去，在那里变乱他们的口音，使他们的言语彼此不通。”

上帝降临不仅仅是为了惩罚建造巴别塔的人。
他来也是为了拯救他们。
神并不担心他们会取得超出他控制范围的成绩。
上帝的意图是在发源于巴别塔的叛乱蔓延并感染全人类之前阻止它。
叛乱突然停止了，因为他们无法彼此交谈。
人们一直在使用语言来组织他们引以为傲的工作。
现在他们根本无法交流。
这就是为什么上帝称他们的城市为巴别，意思是 “变乱”。
当你和一个说你听不懂的语言的人在一起时，你有什么感受？
这是一种困惑和割裂的感受，不是吗？
语言就像将人们分开的栅栏。
这就是我们在一个声音团契投入如此多的时间和金钱，来提供翻译的原因之一。
我们正试图在那道栅栏上建造大门，这样语言就不会像以前那样分裂人们。
我们今天所说的不同语言都是从巴别塔开始的，当时上帝把人分散到世界各地。
但即使在那时，上帝已经有了一个救赎计划，这个计划今天仍在展开。
圣经历史的进程是这样的。
上帝从小事开始，从亚当和夏娃、挪亚和他的妻子、亚伯拉罕和撒拉的各个家庭开始。
这三对夫妇被告知要让认识和敬拜独一真神的人充满地球。
这种敬拜始于一个小国，他建造了耶路撒冷，就是上帝的城。
然而，上帝的城并不是只为他们准备的。
它要成为一个列国可以来学习认识雅威的地方。
以色列建立在非洲、亚洲和欧洲的十字交叉口并非偶然。
上帝在以赛亚书 49：6中说：“现在他说：“你作我的仆人，使雅各众支派复兴，使以色列中得保全的归回尚为小事；
我还要使你作外邦人的光，叫你施行我的救恩，直到地极。”

你看到上帝的宏伟计划了吗？
我们可能对目前的生活、家庭和朋友圈感到满意。
但是，“这太小了”，我们不能只把好消息扣留给自己。
要参与上帝的宏大计划，我们需要走出自己的舒适区。
我们需要跟随耶稣进入世界，寻找失丧的人，并邀请他们进入上帝不断壮大的全球大家庭。
诗篇 86：9-10 告诉我们上帝对世界的计划：
9 “主啊，你所造的万民
都要来敬拜你，
他们也要荣耀你的名。
10 因你为大，且行奇妙的事，
惟独你是神。”

我们喜欢在一个声音团契的敬拜中阅读这些经文。
因为在这间教会里，我们可以体验到这里所描述的天上的敬拜的一点味道。
请听上帝在启示录7章9到10节赐给使徒约翰的这个异象。
9 “此后，我观看，见有许多的人，没有人能数过来，是从各国、各族、各民、各方来的，站在宝座和羔羊面前，身穿白衣，手拿棕树枝，
10 大声喊着说：
‘愿救恩归与坐在宝座上我们的上帝，也归与羔羊。’”

我很高兴有一天能参加那个敬拜！
但是，诗篇86篇的这个古老预言如何成为启示录7：9这未来的敬拜呢？
通过耶稣的事工，通过他的教会工作，来将福音带到万国。
你和我可以成为圣经历史往前推进的一部分，那是通向天堂里的多元文化、多语言的敬拜仪式。
为了推动这个异象向前发展，耶稣使用他的门徒将福音信息传给所有人。
请听路加福音10：1-2。
1 “这事以后，主又设立七十个人，差遣他们两个两个地在他前面，往自己所要到的各城、各地方去。
2 就对他们说：‘要收的庄稼多，作工的人少。
所以你们当求庄稼的主，打发工人出去收他的庄稼。’”

数字 72 很重要。
如果你回头读一下创世记10章中的国家名单，你会发现有72个国家被提及。
当耶稣选择这个数字时，他是在宣告《圣经》历史的下一个阶段。
耶稣在说：
“在巴别塔之后，人们分散到 72 个不同的国家。
但我来是要拯救各国的人民。
当我的门徒把救恩的好消息带给他们时，他们就会听到。

这就是为什么神赐予早期教会说其他语言的能力。
在使徒行传第2章中，我们读到来自世界各地的犹太人在耶路撒冷过五旬节。
他们说许多不同的语言。
为了使他们能够听到福音，圣灵使使徒们能够说外语。
五旬节是巴别塔诅咒的逆转。
诅咒的作用是分裂和隔开背叛的人。
五旬节在赞美和敬拜中让得蒙救赎的人合一。
当彼得在五旬节宣讲好消息时，那些访客可以通过他们自己的语言听到好消息。
有 3000 人听到并相信了基督！
在那一天，他们既成为门徒，又成为使者。
在使徒行传1章8节，耶稣指示教会要把福音带到 “耶路撒冷、犹太全地和撒玛利亚，直到地极”。

但除了语言障碍之外，还有另一个问题。
五旬节后不久，一场大迫害爆发了。
为了逃避危险，耶路撒冷的基督徒一起躲在城墙后面寻求安全和保护。
它让我们想起了巴别塔的建造者是如何聚集在他们的墙后的。
上帝告诉耶路撒冷的信徒要到世上去，但他们却躲起来了。
神要如何把这些害怕的人赶出城呢？
请听使徒行传 8：1b，4,5,8 中发生的事情。
1b “从这日起，耶路撒冷的教会大遭逼迫。除了使徒以外，门徒都分散在犹太和撒玛利亚各处……
4 那些分散的人往各处去传道。
5 腓利下撒玛利亚城去宣讲基督……
8在那城里，就大有欢喜。”

巴别塔的建造者被分散是一种惩罚，但那也是因为上帝希望他们出去，在地上繁衍生息。
耶路撒冷的信徒也分散了。
不是为了惩罚，而是因为上帝希望他们出去传福音。
腓利去了撒玛利亚后，他与埃塞俄比亚的一位重要人物分享了福音。
然后那个人回家，创建了埃塞俄比亚教会。
其他逃离耶路撒冷的信徒到地中海各地的城市宣扬好消息。
我们正在研读使徒行传，以便了解福音是如何继续传到全世界的。
但这项工作今天仍在继续，也在邀请各地的人们悔改并相信好消息。
在某些方面，今天的世界仍然很像巴别塔之城。
今天的人们也想建立自己的名。
我们建造城市，追求权力和金钱。
我们寻求在没有上帝的情况下的安全和掌控。
“但是上帝……”
还记得那些话吗？
今天的世界迷失了方向，陷入了自我毁灭，并陷入了深深的分裂。
“但上帝” 有一个计划，要在基督里使人们合一。
请听使徒行传17：26-27。
26 “他从一本造出万族的人，住在全地上，并且预先定准他们的年限和所住的疆界，
2 7要叫他们寻求神，或者可以揣摩而得，其实他离我们各人不远，”

我的朋友们，今晚我试图向你们展示，圣经历史是从分离走向合一的。
历史像河流一样流向我们之前谈到的启示录7章9节的敬拜。
神邀请你我上船。
我们可以加入他对世界所定的计划，这个计划的进程正在展开之中。
当然，我们可以选择站在岸上，看着河水流淌。
但我想在船上，现在就体验一下那种天上的敬拜的味道。
这就是为什么我们努力进行多元文化、多语言的工作和敬拜的原因。
我们正在参与历史的进程，并以微小的方式帮助它发生。
许多国家的人民彼此合一来赞美，也是天堂的图画和预兆。
巴别塔的人民却团结起来起义，努力建造自己的城市。
但今天借着对基督的信仰，有数百万人彼此合一来赞美。
你可以我也可以一起努力，帮助建造上帝的国度。
让我们感谢上帝给我机会参与他宏大的全球异象。

主耶稣，感谢你与天父和圣灵一起制定拯救我们的计划。
但我们知道，我们的救恩不仅仅是关乎我们自己。
主啊，请赐给我们你对每个部落、语言和国家的人民的异象。
与他们所有人分享福音是一项艰巨的任务。
这比任何人或教会都要大得多。
但祢是一位伟大的上帝，祢拥有我们需要的资源和能力。
所以，请帮助我们保持信心、勇敢和顺服。
帮助我们以我们所领受的同样的爱来爱我们。
我们奉耶稣的名祈求，阿们。

供默想和讨论的问题

1. 请读列王纪上8：22-30和41-43。
a） 你注意到所罗门的祷告与创世记11章中建造巴别塔的故事有什么不同？
b） 耶路撒冷的圣殿是为以色列国建造的，但所罗门在41-43节中为一件奇妙的事祷告。这个祷告如何融入我们在讲道中听到的圣经历史的进程中？
2. 请读以弗所书4：3-13。
a） 是否是我们创造了我们在基督里的合一？第3节怎么说？
b） 作为神的家，我们共同享有的是什么？
c） 在基督的身体里有什么责任和祝福？
3. 世上到处都是失丧的人，他们需要悔改并相信基督，这样他们才能跟我们一起参加地上和天上的敬拜。花一些时间祷告，祈求神帮助你走出舒适区，大胆而频繁地分享福音。

Languages Divide Us, Christ Unites Us

Genesis 11:1-9
June 22, 2025
크리스 식스 목사

Please pray with me.
Holy Spirit, would you please open our hearts and minds to the word of God?
I do not have the wisdom that we need.
But Jesus you are the living Word.
You provide the wisdom and power we need for life.
So bless us, Father in heaven, through the gospel of your Son Jesus, amen.
Near the front of your Bible, in Genesis 10, we find a list of all the nations.
It is a fascinating list of all the descendants of Noah.
They formed different people groups all around the planet, each with their own language and customs.
In Genesis 11, Moses looks back to explain why those people were distributed like that around the world.
It started when some of Noah’s descendants gathered together in rebellion against God.
Let me read about it for you from Genesis 11:1-9.
1 Now the whole world had one language and a common speech.
2 As men moved eastward, they found a plain in Shinar and settled there.
3 They said to each other, “Come, let’s make bricks and bake them thoroughly.”
They used brick instead of stone, and tar for mortar.
4 Then they said, “Come, let us build ourselves a city, with a tower that reaches to the heavens, so that we may make a name for ourselves and not be scattered over the face of the whole earth.”
5 But the Lord came down to see the city and the tower that the men were building.
6 The Lord said, “If as one people speaking the same language they have begun to do this, then nothing they plan to do will be impossible for them.
7 Come, let us go down and confuse their language so they will not understand each other.”
8 So the Lord scattered them from there over all the earth, and they stopped building the city.
9 That is why it was called Babel —because there the Lord confused the language of the whole world.
From there the Lord scattered them over the face of the whole earth.

Together we read Isaiah 40:8:
The grass withers, the flower fades, but the word of our God will stand forever.

These people lived in Shinar, where Iraq now is.
They did not spread out over all the land as God commanded the descendants of Noah to do.
Instead, these people decided to gather in one place and make a city.
But why does God respond so strongly, and treat it as a rebellion?
Because they had the same kind of sinful hearts as Adam and Eve.
Our first parents were proud and independent.
They wanted freedom and security without God.
In verse 5 the Hebrew actually calls the builders “the sons of Adam.”
Like Adam and Eve, the people of Babel wanted freedom to do what they wanted without interference from God.
Let’s look more closely at what they were doing in verse 4.
I want to focus on four words in verse 4: City, Heavens, Name, Scattered.
4 Then they said, “Come, let us build ourselves a CITY, with a tower that reaches to the HEAVENS, so that we may make a NAME for ourselves and not be SCATTERED over the face of the whole earth.”

Living in a city is the opposite of being scattered.
Living in a city provides protection from wild animals and human enemies.
To avoid feeling vulnerable, these people gathered together in one city to feel safe.
This city is called Babel, and later will be called Babylon.
In the Bible, the city of Babylon is the symbol of human rebellion, idol worship, and the work of Satan.
Babylon is the opposite of Jerusalem, the city of God.
Jerusalem was built on a mountain–a mountain made by God.
But the city of Babel was built on flat land.
Think about that.
Jerusalem was built on God’s mountain.
A city built for the worship of the one true God and for his glory.
The people Babel wanted to build their own mountain and city, for man’s glory, and worship of false gods.
The tower at Babel was probably a ziggurat, a pyramid with stairs ascending to the top.
These have been found in many parts of the world.
The biggest one ever found was in Babylon, called “The House of the Foundations of the Heaven and Earth.”
The builders of ziggurats were trying to build stairways to Heaven.
There was a temple on top where the priests led people to worship the stars and the gods they created.
This explains why God is so angry in Genesis 11.
The city of Babel was an attempt by human beings to establish their own religion.
But listen to what Luke says about the character of the true God in Acts 17:24-25.
24 “The God who made the world and everything in it is the Lord of heaven and earth and does not live in temples built by hands.
25 And he is not served by human hands, as if he needed anything, because he himself gives all men life and breath and everything else.”

“Name” is another important word we saw in verse 4.
God is the one who named Adam (Genesis 5:2), and Abraham (Genesis 17:5).
God also changed Jacob’s name to Israel (Genesis 32:8).
Because God is the Creator, he has the right to give people names.
But the builders of Babel wanted to “establish a name for themselves.”
They wanted to be independent, powerful, secure.
They wanted to worship gods that they created and named.
That is why God came down to deal with this rebellion.
Verse 5 says:
5 “But the Lord came down to see the city and the tower that the men were building.”

The people were busy with their building project.
“But the Lord” did not sit back and watch–he acted.
Has God ever stepped into a situation in your life?
When we are tempted to do something that we shouldn’t, God doesn’t sit back and watch.
1 Corinthians 10:13 tells us that:
13 “No temptation has overtaken you except what is common to mankind.
But God is faithful; he will not let you be tempted beyond what you can bear.
But when you are tempted, he will also provide a way out so that you can endure it.”

The words “But God” are some of the sweetest words in the Bible.
These words remind us that God is not far away and unaware of human activities.
He moves proactively into our lives, even to rescue from problems we created.
In Ephesians 2:3b-5a we read that:
3b “we were by nature children of wrath, like the rest of mankind,
4 BUT GOD, being rich in mercy, because of the great love with which he loved us,
5a even when we were dead in our sins, made us alive together with Christ”

Friends, “because of the great love” of God for us, he did not ignore us and our problems.
He moved closer to us “even when we were dead in our sins.”
That’s amazing.
Think about how you react when someone sins against you.
Do you want to move closer to them, or farther away?
We would be lost and hopeless, if Jesus was not willing to come close to sinners and rebels.
We want to be independent and autonomous, like the people of Babel.
We need help, but instead we are like stubborn 3-year-olds who say:
“No, I do it myself!”
But God is rich in mercy.
That’s why he sent his only Son, to live the perfect life we could never live.
That’s why Jesus was willing to die to pay the penalty for our sins.
Praise God for his proactive mercy.
He came down to rescue us from ourselves, even when we were actively moving away from him.
In other words, it was the mercy of God that caused him to interrupt the building project in Babel.
Listen again to verses 6-7.
6 The Lord said, “If as one people speaking the same language they have begun to do this, then nothing they plan to do will be impossible for them.
7 Come, let us go down and confuse their language so they will not understand each other.”

God did not come down only to punish the tower builders.
He also came to save them from themselves.
God was not worried they might achieve things beyond his control.
God’s intent was to stop the rebellion that started in Babel before it spread and infected all humanity.
The rebellion stopped suddenly, because they couldn’t talk to one another.
The people had been using language to organize their proud work.
Now they can’t communicate at all.
And that is why God calls their city Babel, which means “Confusion.”
How do you feel when you are with someone who speaks a language you don’t understand?
It’s a feeling of confusion and separation, isn’t it?
Languages can be like fences that divide people.
That’s one reason we invest so much time and money providing translation here at One Voice Fellowship.
We are trying to build gates in that fence, so that language won’t divide people as much.
The different languages we speak today all started in Babel, when God scattered people all over the world.
But even then, God had a salvation plan that is still unfolding today.
The flow of biblical history goes like this.
God started small, with the individual families of Adam and Eve, Noah and his wife, Abraham and Sarah.
These three couples were told to fill the earth with people who would know and worship the one true God.
That worship began with one small nation who built Jerusalem, the city of God.
God’s city was intended not for them alone, however.
It was to be a place where the nations could come and learn about Yahweh.
It’s no accident that Israel was established right at the crossroads between Africa, Asia, and Europe.
God said in Isaiah 49:6 “It is too small a thing that you should be my servant to raise up the tribes of Jacob and to bring back the preserved of Israel;
I will make you as a light for the nations, that my salvation may reach to the end of the earth.”

Do you see God’s big plans?
We might be content with the life, home, and circle of friends we currently have.
But “it is too small a thing” for us to keep the good news for ourselves.
To participate in God’s big plans, we need to step out of our comfort zones.
We need to follow Jesus into the world, to seek the lost and invite them into God’s growing global family.
Psalm 86:9–10 tells us about God’s plans for the world:
9 “All the nations you have made shall come
and worship before you, O Lord,
and shall glorify your name.
10 For you are great and do wondrous things;
you alone are God.”

We love to read those verses in our worship services here at One Voice.
Because in this church we get to experience a little taste of the heavenly worship described here.
Listen to this vision God gave to apostle John in Revelation 7:9–10.
9 “After this I looked, and there before me was a great multitude that no one could count, from every nation, tribe, people and language, standing before the throne and before the Lamb…
10 And they cried out in a loud voice:
“Salvation belongs to our God, who sits on the throne, and to the Lamb.”
** SLOW for NEXT LINES
I am excited to be in that worship service one day!
But how can this old prophecy of Psalm 86 become the future worship service of Revelation 7:9?
Through the ministry of Jesus, working through his church, to take the gospel to the nations.
You and I can be a part of the flow of biblical history leading to that multicultural, multi-lingual worship service in heaven.
To move that vision forward, Jesus uses his followers to spread the gospel message to all people.
Listen to Luke 10:1–2.
1 “After this the Lord appointed seventy-two others and sent them two by two ahead of him to every town and place where he was about to go.
2 He told them, “The harvest is plentiful, but the workers are few.
Ask the Lord of the harvest, therefore, to send out workers into his harvest field.”

The number 72 is significant.
If you go back and read the list of nations in Genesis 10, you will find 72 nations named.
When Jesus chose that number, he was announcing the next phase of biblical history.
Jesus was saying:
“After Babel, people were scattered into 72 different nations.
But I have come to save people from every nation.
They will hear the good news of salvation when my followers bring it to them.”

This is why God gave the early church the ability to speak other languages.
In Acts 2 we read that Jews from all over the world were in Jerusalem for Pentecost.
They spoke many different languages.
To make it possible for them to hear the gospel, the Holy Spirit enabled the apostles to speak foreign languages.
Pentecost was a reversal of the curse of Babel.
The curse served to divide and separate rebellious people.
Pentecost united redeemed people in praise and worship.
When Peter preached the good news at Pentecost, those visitors could hear it in their own languages.
And 3000 people heard and believed in Christ!
On that day, they became both followers and messengers.
In Acts 1:8 Jesus instructed the church to take the gospel to “Jerusalem, Judea, Samaria and the end of the earth.”

But besides the language barrier, there was another problem.
Soon after Pentecost, a great persecution broke out.
To escape danger, the Christians in Jerusalem hid together behind the walls of the city for security and protection.
It reminds us of how the builders of Babel gathered together behind their walls.
God told the believers in Jerusalem to go to the world, but they were hiding instead.
How is God going to get these scared people out of the city?
Listen to what happened in Acts 8:1b,4,5,8.
1b “On that day a great persecution broke out against the church in Jerusalem, and all except the apostles were scattered throughout Judea and Samaria…
4 Those who had been scattered preached the word wherever they went.
5 Philip went down to a city in Samaria and proclaimed the Messiah there…
8 So there was great joy in that city.”

The builders of Babel were scattered as a punishment, but also because God wanted them to go forth and populate the earth.
The believers in Jerusalem were also scattered.
Not as a punishment, but because God wanted them to go forth and spread the Gospel.
After Philip went to Samaria, he shared the gospel with an important man from Ethiopia.
Then that guy went home and started the Ethiopian church.
Other believers who escaped Jerusalem went to cities all around the Mediterranean, proclaiming the good news.
We are studying Acts so we can learn about how the gospel continued to spread to the world began.
But the work continues today, inviting people everywhere to repent and believe the good news.
In some ways, today’s world is still much like the city of Babel.
People today also want to establish names for themselves.
We build cities and chase after power and money.
We seek security and control without God.
“But God…”
Remember those words?
The world today is lost, trapped in self-destruction, and deeply divided.
“But God” has a plan to unite people in Christ.
Listen to Acts 17:26–27.
26 “From one man he made all the nations, that they should inhabit the whole earth; and he marked out their appointed times in history and the boundaries of their lands.
27 God did this so that they would seek him and perhaps reach out for him and find him, though he is not far from any one of us.”

My friends, tonight I have tried to show you that biblical history moves from separation toward unity.
History is flowing like a river toward that Revelation 7:9 worship we talked about before.
God is inviting you and me to get in the boat.
We can join the flow of his unfolding plans for the world.
Of course, we could choose to stand on the shore instead, and watch the river flow.
But I want to be in the boat, and experience a little of taste of that heavenly worship now.
That’s why we do the hard work of multicultural and multilingual and worship.
We are participating in the flow of history, and helping in small ways to make it happen.
People of many nations united in praise is a picture and foretaste of heaven.
The people of Babel were united in rebellion, working to build their own city.
But today through faith in Christ, millions of people today are united in praise.
You can I can work together to help build God’s kingdom.
Let’s thank God for the opportunity to participate in his big global vision.

Lord Jesus, thank you for making a plan with the Father and Holy Spirit to save us.
But we know that our salvation is not only about us.
Give us your vision, Lord, for people of every tribe, language, and nation.
It is a huge task to share the gospel with all of them.
This is much bigger than any person or church.
But You are a great God, you have the resources and the power we need.
Therefore help us be faithful, and brave, and obedient.
Help us love with the same love we have received.
We ask this in Jesus’ name, amen.

Questions for Meditation and Discussion

1) Read 1 Kings 8:22-30 and 41-43.
a) What differences do you notice between Solomon’s prayer, and the story about the builders of Babel in Genesis 11?
b) The temple in Jerusalem was built for the nation of Israel, but Solomon prays something amazing in verses 41-43. How does this prayer fit in the flow of biblical history we heard about in the sermon?
2) Read Ephesians 4:3-13.
a) Do we create the unity we have in Christ? What does 3 say?
b) What are the things we share, as the family of God?
c) What are the responsibilities and blessings of being in the Body of Christ?
3) The world is full of lost people who need to repent and believe in Christ, so they can join us in worship on earth and in heaven. Spend some time praying that God will help you get out of your comfort zone, to share the gospel boldly and frequently.

Les langues nous divisent, le Christ nous unit

Genèse 11:1-9
22 Juin 2025
Pasteur Chris Sicks

Veuillez priez avec moi S’il-vous-plait
Saint-Esprit, voudriez-vous, s’il vous plaît, ouvrir nos cœurs et nos esprits à la parole de Dieu?
Je n’ai pas la sagesse dont nous avons besoin.
Mais Jésus, tu es la Parole vivante.
Tu nous fournis la sagesse et la puissance dont nous avons besoin pour vivre.
Alors bénis-nous, Père céleste, par l’Évangile de ton Fils Jésus. Amen.
Au début de votre Bible, dans Genèse 10, nous trouvons une liste de toutes les nations.
C’est une liste fascinante de tous les descendants de Noé.
Ils ont formé différents groupes de personnes à travers la planète, chacun avec sa propre langue et ses propres coutumes.
Dans Genèse 11, Moïse revient en arrière pour expliquer pourquoi ces gens étaient répartis ainsi à travers le monde.
Tout a commencé lorsque certains descendants de Noé se sont rassemblés en rébellion contre Dieu.
Laissez-moi vous en lire un extrait dans Genèse 11:1-9.
1 Toute la terre avait une seule langue et les mêmes mots.
2 Comme ils étaient partis de l’orient, ils trouvèrent une plaine au pays de Schinear, et ils y habitèrent.
3 Ils se dirent l’un à l’autre: Allons! faisons des briques, et cuisons-les au feu.
Et la brique leur servit de pierre, et le bitume leur servit de ciment.
4 Ils dirent encore: Allons! bâtissons-nous une ville et une tour dont le sommet touche au ciel, et faisons-nous un nom, afin que nous ne soyons pas dispersés sur la face de toute la terre.
5 L’Éternel descendit pour voir la ville et la tour que bâtissaient les fils des hommes.
6 Et l’Éternel dit: Voici, ils forment un seul peuple et ont tous une même langue, et c’est là ce qu’ils ont entrepris; maintenant rien ne les empêcherait de faire tout ce qu’ils auraient projeté.
7 Allons! descendons, et là confondons leur langage, afin qu’ils n’entendent plus la langue, les uns des autres.
8 Et l’Éternel les dispersa loin de là sur la face de toute la terre; et ils cessèrent de bâtir la ville.
9 C’est pourquoi on l’appela du nom de Babel, car c’est là que l’Éternel confondit le langage de toute la terre, et
c’est de là que l’Éternel les dispersa sur la face de toute la terre.

Ensemble, nous lisons Esaïe 40:8:
L’herbe se dessèche, la fleur se fane, mais la parole de notre Dieu demeurera éternellement.

Ces gens vivaient à Shinar, là où se trouve aujourd’hui l’Irak.
Ils ne se sont pas répandus sur tout le territoire comme Dieu l’avait ordonné aux descendants de Noé.
Au lieu de cela, ces gens ont décidé de se rassembler en un seul endroit et de créer une ville.
Mais pourquoi Dieu réagit-il si fortement et traite-t-il cela comme une rébellion?
Parce qu’ils avaient le même genre de cœur pécheur qu’Adam et Ève.
Nos premiers parents étaient fiers et indépendants.
Ils voulaient la liberté et la sécurité sans Dieu.
Au verset 5, l’hébreu appelle en fait les constructeurs « les fils d’Adam ».
Comme Adam et Ève, les habitants de Babel voulaient la liberté de faire ce qu’ils voulaient sans l’interférence de Dieu.
Regardons de plus près ce qu’ils faisaient au verset 4.
Je veux me concentrer sur quatre mots du verset 4: Ville, Cieux, Nom, Dispersé.
4 Ils dirent encore: Allons! bâtissons-nous une ville et une tour dont le sommet touche au ciel, et faisons-nous un nom, afin que nous ne soyons pas dispersés sur la face de toute la terre.»

Vivre en ville, c’est le contraire d’être dispersé.
Vivre en ville offre une protection contre les animaux sauvages et les ennemis humains.
Pour éviter de se sentir vulnérables, ces personnes se sont rassemblées dans une même ville pour se sentir en sécurité.
Cette ville s’appelle Babel, et plus tard sera appelée Babylone.
Dans la Bible, la ville de Babylone est le symbole de la rébellion humaine, du culte des idoles et de l’œuvre de Satan.
Babylone est l’opposé de Jérusalem, la ville de Dieu.
Jérusalem a été construite sur une montagne, une montagne faite par Dieu.
Mais la ville de Babel a été construite sur un terrain plat.
Pensez-y.
Jérusalem a été construite sur la montagne de Dieu.
Une ville construite pour le culte du seul vrai Dieu et pour sa gloire.
Le peuple de Babel voulait construire sa propre montagne et sa propre ville, pour la gloire de l’homme et pour adorer de faux dieux.
La tour de Babel était probablement une ziggourat, une pyramide avec des escaliers menant au sommet.
Ces spécimens ont été découverts dans de nombreuses régions du monde.
La plus grande jamais découverte se trouvait à Babylone, appelée « La Maison des Fondations du Ciel et de la Terre ».
Les constructeurs de ziggourats essayaient de construire des escaliers vers le ciel.
Il y avait un temple au sommet où les prêtres conduisaient les gens à adorer les étoiles et les dieux qu’ils avaient créés.
Cela explique pourquoi Dieu est si en colère dans Genèse 11.
La ville de Babel était une tentative des êtres humains d’établir leur propre religion.
Mais écoutez ce que Luc dit sur le caractère du vrai Dieu dans Actes 17:24-25.
24 Le Dieu qui a fait le monde et tout ce qui s’y trouve, étant le Seigneur du ciel et de la terre, n’habite point dans des temples faits de main d’homme;
25 il n’est point servi par des mains humaines, comme s’il avait besoin de quoi que ce soit, lui qui donne à tous la vie, la respiration, et toutes choses.

« Nom » est un autre mot important que nous avons vu au verset 4.
Dieu est celui qui a donné le nom à Adam (Genèse 5:2) et à Abraham (Genèse 17:5).
Dieu a également changé le nom de Jacob en Israël (Genèse 32:8).
Parce que Dieu est le Créateur, il a le droit de donner des noms aux gens.
Mais les bâtisseurs de Babel voulaient « se faire un nom ».
Ils voulaient être indépendants, puissants, en sécurité.
Ils voulaient adorer les dieux qu’ils avaient créés et nommés.
C’est pourquoi Dieu est descendu pour s’occuper de cette rébellion.
Le verset 5 dit:
5 Mais l’Éternel descendit pour voir la ville et la tour que ces hommes bâtissaient.

Les gens étaient occupés avec leur projet de construction.
« Mais le Seigneur » ne s’est pas assis à regarder, il a agi.
Dieu est-il déjà intervenu dans une situation de votre vie?
Lorsque nous sommes tentés de faire quelque chose que nous ne devrions pas faire, Dieu ne reste pas les bras croisés et ne regarde pas.
1 Corinthiens 10:13 nous dit que:
13 Aucune tentation ne vous est survenue qui n’ait été humaine.
Mais Dieu est fidèle; il ne permettra pas que vous soyez tentés au-delà de vos forces.
Mais lorsque vous serez tentés, il vous préparera aussi le moyen d’en sortir, afin que vous puissiez la supporter.

Les mots « Mais Dieu » sont parmi les mots les plus doux de la Bible.
Ces paroles nous rappellent que Dieu n’est pas loin et inconscient des activités humaines.
Il intervient de manière proactive dans nos vies, même pour nous sauver des problèmes que nous avons créés.
Dans Éphésiens 2:3b-5a, nous lisons que:
3b « Nous étions par nature des enfants de colère, comme le reste des hommes,
27a Alors Barnabas, l’ayant pris avec lui, le conduisit vers les apôtres,
5a alors que nous étions morts par nos offenses, il nous a rendus vivants avec Christ.

Mes amis, « à cause du grand amour » de Dieu pour nous, il ne nous a pas ignorés, ni nos problèmes.
Il s’est rapproché de nous « même lorsque nous étions morts dans nos péchés ».
C’est incroyable.
Pensez à la façon dont vous réagissez lorsque quelqu’un pèche contre vous.
Voulez-vous vous rapprocher d’eux ou vous éloigner d’eux?
Nous serions perdus et sans espoir si Jésus n’était pas disposé à s’approcher des pécheurs et des rebelles.
Nous voulons être indépendants et autonomes, comme le peuple de Babel.
Nous avons besoin d’aide, mais au lieu de cela, nous sommes comme des enfants têtus de 3 ans qui disent:
« Non, je le fais moi-même! »
Mais Dieu est riche en miséricorde.
C’est pourquoi il a envoyé son Fils unique, pour vivre la vie parfaite que nous ne pourrions jamais vivre.
C’est pourquoi Jésus était prêt à mourir pour payer la pénalité de nos péchés.
Louez Dieu pour sa miséricorde proactive.
Il est descendu pour nous sauver de nous-mêmes, même lorsque nous nous éloignions activement de lui.
En d’autres termes, c’est la miséricorde de Dieu qui l’a poussé à interrompre le projet de construction de Babel.
Écoutez à nouveau les versets 6-7.
6 Et l’Éternel dit: Voici, ils forment un seul peuple et ont tous une même langue, et c’est là ce qu’ils ont entrepris; maintenant rien ne les empêcherait de faire tout ce qu’ils auraient projeté.
7 Allons! descendons, et là confondons leur langage, afin qu’ils n’entendent plus la langue, les uns des autres.

Dieu n’est pas descendu uniquement pour punir les bâtisseurs de tours.
Il est également venu pour les sauver d’eux-mêmes.
Dieu ne craignait pas qu’ils puissent accomplir des choses qui échappaient à son contrôle.
L’intention de Dieu était d’arrêter la rébellion qui avait commencé à Babel avant qu’elle ne se propage et n’infecte toute l’humanité.
La rébellion s’est arrêtée soudainement, car ils ne pouvaient pas se parler.
Les gens utilisaient la langue pour organiser leur fier travail.
Maintenant, ils ne peuvent plus du tout communiquer.
Et c’est pourquoi Dieu appelle leur ville Babel, ce qui signifie « Confusion ».
Que ressentez-vous lorsque vous êtes avec quelqu’un qui parle une langue que vous ne comprenez pas?
C’est un sentiment de confusion et de séparation, n’est-ce pas?
Les langues peuvent être comme des barrières qui divisent les gens.
C’est l’une des raisons pour lesquelles nous investissons autant de temps et d’argent dans la traduction ici à One Voice Fellowship.
Nous essayons de construire des portes dans cette clôture, pour que la langue ne divise plus autant les gens.
Les différentes langues que nous parlons aujourd’hui ont toutes commencé à Babel, lorsque Dieu a dispersé les peuples dans le monde entier.
Mais même à cette époque, Dieu avait un plan de salut qui se déroule encore aujourd’hui.
Le déroulement de l’histoire biblique se déroule ainsi.
Dieu a commencé petit, avec les familles individuelles d’Adam et Ève, de Noé et de sa femme, d’Abraham et de Sarah.
Il a été demandé à ces trois couples de remplir la terre de personnes qui connaîtraient et adoreraient le seul vrai Dieu.
Ce culte a commencé avec une petite nation qui a construit Jérusalem, la ville de Dieu.
La cité de Dieu n’était cependant pas destinée à eux seuls.
Ce devait être un lieu où les nations pourraient venir et apprendre à connaître Yahweh.
Ce n’est pas un hasard si Israël a été établi au carrefour de l’Afrique, de l’Asie et de l’Europe.
Dieu a dit dans Ésaïe 49:6: « C’est trop peu que tu sois mon serviteur pour relever les tribus de Jacob et pour ramener les restes d’Israël ;
Je t’établirai comme la lumière des nations, afin que mon salut parvienne jusqu’aux extrémités de la terre.

Voyez-vous les grands plans de Dieu?
Nous pourrions être satisfaits de la vie, de la maison et du cercle d’amis que nous avons actuellement.
Mais « c’est une chose trop petite » pour que nous gardions la bonne nouvelle pour nous-mêmes.
Pour participer aux grands projets de Dieu, nous devons sortir de notre zone de confort.
Nous devons suivre Jésus dans le monde, chercher les perdus et les inviter à rejoindre la famille mondiale grandissante de Dieu.
Le Psaume 86:9-10 nous parle des plans de Dieu pour le monde:
9 « Toutes les nations que tu as faites viendront
et je t’adorerai, ô Seigneur,
et je glorifierai ton nom.
10 Car tu es grand, et tu fais des merveilles.
Toi seul es Dieu.

Nous aimons lire ces versets lors de nos services de culte ici à One Voice.
Parce que dans cette église, nous avons la chance de vivre un petit avant-goût du culte céleste décrit ici.
Écoutez cette vision que Dieu a donnée à l’apôtre Jean dans Apocalypse 7:9-10.
9 Après cela, je regardai, et voici, il y avait une grande foule, que personne ne pouvait compter, de toute nation, de toute tribu, de tout peuple, et de toute langue. Ils se tenaient devant le trône et devant l’Agneau…
10 Et ils crièrent d’une voix forte:
« Le salut appartient à notre Dieu qui est assis sur le trône, et à l’Agneau. »

Je suis ravi d’être un jour présent à ce service de culte!
Mais comment cette vieille prophétie du Psaume 86 peut-elle devenir le futur culte d’Apocalypse 7:9?
Par le ministère de Jésus, œuvrant à travers son Église, pour apporter l’Évangile aux nations.
Vous et moi pouvons faire partie du flux de l’histoire biblique menant à ce service de culte multiculturel et multilingue au paradis.
Pour faire avancer cette vision, Jésus utilise ses disciples pour diffuser le message de l’Évangile à tous les peuples.
Écoutez Luc 10:1–2.
1 Après cela, le Seigneur désigna encore soixante-dix autres disciples, et il les envoya deux à deux devant lui dans toutes les villes et dans tous les lieux où lui-même devait aller.
2 Il leur dit: La moisson est grande, mais il y a peu d’ouvriers.
Priez donc le maître de la moisson d’envoyer des ouvriers dans sa moisson.

Le nombre 72 est significatif.
Si vous revenez en arrière et lisez la liste des nations dans Genèse 10, vous trouverez 72 nations nommées.
Lorsque Jésus a choisi ce nombre, il annonçait la phase suivante de l’histoire biblique.
Jésus disait:
« Après Babel, les gens ont été dispersés dans 72 nations différentes.
Mais je suis venu pour sauver les gens de toutes les nations.
Ils entendront la bonne nouvelle du salut lorsque mes disciples la leur apporteront.

C’est pourquoi Dieu a donné à l’Église primitive la capacité de parler d’autres langues.
Dans Actes 2, nous lisons que des Juifs du monde entier étaient à Jérusalem pour la Pentecôte.
Ils parlaient de nombreuses langues différentes.
Pour leur permettre d’entendre l’Évangile, le Saint-Esprit a permis aux apôtres de parler des langues étrangères.
La Pentecôte fut un renversement de la malédiction de Babel.
La malédiction a servi à diviser et à séparer les peuples rebelles.
La Pentecôte a uni le peuple racheté dans la louange et l’adoration.
Lorsque Pierre prêchait la bonne nouvelle à la Pentecôte, ces visiteurs pouvaient l’entendre dans leur propre langue.
Et 3000 personnes ont entendu et ont cru en Christ!
Ce jour-là, ils devinrent à la fois disciples et messagers.
Dans Actes 1:8, Jésus a demandé à l’Église d’apporter l’Évangile à « Jérusalem, en Judée, en Samarie et jusqu’aux extrémités de la terre ».

Mais outre la barrière de la langue, il y avait un autre problème.
Peu après la Pentecôte, une grande persécution éclata.
Pour échapper au danger, les chrétiens de Jérusalem se cachaient ensemble derrière les murs de la ville pour leur sécurité et leur protection.
Cela nous rappelle comment les bâtisseurs de Babel se sont rassemblés derrière leurs murs.
Dieu a dit aux croyants de Jérusalem d’aller dans le monde, mais ils se sont cachés.
Comment Dieu va-t-il faire sortir ces gens effrayés de la ville?
Écoutez ce qui s’est passé dans Actes 8:1b,4,5,8.
1b « Ce jour-là, une grande persécution éclata contre l’Église de Jérusalem, et tous, à l’exception des apôtres, furent dispersés dans toute la Judée et la Samarie…
4 Ceux qui avaient été dispersés annonçaient la parole partout où ils allaient.
5 Philippe descendit dans une ville de Samarie et y prêcha le Messie…
8 Il y eut donc une grande joie dans cette ville.

Les bâtisseurs de Babel furent dispersés en guise de punition, mais aussi parce que Dieu voulait qu’ils aillent peupler la terre.
Les croyants de Jérusalem furent également dispersés.
Non pas comme une punition, mais parce que Dieu voulait qu’ils aillent de l’avant et répandent l’Évangile.
Après que Philippe soit allé en Samarie, il a partagé l’Évangile avec un homme important d’Éthiopie.
Puis ce type est rentré chez lui et a fondé l’Église Éthiopienne.
D’autres croyants qui s’étaient échappés de Jérusalem se rendirent dans les villes de tout le pourtour méditerranéen, proclamant la bonne nouvelle.
Nous étudions les Actes afin de pouvoir découvrir comment l’Évangile a continué à se répandre dans le monde.
Mais l’œuvre continue aujourd’hui, invitant les gens partout dans le monde à se repentir et à croire à la bonne nouvelle.
À certains égards, le monde d’aujourd’hui ressemble encore beaucoup à la ville de Babel.
Aujourd’hui, les gens veulent aussi se faire un nom.
Nous construisons des villes et courons après le pouvoir et l’argent.
Nous recherchons la sécurité et le contrôle sans Dieu.
« Mais Dieu… »
Vous vous souvenez de ces mots?
Le monde d’aujourd’hui est perdu, pris au piège de l’autodestruction et profondément divisé.
« Mais Dieu » a un plan pour unir les gens en Christ.
Écoutez Actes 17:26–27.
26 Il a fait que tous les hommes, sortis d’un seul sang, habitassent sur toute la surface de la terre, ayant déterminé la durée des temps et les bornes de leur demeure;
27 il a voulu qu’ils cherchassent le Seigneur, et qu’ils s’efforçassent de le trouver en tâtonnant, bien qu’il ne soit pas loin de chacun de nous.

Mes amis, ce soir j’ai essayé de vous montrer que l’histoire biblique évolue de la séparation vers l’unité.
L’histoire coule comme une rivière vers ce culte d’Apocalypse 7:9 dont nous avons parlé auparavant.
Dieu nous invite, vous et moi, à monter dans le bateau.
Nous pouvons nous joindre au flux de ses plans qui se déploient pour le monde.
Bien sûr, nous pourrions choisir de nous tenir sur le rivage et de regarder la rivière couler.
Mais je veux être dans le bateau et goûter un peu à ce culte céleste maintenant.
C’est pourquoi nous faisons le travail difficile du multiculturalisme et du multilinguisme et du culte.
Nous participons au cours de l’histoire et contribuons, par de petites actions, à sa réalisation.
Les peuples de nombreuses nations unis dans la louange sont une image et un avant-goût du ciel.
Le peuple de Babel s’est uni dans la rébellion, travaillant à construire sa propre ville.
Mais aujourd’hui, grâce à la foi en Christ, des millions de personnes sont unies dans la louange.
Vous pouvez et je peux travailler ensemble pour aider à construire le royaume de Dieu.
Remercions Dieu pour l’opportunité de participer à sa grande vision mondiale.

Seigneur Jésus, merci d’avoir fait un plan avec le Père et le Saint-Esprit pour nous sauver.
Mais nous savons que notre salut ne concerne pas seulement nous.
Donne-nous ta vision, Seigneur, pour les gens de chaque tribu, langue et nation.
C’est une tâche énorme que de partager l’Évangile avec eux tous.
C’est bien plus grand que n’importe quelle personne ou Église.
Mais Tu es un grand Dieu, Tu as les ressources et la puissance dont nous avons besoin.
Aidez-nous donc à être fidèles, courageux et obéissants.
Aidez-nous à aimer avec le même amour que nous avons reçu.
Nous le demandons au nom de Jésus, amen.

Questions pour la méditation et la discussion

1. Lisez 1 Rois 8:22-30 et 41-43.
a) Quelles différences remarquez-vous entre la prière de Salomon et l’histoire des constructeurs de Babel dans Genèse 11?
b) Le temple de Jérusalem a été construit pour la nation d’Israël, mais Salomon prie quelque chose d’étonnant aux versets 41 à 43. Comment cette prière s’inscrit-elle dans le fil de l’histoire biblique évoqué dans le sermon?
2. Lisez Éphésiens 4:3-13.
a) Créons-nous l’unité que nous avons en Christ? Que dit le point 3 ?
b) Quelles sont les choses que nous partageons en tant que famille de Dieu?
c) Quelles sont les responsabilités et les bénédictions d’être dans le Corps du Christ?
3. Le monde est rempli de personnes perdues qui ont besoin de se repentir et de croire en Christ, afin de pouvoir se joindre à nous pour adorer Dieu sur terre et au ciel. Prenez le temps de prier pour que Dieu vous aide à sortir de votre zone de confort et à partager l’Évangile avec audace et fréquence.

भाषाएँ हमें विभाजित करती हैं, मसीह हमें जोड़ता है

उत्पत्ति 11:1-9
22 जून, 2025
पादरी क्रिस सिक्स

कृपया मेरे साथ प्रार्थना करें।
पवित्र आत्मा, क्या आप कृपया हमारे हृदय और मन को परमेश्वर के वचन के लिए खोलेंगे?
मेरे पास वह बुद्धि नहीं है जिसकी हमें आवश्यकता है।
परन्तु यीशु आप जीवित वचन हैं।
आप हमें जीवन के लिए आवश्यक ज्ञान और शक्ति प्रदान करते हैं।
अतः हे स्वर्ग में रहनेवाले पिता, अपने पुत्र यीशु के सुसमाचार के द्वारा हमें आशीष दीजिए, आमीन।
आपकी बाइबल के आरंभ में, उत्पत्ति 10 में, हमें सभी राष्ट्रों की सूची मिलती है।
यह नूह के सभी वंशजों की एक आकर्षक सूची है।
उन्होंने पूरे ग्रह पर अलग-अलग लोगों के समूह बनाए, जिनमें से प्रत्येक की अपनी भाषा और रीति-रिवाज थे।
उत्पत्ति 11 में मूसा पीछे मुड़कर यह समझाता है कि वे लोग दुनिया भर में इस तरह क्यों फैले हुए थे।
इसकी शुरुआत तब हुई जब नूह के कुछ वंशज परमेश्वर के विरुद्ध विद्रोह करने के लिए एकत्रित हुए।
मैं आपको उत्पत्ति 11:1-9 से इसके बारे में पढ़कर सुनाता हूँ।
1 अब सारे संसार की एक ही भाषा और एक ही बोली है।
2 जब लोग पूर्व की ओर बढ़े तो उन्हें शिनार में एक मैदान मिला और वे वहीं बस गये।
3 उन्होंने एक दूसरे से कहा, “आओ, हम ईंटें बनायें और उन्हें अच्छी तरह पकाएँ।”
उन्होंने पत्थर के स्थान पर ईंट और गारे के स्थान पर टार का प्रयोग किया।
4 तब उन्होंने कहा, “आओ, हम एक नगर बना लें, और उसकी एक मीनार आकाश तक पहुँचे, तब हम अपना नाम करें, और हमें सारी पृथ्वी पर फैलना न पड़े।”
5 किन्तु यहोवा उस नगर और उस मीनार को देखने के लिए नीचे आया जिसे लोग बना रहे थे।
6 यहोवा ने कहा, “यदि वे एक ही भाषा बोलने वाले लोग होकर ऐसा करने लगें, तो जो कुछ वे करने की योजना बनाएँगे, उसमें से कुछ भी उनके लिए असंभव न होगा।
7 आओ, हम नीचे उतरकर उनकी भाषा में गड़बड़ी डालें ताकि वे एक-दूसरे को न समझ सकें।”
8 इसलिए यहोवा ने उन्हें वहाँ से सारी पृथ्वी पर फैला दिया, और उन्होंने नगर का निर्माण बंद कर दिया।
9 इसलिये उसका नाम बाबेल पड़ा, क्योंकि यहोवा ने सारे संसार की भाषा में वहीं गड़बड़ी डाल दी थी।
वहाँ से यहोवा ने उन्हें सारी पृथ्वी पर फैला दिया।

हम सब मिलकर यशायाह 40:8 पढ़ते हैं:
घास सूख जाती है, फूल मुरझा जाता है, परन्तु हमारे परमेश्वर का वचन सदैव स्थिर रहेगा।

ये लोग शिनार में रहते थे, जहां अब इराक है।
वे सारे देश में नहीं फैल गये जैसा कि परमेश्वर ने नूह के वंशजों को करने की आज्ञा दी थी।
इसके बजाय, इन लोगों ने एक जगह इकट्ठा होकर एक शहर बनाने का फैसला किया।
परन्तु परमेश्वर इतनी दृढ़ता से प्रतिक्रिया क्यों करता है, और इसे विद्रोह क्यों मानता है?
क्योंकि उनके हृदय भी आदम और हव्वा के समान पापी थे।
हमारे पहले माता-पिता स्वाभिमानी और स्वतंत्र थे।
वे ईश्वर के बिना स्वतंत्रता और सुरक्षा चाहते थे।
आयत 5 में इब्रानी भाषा में निर्माणकर्ताओं को वास्तव में “आदम की सन्तान” कहा गया है।
आदम और हव्वा की तरह, बाबेल के लोग भी परमेश्वर के हस्तक्षेप के बिना अपनी इच्छानुसार काम करने की स्वतंत्रता चाहते थे।
आइये हम पद 4 में अधिक बारीकी से देखें कि वे क्या कर रहे थे।
मैं पद्य 4 में चार शब्दों पर ध्यान केंद्रित करना चाहता हूँ: शहर, स्वर्ग, नाम, बिखरा हुआ।
4 तब उन्होंने कहा, “आओ, हम एक नगर बना लें, और उसकी एक मीनार आकाश तक पहुँचे, तब हम अपना नाम करें, और हमें सारी पृथ्वी पर फैलना न पड़े।”

शहर में रहना बिखरे रहने के विपरीत है।
शहर में रहने से जंगली जानवरों और मानव शत्रुओं से सुरक्षा मिलती है।
असुरक्षित महसूस करने से बचने के लिए, ये लोग सुरक्षित महसूस करने के लिए एक शहर में एकत्र हुए।
इस शहर को बाबेल कहा जाता है, और बाद में इसे बेबीलोन कहा जाएगा।
बाइबल में, बाबुल शहर मानव विद्रोह, मूर्ति पूजा और शैतान के काम का प्रतीक है।
बेबीलोन, परमेश्वर के नगर यरूशलेम के विपरीत है।
यरूशलेम एक पहाड़ पर बनाया गया था- एक पहाड़ जिसे परमेश्वर ने बनाया था।
लेकिन बाबेल शहर समतल भूमि पर बना था।
उस बारे में सोचना।
यरूशलेम परमेश्वर के पर्वत पर बनाया गया था।
एक ऐसा शहर जो एकमात्र सच्चे परमेश्वर की आराधना और उसकी महिमा के लिए बनाया गया है।
बाबेल के लोग मनुष्य की महिमा और झूठे देवताओं की पूजा के लिए अपना स्वयं का पर्वत और शहर बनाना चाहते थे।
बाबेल का टॉवर संभवतः एक जिग्गुराट था, जो एक पिरामिड था जिसके शीर्ष तक जाने के लिए सीढ़ियाँ थीं।
ये विश्व के कई भागों में पाए गए हैं।
अब तक पाया गया सबसे बड़ा मंदिर बेबीलोन में था, जिसे ”स्वर्ग और पृथ्वी की नींव का घर” कहा जाता था।
जिग्गुराट के निर्माता स्वर्ग तक सीढ़ियाँ बनाने की कोशिश कर रहे थे।
शीर्ष पर एक मंदिर था जहां पुजारी लोगों को सितारों और उनके द्वारा बनाए गए देवताओं की पूजा करने के लिए प्रेरित करते थे।
इससे यह स्पष्ट होता है कि उत्पत्ति 11 में परमेश्वर इतना क्रोधित क्यों है।
बाबेल शहर मनुष्यों द्वारा अपना धर्म स्थापित करने का एक प्रयास था।
लेकिन सुनिए कि प्रेरितों के काम 17:24-25 में लूका सच्चे परमेश्‍वर के चरित्र के बारे में क्या कहता है।
24 “जिस परमेश्वर ने संसार और उसकी सब वस्तुओं को बनाया है, वही स्वर्ग और पृथ्वी का स्वामी है, और वह हाथ से बनाए गए मन्दिरों में नहीं रहता।
25 और वह किसी वस्तु की आवश्यकता के कारण मनुष्य के हाथों से सेवा नहीं लेता, क्योंकि वह आप ही सबको जीवन और श्वास और अन्य सब कुछ देता है।”

“नाम” एक और महत्वपूर्ण शब्द है जिसे हमने पद 4 में देखा।
परमेश्वर ही वह है जिसने आदम (उत्पत्ति 5:2) और अब्राहम (उत्पत्ति 17:5) का नाम रखा।
परमेश्‍वर ने याकूब का नाम भी बदलकर इस्राएल रख दिया (उत्पत्ति 32:8)।
चूँकि परमेश्‍वर सृष्टिकर्ता है, इसलिए उसे लोगों को नाम देने का अधिकार है।
लेकिन बाबुल के निर्माणकर्ता “अपना नाम स्थापित करना” चाहते थे।
वे स्वतंत्र, शक्तिशाली और सुरक्षित रहना चाहते थे।
वे उन देवताओं की पूजा करना चाहते थे जिन्हें उन्होंने स्वयं बनाया और नाम दिया था।
इसीलिए परमेश्वर इस विद्रोह से निपटने के लिए नीचे आया।
श्लोक 5 कहता है:
5 “परन्तु यहोवा उस नगर और उस मीनार को देखने के लिए नीचे आया जिसे लोग बना रहे थे।”

लोग अपने भवन निर्माण परियोजना में व्यस्त थे।
“परन्तु प्रभु” चुपचाप बैठा हुआ देखता नहीं रहा- उसने कार्य किया।
क्या परमेश्‍वर ने कभी आपके जीवन में कोई परिस्थिति उत्पन्न की है?
जब हम कुछ ऐसा करने के लिए प्रलोभित होते हैं जो हमें नहीं करना चाहिए, तो परमेश्वर चुपचाप बैठा हुआ नहीं देखता।
1 कुरिन्थियों 10:13 हमें बताता है कि:
13 “तुम किसी ऐसी परीक्षा में नहीं पड़े जो मनुष्य के लिए सामान्य नहीं है।
परन्तु परमेश्वर सच्चा है; वह तुम्हें सामर्थ से बाहर परीक्षा में न पड़ने देगा।
लेकिन जब तुम परीक्षा में पड़ोगे तो वह तुम्हें धीरज धरने का रास्ता भी दिखाएगा।”

“परन्तु परमेश्वर” ये शब्द बाइबल के सबसे मधुर शब्दों में से हैं।
ये शब्द हमें याद दिलाते हैं कि परमेश्‍वर दूर नहीं है और उसे मानवीय गतिविधियों की जानकारी नहीं है।
वह हमारे जीवन में सक्रिय रूप से प्रवेश करता है, यहां तक ​​कि हमारे द्वारा निर्मित समस्याओं से बचाने के लिए भी।
इफिसियों 2:3ब-5अ में हम पढ़ते हैं कि:
3ब “बाकी मनुष्यों की तरह हम भी स्वभाव से क्रोध की सन्तान थे,
4 परन्तु परमेश्वर जो दया में धनी है, उस बड़े प्रेम के कारण, जिससे उसने हम से प्रेम किया।
5जब हम अपने पापों में मरे हुए थे, तब भी हमें मसीह के साथ जिलाया”

दोस्तों, हमारे प्रति परमेश्वर के “अत्यंत प्रेम” के कारण, उसने हमें और हमारी समस्याओं को नज़रअंदाज़ नहीं किया।
जब हम अपने पापों में मरे हुए थे, तब भी वह हमारे करीब आया।
वह आश्चर्यजनक है।
ज़रा सोचिए कि जब कोई आपके खिलाफ़ पाप करता है तो आप कैसी प्रतिक्रिया करते हैं।
क्या आप उनके करीब जाना चाहते हैं या दूर जाना चाहते हैं?
यदि यीशु पापियों और विद्रोहियों के निकट आने को तैयार न होता, तो हम खोये हुए और निराश होते।
हम बाबेल के लोगों की तरह स्वतंत्र और स्वायत्त होना चाहते हैं।
हमें मदद की ज़रूरत है, लेकिन हम 3 साल के जिद्दी बच्चे की तरह हैं जो कहते हैं:
“नहीं, मैं खुद ही करता हूँ!”
परन्तु परमेश्वर दया में धनी है।
इसीलिए उसने अपने इकलौते पुत्र को भेजा, ताकि वह हमें वह उत्तम जीवन दे सके जो हम कभी नहीं जी सकते।
इसीलिए यीशु हमारे पापों की सज़ा भुगतने के लिए मरने को तैयार था।
परमेश्‍वर की सक्रिय दया के लिए उसकी स्तुति करें।
वह हमें हमसे बचाने के लिए नीचे आया, तब भी जब हम सक्रिय रूप से उससे दूर जा रहे थे।
दूसरे शब्दों में, यह परमेश्‍वर की दया थी जिसके कारण उसने बाबेल में निर्माण कार्य को रोक दिया।
पद 6-7 को पुनः सुनिए।
6 यहोवा ने कहा, “यदि वे एक ही भाषा बोलने वाले लोग होकर ऐसा करने लगें, तो जो कुछ वे करने की योजना बनाएँगे, उसमें से कुछ भी उनके लिए असंभव न होगा।
7 आओ, हम नीचे उतरकर उनकी भाषा में गड़बड़ी डालें ताकि वे एक-दूसरे को न समझ सकें।”

परमेश्‍वर केवल मीनार बनाने वालों को दण्ड देने के लिए ही नीचे नहीं आया था।
वह उन्हें स्वयं से बचाने के लिए भी आया था।
परमेश्वर को इस बात की चिंता नहीं थी कि वे ऐसी चीजें हासिल कर लेंगे जो उसके नियंत्रण से बाहर होंगी।
परमेश्वर का इरादा बाबेल में शुरू हुए विद्रोह को रोकना था, इससे पहले कि वह फैलकर पूरी मानवता को संक्रमित कर दे।
विद्रोह अचानक रुक गया, क्योंकि वे एक दूसरे से बात नहीं कर सकते थे।
लोग अपने गौरवपूर्ण कार्य को व्यवस्थित करने के लिए भाषा का उपयोग कर रहे थे।
अब वे किसी भी प्रकार से बातचीत नहीं कर सकते।
और इसीलिए परमेश्वर ने उनके शहर को बाबेल कहा, जिसका अर्थ है “भ्रम।”
जब आप किसी ऐसे व्यक्ति के साथ होते हैं जो ऐसी भाषा बोलता है जिसे आप नहीं समझते तो आपको कैसा लगता है?
यह भ्रम और अलगाव की भावना है, है ना?
भाषाएं बाड़ की तरह हो सकती हैं जो लोगों को विभाजित करती हैं।
यही कारण है कि हम वन वॉयस फेलोशिप में अनुवाद प्रदान करने में इतना समय और पैसा लगाते हैं।
हम उस बाड़ में द्वार बनाने का प्रयास कर रहे हैं, ताकि भाषा लोगों को अधिक विभाजित न करे।
आज हम जो विभिन्न भाषाएँ बोलते हैं, उनकी शुरुआत बाबेल से हुई, जब परमेश्वर ने लोगों को पूरी दुनिया में फैलाया था।
लेकिन तब भी, परमेश्वर के पास उद्धार की एक योजना थी जो आज भी सामने आ रही है।
बाइबल के इतिहास का प्रवाह कुछ इस प्रकार है।
परमेश्वर ने छोटे से प्रारम्भ किया, आदम और हव्वा, नूह और उसकी पत्नी, अब्राहम और सारा जैसे अलग-अलग परिवारों के साथ।
इन तीन दम्पतियों से कहा गया कि वे पृथ्वी को ऐसे लोगों से भर दें जो एकमात्र सच्चे परमेश्वर को जानें और उसकी आराधना करें।
यह उपासना एक छोटे से राष्ट्र से शुरू हुई जिसने परमेश्वर के नगर, यरूशलेम का निर्माण किया।
हालाँकि, परमेश्वर का नगर केवल उनके लिए ही नहीं था।
यह एक ऐसा स्थान होना था जहाँ राष्ट्र आकर यहोवा के बारे में सीख सकें।
यह कोई संयोग नहीं है कि इजरायल की स्थापना अफ्रीका, एशिया और यूरोप के बीच चौराहे पर हुई।
यशायाह 49:6 में परमेश्वर ने कहा ”यह छोटी बात है कि याकूब के गोत्रों को बसाने और इस्राएल के रक्षित लोगों को लौटा लाने के लिये तू मेरा सेवक ठहरे;
मैं तुझे जाति जाति के लिये ज्योति ठहराऊंगा, और मेरा उद्धार पृथ्वी की छोर तक पहुंच जाएगा।”

क्या आप परमेश्‍वर की बड़ी योजनाओं को देखते हैं?
हम वर्तमान जीवन, घर और मित्रों के समूह से संतुष्ट हो सकते हैं।
लेकिन हमारे लिए खुशखबरी को अपने पास रखना “बहुत छोटी बात है।”
परमेश्वर की बड़ी योजनाओं में भाग लेने के लिए हमें अपने आरामदायक क्षेत्र से बाहर निकलने की ज़रूरत है।
हमें संसार में यीशु का अनुसरण करने, खोए हुओं को ढूंढने और उन्हें परमेश्वर के बढ़ते वैश्विक परिवार में आमंत्रित करने की आवश्यकता है।
भजन 86:9–10 हमें संसार के लिए परमेश्वर की योजनाओं के बारे में बताता है:
9 “तेरी बनायी हुई सारी जातियाँ आएंगी
और हे यहोवा, तेरे सामने दण्डवत करता हूँ,
और तेरे नाम की महिमा करेंगे।
10 क्योंकि तू महान है और आश्चर्यकर्म करता है;
तू ही परमेश्वर है।”

हम वन वॉयस में अपनी आराधना सेवाओं में उन आयतों को पढ़ना पसंद करते हैं।
क्योंकि इस कलीसिया में हमें यहाँ वर्णित स्वर्गीय आराधना का थोड़ा सा स्वाद अनुभव करने को मिलता है।
प्रकाशितवाक्य 7:9-10 में परमेश्वर ने प्रेरित यूहन्ना को जो दर्शन दिया उसे सुनिए।
9 “इसके बाद मैंने देखा, और देखो, हर एक राष्ट्र, कुल, लोग और भाषा में से एक ऐसी बड़ी भीड़, जिसे कोई गिन नहीं सकता था, सिंहासन और मेम्ने के सामने खड़ी है…
10 और वे ऊंचे स्वर में चिल्लाकर कहने लगे,
“उद्धार हमारे परमेश्वर का है, जो सिंहासन पर बैठा है, और मेम्ने का है।”

मैं एक दिन उस आराधना सेवा में शामिल होने के लिए उत्साहित हूँ!
लेकिन भजन 86 की यह पुरानी भविष्यवाणी प्रकाशितवाक्य 7:9 की भावी आराधना सेवा कैसे बन सकती है?
यीशु की सेवकाई के द्वारा, उसकी कलीसिया के माध्यम से कार्य करते हुए, सुसमाचार को राष्ट्रों तक ले जाना।
आप और मैं बाइबल के इतिहास के प्रवाह का हिस्सा बन सकते हैं जो स्वर्ग में बहुसांस्कृतिक, बहुभाषी आराधना सेवा की ओर ले जाएगा।
उस दर्शन को आगे बढ़ाने के लिए, यीशु अपने अनुयायियों का उपयोग करके सुसमाचार का सन्देश सभी लोगों तक फैलाते हैं।
लूका 10:1–2 को सुनिए।
1 इसके बाद प्रभु ने बहत्तर और मनुष्य नियुक्त किए और जिन-जिन नगरों और स्थानों पर वह जाने वाला था, वहां उन्हें दो-दो करके अपने आगे भेजा।
2 उसने उनसे कहा, “फसल तो बहुत है, परन्तु मज़दूर थोड़े हैं।
इसलिए खेत के स्वामी से प्रार्थना करो कि वह अपने खेत में काम करने के लिए मजदूर भेज दे।”

संख्या 72 महत्वपूर्ण है।
यदि आप उत्पत्ति 10 में राष्ट्रों की सूची पढ़ेंगे तो आपको 72 राष्ट्रों के नाम मिलेंगे।
जब यीशु ने वह संख्या चुनी, तो वह बाइबल के इतिहास के अगले चरण की घोषणा कर रहा था।
यीशु कह रहे थे:
“बाबेल के बाद, लोग 72 अलग-अलग देशों में बिखर गए।
परन्तु मैं हर देश के लोगों को बचाने आया हूँ।
जब मेरे अनुयायी उन्हें उद्धार का शुभ समाचार सुनाएँगे, तब वे इसे सुनेंगे।”

यही कारण है कि परमेश्वर ने आरंभिक कलीसिया को अन्य भाषाएँ बोलने की क्षमता दी।
प्रेरितों के काम 2 में हम पढ़ते हैं कि पिन्तेकुस्त के दिन संसार भर से यहूदी यरूशलेम में आये थे।
वे कई अलग-अलग भाषाएँ बोलते थे।
उनके लिए सुसमाचार सुनना संभव बनाने के लिए, पवित्र आत्मा ने प्रेरितों को विदेशी भाषाएँ बोलने में सक्षम बनाया।
पिन्तेकुस्त बाबेल के श्राप का उलटा दिन था।
इस अभिशाप ने विद्रोही लोगों को विभाजित और अलग कर दिया।
पिन्तेकुस्त ने छुटकारा पाये हुए लोगों को स्तुति और आराधना में एकजुट किया।
जब पतरस ने पिन्तेकुस्त के दिन सुसमाचार का प्रचार किया, तो वे आगंतुक उसे अपनी भाषा में सुन सकते थे।
और 3000 लोगों ने सुना और मसीह पर विश्वास किया!
उस दिन वे अनुयायी और संदेशवाहक दोनों बन गये।
प्रेरितों के काम 1:8 में यीशु ने कलीसिया को निर्देश दिया कि वह सुसमाचार को “यरूशलेम, यहूदिया, सामरिया और पृथ्वी की छोर तक” ले जाए।

लेकिन भाषाई बाधा के अलावा एक और समस्या थी।
पिन्तेकुस्त के तुरन्त बाद, बड़ा उत्पीड़न शुरू हो गया।
खतरे से बचने के लिए, यरूशलेम के मसीही लोग सुरक्षा और संरक्षण के लिए शहर की दीवारों के पीछे छिप गए।
यह हमें याद दिलाता है कि कैसे बाबेल के निर्माता अपनी दीवारों के पीछे एकत्र हुए थे।
परमेश्वर ने यरूशलेम के विश्वासियों से कहा कि वे संसार में चले जाएं, परन्तु वे छिप गए।
परमेश्वर इन डरे हुए लोगों को शहर से कैसे बाहर निकालेगा?
सुनिए प्रेरितों के काम 8:1ब,4,5,8 में क्या हुआ।
1ब “उस दिन यरूशलेम की कलीसिया पर बड़ा अत्याचार होने लगा, और प्रेरितों को छोड़ सब लोग यहूदिया और सामरिया में तितर-बितर हो गए…
4 जो लोग तितर-बितर हो गये थे, वे जहाँ कहीं गये, वहाँ वचन का प्रचार करते रहे।
5 फिलिप्पुस सामरिया के एक नगर में गया और वहाँ मसीह का प्रचार किया…
8 इसलिए उस शहर में बहुत खुशी हुई।”

बाबुल के निर्माणकर्ताओं को दण्ड के रूप में तितर-बितर किया गया था, लेकिन इसलिए भी क्योंकि परमेश्वर चाहता था कि वे आगे बढ़ें और पृथ्वी को आबाद करें।
यरूशलेम में विश्वासी भी तितर-बितर हो गये।
किसी सज़ा के तौर पर नहीं, बल्कि इसलिए कि परमेश्वर चाहता था कि वे आगे बढ़ें और सुसमाचार का प्रचार करें।
फिलिप्पुस के सामरिया जाने के बाद, उसने इथियोपिया के एक महत्वपूर्ण व्यक्ति के साथ सुसमाचार साझा किया।
फिर वह आदमी घर गया और इथियोपियाई चर्च शुरू किया।
यरूशलेम से बचकर आए अन्य विश्वासी भूमध्य सागर के आस-पास के शहरों में जाकर सुसमाचार का प्रचार करने लगे।
हम प्रेरितों के काम का अध्ययन इसलिए कर रहे हैं ताकि हम जान सकें कि सुसमाचार संसार में कैसे फैलता गया।
लेकिन यह कार्य आज भी जारी है, और हर जगह लोगों को पश्चाताप करने और सुसमाचार पर विश्वास करने के लिए आमंत्रित किया जा रहा है।
कुछ मायनों में, आज की दुनिया अभी भी बाबेल शहर जैसी ही है।
आजकल लोग अपना नाम भी स्थापित करना चाहते हैं।
हम शहर बनाते हैं और सत्ता और धन के पीछे भागते हैं।
हम ईश्वर के बिना सुरक्षा और नियंत्रण चाहते हैं।
“लेकिन भगवान…”
क्या आपको वे शब्द याद हैं?
आज विश्व भटक गया है, आत्म-विनाश में फंस गया है, तथा गहराई से विभाजित है।
“परन्तु परमेश्वर” के पास लोगों को मसीह में एक करने की योजना है।
प्रेरितों के काम 17:26-27 को सुनिए।
26 “उसने एक ही मनुष्य से सारी जातियाँ बनाईं कि वे सारी पृथ्वी पर निवास करें; और उसने इतिहास में उनके लिए नियत समय और उनकी भूमि की सीमाएँ निर्धारित कीं।
27 परमेश्‍वर ने ऐसा इसलिए किया कि वे उसे ढूँढ़ें और शायद उसे पा भी लें, हालाँकि वह हममें से किसी से भी दूर नहीं है।”

मेरे मित्रों, आज रात मैंने आपको यह दिखाने का प्रयास किया है कि बाइबल का इतिहास अलगाव से एकता की ओर बढ़ता है।
इतिहास नदी की तरह उस प्रकाशितवाक्य 7:9 की आराधना की ओर बह रहा है जिसके बारे में हमने पहले बात की थी।
परमेश्वर आपको और मुझे नाव में आने के लिए आमंत्रित कर रहा है।
हम विश्व के लिए उनकी योजनाओं के प्रवाह में शामिल हो सकते हैं।
बेशक, हम किनारे पर खड़े होकर नदी का बहाव देखना चुन सकते हैं।
लेकिन मैं नाव में रहना चाहता हूं, और अभी उस स्वर्गीय आराधना का थोड़ा सा स्वाद अनुभव करना चाहता हूं।
इसीलिए हम बहुसांस्कृतिक और बहुभाषीय पूजा-अर्चना का कठिन परिश्रम करते हैं।
हम इतिहास के प्रवाह में भाग ले रहे हैं, तथा इसे साकार करने में छोटे-छोटे तरीकों से मदद कर रहे हैं।
अनेक राष्ट्रों के लोगों का एकजुट होकर स्तुति करना स्वर्ग का चित्र और पूर्वानुभव है।
बाबेल के लोग विद्रोह में एकजुट थे और अपना शहर बनाने के लिए काम कर रहे थे।
लेकिन आज मसीह में विश्वास के माध्यम से, लाखों लोग स्तुति में एकजुट हैं।
आप और मैं मिलकर परमेश्वर के राज्य के निर्माण में सहायता कर सकते हैं।
आइये, परमेश्वर को धन्यवाद दें कि हमें उनके विशाल वैश्विक दर्शन में भाग लेने का अवसर मिला है।

प्रभु यीशु, हमें बचाने के लिए पिता और पवित्र आत्मा के साथ योजना बनाने के लिए धन्यवाद।
लेकिन हम जानते हैं कि हमारा उद्धार केवल हमारे बारे में नहीं है।
हे प्रभु, हमें हर जनजाति, भाषा और राष्ट्र के लोगों के लिए अपना दर्शन दीजिए।
उन सभी के साथ सुसमाचार साझा करना एक बहुत बड़ा काम है।
यह किसी भी व्यक्ति या चर्च से कहीं बड़ा है।
लेकिन आप महान परमेश्वर हैं, आपके पास वे संसाधन और शक्ति हैं जिनकी हमें आवश्यकता है।
इसलिए हमें विश्वासयोग्य, साहसी और आज्ञाकारी बनने में सहायता करें।
हमें उसी प्रेम से प्रेम करने में सहायता करें जो हमें प्राप्त हुआ है।
हम यीशु के नाम में यह माँगते हैं, आमीन।

ध्यान और चर्चा के लिए प्रश्न

1. 1 राजा 8:22-30 और 41-43 पढ़ें।
क) आप सुलैमान की प्रार्थना और उत्पत्ति 11 में बाबेल के निर्माणकर्ताओं की कहानी के बीच क्या अंतर देखते हैं?
ख) यरूशलेम में मंदिर इस्राएल राष्ट्र के लिए बनाया गया था, लेकिन सुलैमान ने आयत 41-43 में कुछ अद्भुत प्रार्थना की। यह प्रार्थना बाइबल के इतिहास के प्रवाह में कैसे फिट बैठती है जिसके बारे में हमने उपदेश में सुना था?
2. इफिसियों 4:3-13 पढ़ें।
क) क्या हम मसीह में एकता बनाते हैं? 3 क्या कहता है?
ख) परमेश्वर के परिवार के रूप में हम कौन सी बातें साझा करते हैं?
ग) मसीह की देह में होने की ज़िम्मेदारियाँ और आशीषें क्या हैं?
3. दुनिया खोए हुए लोगों से भरी पड़ी है जिन्हें पश्चाताप करने और मसीह पर विश्वास करने की ज़रूरत है, ताकि वे धरती पर और स्वर्ग में हमारी आराधना में शामिल हो सकें। कुछ समय प्रार्थना में बिताएँ कि परमेश्वर आपको अपने आराम क्षेत्र से बाहर निकलने में मदद करे, ताकि आप साहसपूर्वक और लगातार सुसमाचार साझा कर सकें।

우리를 분열시키는 언어, 우리를 하나로 묶는 그리스도

창세기 11:1-9
2025년 6월 22일
크리스 식스 목사

저와 함께 기도해주십시오.
성령님, 우리의 마음과 생각을 하나님의 말씀에 열어 주시겠습니까?
저는 우리에게 필요한 지혜가 없습니다.
하지만 예수님은 살아 계신 말씀이십니다.
여러분은 우리가 살아가는 데 필요한 지혜와 힘을 제공합니다.
하늘에 계신 아버지, 당신의 아들 예수의 복음을 통해 우리를 축복하옵소서, 아멘.
성경 앞부분의 창세기 10장에는 모든 민족의 목록이 나와 있습니다.
노아의 모든 후손에 대한 흥미로운 목록입니다.
이들은 각자의 언어와 관습을 가지고 지구 곳곳에 다양한 민족 집단을 형성했습니다.
창세기 11장에서 모세는 그 사람들이 왜 그렇게 전 세계에 흩어졌는지 설명하기 위해 뒤를 돌아봅니다.
노아의 후손 중 일부가 모여 하나님을 반역하면서 시작되었습니다.
창세기 11장 1절부터 9절까지 읽어드리겠습니다.
1 이제 전 세계가 하나의 언어와 공통된 연설을 사용하게 되었습니다.
2 동쪽으로 이동하던 사람들은 시나르에서 평원을 발견하고 그곳에 정착했습니다.
3 그들은 서로에게 ”자, 벽돌을 만들어서 잘 구워보자”라고 말했습니다.
돌 대신 벽돌을, 모르타르 대신 타르를 사용했습니다.
4 그러자 그들은 말하기를, ”우리가 하늘에 닿는 탑을 쌓아 도시를 건설하여 온 땅에 흩어지지 않고 이름을 떨치자”고 했습니다.
5 그러나 주님은 사람들이 짓고 있는 성읍과 탑을 보시러 내려오셨습니다.
6 주님께서는 ”같은 언어를 사용하는 한 민족으로서 이렇게 하기 시작하면 그들이 계획하는 어떤 일도 불가능하지 않을 것입니다.”라고 말씀하셨습니다.
7 가자, 우리가 내려가서 그들의 언어를 혼동하여 서로를 이해하지 못하게 하자.”
8 그래서 주님께서 그들을 온 땅으로 흩으셨고, 그들은 도시 건설을 중단했습니다.
9 그래서 그곳을 바벨이라고 불렀으니 —주님께서 그곳에서 온 세상의 언어를 혼란스럽게 하셨기 때문입니다.
그곳에서 주님은 그들을 온 땅에 흩으셨습니다.

함께 이사야 40장 8절을 읽습니다:
풀은 시들고 꽃은 지지만 우리 하나님의 말씀은 영원히 서 있을 것입니다.

이 사람들은 현재 이라크의 시나르에 살았습니다.
그들은 하나님이 노아의 후손들에게 명령하신 대로 온 땅에 퍼져 나가지 않았습니다.
대신 이 사람들은 한 곳에 모여 도시를 만들기로 결정했습니다.
그런데 왜 하나님은 그렇게 강력하게 반응하시고 반역으로 취급하실까요?
그들도 아담과 하와와 같은 죄의 마음을 가졌기 때문입니다.
우리의 첫 번째 부모님은 자랑스럽고 독립적이었습니다.
그들은 신 없이도 자유와 안전을 원했습니다.
5절에서 히브리어는 실제로 건축업자들을 ”아담의 아들들”이라고 부릅니다.
아담과 하와처럼 바벨의 사람들도 하나님의 간섭 없이 원하는 것을 할 수 있는 자유를 원했습니다.
4절에서 그들이 무엇을 하고 있었는지 좀 더 자세히 살펴봅시다.
저는 4절의 네 단어, 즉 도시, 하늘, 이름, 흩어짐에 집중하고 싶습니다.
4 그러자 그들이 말하기를, ”우리가 와서 하늘에 닿는 탑을 쌓아 도시를 건설하여 우리 스스로 이름을 내고 온 땅에 흩어지지 않게 하자”라고 했습니다.

도시에 산다는 것은 흩어져 산다는 것과는 정반대입니다.
도시에 살면 야생 동물과 인간 적으로부터 보호받을 수 있습니다.
이들은 취약함을 느끼지 않기 위해 한 도시에 모여 안전하다고 느꼈습니다.
이 도시는 바벨이라고 불리며, 나중에 바빌론이라고 불리게 됩니다.
성경에서 바빌론은 인간의 반역과 우상 숭배, 사탄의 역사를 상징하는 도시입니다.
바빌론은 하나님의 도시인 예루살렘과 반대되는 곳입니다.
예루살렘은 신이 만든 산 위에 세워졌습니다.
하지만 바벨 도시는 평지에 건설되었습니다.
생각해 보세요.
예루살렘은 하나님의 산 위에 세워졌습니다.
유일하신 참 하나님을 경배하고 그분의 영광을 위해 지어진 도시입니다.
바벨 사람들은 인간의 영광과 거짓 신을 숭배하기 위해 자신들만의 산과 도시를 건설하고자 했습니다.
바벨탑은 아마도 정상으로 올라가는 계단이 있는 피라미드인 지구랏이었을 것입니다.
전 세계 여러 지역에서 발견되었습니다.
지금까지 발견된 것 중 가장 큰 것은 ”천지의 기초의 집”이라고 불리는 바빌론에서 발견되었습니다.
지구라트 건설자들은 천국으로 가는 계단을 만들려고 했습니다.
꼭대기에는 사제들이 사람들을 이끌고 별과 그들이 만든 신을 숭배하는 사원이 있었어요.
이것이 창세기 11장에서 하나님이 왜 그렇게 노하셨는지 설명해 줍니다.
바벨 도시는 인류가 자신들의 종교를 세우려는 시도였습니다.
그러나 사도행전 17장 24~25절에서 누가가 참 하나님의 성품에 대해 말하는 것을 들어보세요.
24 ”세상과 그 안에 있는 모든 것을 지으신 하나님은 하늘과 땅의 주님이시며 사람의 손으로 지은 성전에는 살지 않으십니다.
25 그리고 그는 모든 사람에게 생명과 호흡과 그 밖의 모든 것을 스스로 주시기 때문에 마치 필요한 것처럼 인간의 손에 의해 섬김을받지 않습니다.”

‘이름‘은 4절에서 본 또 다른 중요한 단어입니다.
하나님은 아담(창세기 5:2)과 아브라함(창세기 17:5)의 이름을 지으신 분입니다.
하나님께서는 야곱의 이름도 이스라엘로 바꾸셨습니다(창세기 32:8).
하나님은 창조주이시므로 사람들에게 이름을 지어줄 권리가 있습니다.
하지만 바벨을 건설한 사람들은 ”스스로의 이름을 세우고 싶었다”고 합니다.
그들은 독립적이고 강력하며 안전하기를 원했습니다.
그들은 자신들이 창조하고 이름을 붙인 신을 숭배하고 싶어했습니다.
그래서 하나님은 이 반란을 처리하기 위해 내려오셨습니다.
5절은 이렇게 말합니다:
5 ”그러나 주님은 사람들이 짓고 있는 성읍과 탑을 보시려고 내려오셨습니다.”

사람들은 건축 프로젝트로 바빴습니다.
”하지만 ‘주님‘은 가만히 앉아서 지켜만 보지 않고 행동하셨습니다.
여러분의 인생에 하나님이 개입하신 적이 있나요?
우리가 하지 말아야 할 일을 하려는 유혹을 받을 때, 하나님은 가만히 앉아서 지켜보시지 않습니다.
고린도전서 10장 13절이 이를 말해줍니다:
13 ”인류에게 공통된 것 외에는 그 어떤 유혹도 당신을 사로잡지 못했습니다.
그러나 하나님은 신실하시므로 여러분이 감당할 수 없는 시험에 들게 하지 않으실 것입니다.
그러나 유혹을 받을 때, 그분은 또한 당신이 견딜 수 있도록 탈출구를 마련해 주실 것입니다.”

”그러나 하나님”이라는 단어는 성경에서 가장 달콤한 단어 중 하나입니다.
이 말씀은 하나님이 멀리 떨어져 계시지 않고 인간의 활동을 알지 못한다는 사실을 상기시켜 줍니다.
심지어 우리가 만든 문제에서 구출하기 위해 우리 삶에 적극적으로 개입합니다.
에베소서 2장 3절부터 5절까지를 읽어보세요:
3b ”우리도 다른 인류와 마찬가지로 본질적으로 분노의 자식입니다,
4 그러나 하나님께서는 우리를 사랑하신 큰 사랑 때문에 자비가 풍부하십니다,
5a 우리가 죄로 죽었을 때에도 그리스도와 함께 우리를 살리셨습니다”

친구 여러분, 우리를 향한 하나님의 ”큰 사랑 때문에” 그분은 우리와 우리의 문제를 무시하지 않으셨습니다.
”우리가 죄로 죽었을 때에도” 그분은 우리에게 더 가까이 다가오셨습니다.
놀랍습니다.
누군가 나에게 죄를 지었을 때 어떻게 반응하는지 생각해 보세요.
더 가까이 이동하고 싶으신가요, 아니면 더 멀리 이동하고 싶으신가요?
예수님이 죄인과 반역자에게 가까이 다가오지 않으셨다면 우리는 길을 잃고 절망했을 것입니다.
우리는 바벨탑의 사람들처럼 독립적이고 자율적인 존재가 되기를 원합니다.
우리는 도움이 필요하지만 고집을 부리는 3살짜리 아이처럼 이렇게 말합니다:
”아니요, 제가 직접 합니다!”
그러나 하나님은 자비가 풍성하십니다.
그래서 우리가 결코 살 수 없는 완벽한 삶을 살기 위해 외아들을 보내신 것입니다.
그렇기 때문에 예수님은 우리 죄의 대가를 치르기 위해 기꺼이 죽으셨습니다.
하나님의 적극적인 자비를 찬양합니다.
우리가 그분에게서 적극적으로 멀어지고 있을 때에도 그분은 우리를 구하기 위해 내려오셨습니다.
다시 말해, 바벨에서 건축 프로젝트를 중단하게 된 것은 하나님의 자비였습니다.
6~7절을 다시 들어보세요.
6 주님께서는 ”같은 언어를 사용하는 한 민족으로서 이렇게 하기 시작하면 그들이 계획하는 어떤 일도 불가능하지 않을 것입니다.”라고 말씀하셨습니다.
7 가자, 우리가 내려가서 그들의 언어를 혼동하여 서로를 이해하지 못하게 하자.”

신은 탑을 쌓는 사람들을 벌하기 위해서만 내려오지 않았습니다.
그는 또한 그들을 자신으로부터 구하러 오셨습니다.
하나님은 그들이 자신이 통제할 수 없는 일을 성취할까 봐 걱정하지 않으셨습니다.
하나님의 의도는 바벨에서 시작된 반역이 확산되어 모든 인류를 감염시키기 전에 이를 막는 것이었습니다.
서로 대화할 수 없었기 때문에 반란은 갑자기 멈췄습니다.
사람들은 언어를 사용하여 자신들의 자랑스러운 일을 정리하고 있었습니다.
이제 그들은 전혀 소통할 수 없습니다.
그래서 하나님은 그들의 도시를 ”혼란”이라는 뜻의 바벨이라고 부르셨습니다.
이해하지 못하는 언어를 사용하는 사람과 함께 있을 때 어떤 기분이 드시나요?
혼란스럽고 분리된 느낌이 들지 않나요?
언어는 사람들을 갈라놓는 울타리와 같을 수 있습니다.
이것이 바로 원보이스 펠로우십에서 번역에 많은 시간과 비용을 투자하는 이유 중 하나입니다.
우리는 언어가 사람들을 더 이상 분열시키지 않도록 그 울타리 안에 문을 만들려고 합니다.
오늘날 우리가 사용하는 다양한 언어는 모두 하나님께서 사람들을 전 세계로 흩으셨던 바벨에서 시작되었습니다.
하지만 그때에도 하나님은 오늘날에도 여전히 진행 중인 구원 계획을 가지고 계셨습니다.
성경 역사의 흐름은 이렇습니다.
하나님은 아담과 하와, 노아와 그의 아내, 아브라함과 사라의 개별 가족으로 작게 시작하셨습니다.
이 세 부부는 유일하신 참 하나님을 알고 경배하는 사람들로 땅을 채우라는 지시를 받았습니다.
그 예배는 하나님의 도시 예루살렘을 건설한 한 작은 나라에서 시작되었습니다.
하지만 하나님의 도시는 그들만을 위한 것이 아니었습니다.
열방이 와서 야훼에 대해 배울 수 있는 장소가 되어야 했습니다.
이스라엘이 아프리카와 아시아, 유럽의 교차로에 세워진 것은 결코 우연이 아닙니다.
하나님은 이사야 49장 6절에서 ”네가 내 종이 되어 야곱의 지파를 일으키고 이스라엘의 보존된 자를 돌아오게 하는 것은 너무 작은 일이라”고 말씀하셨습니다;
내가 너희를 열방의 빛으로 삼아 나의 구원이 땅 끝까지 이르게 하리라.”

하나님의 큰 계획이 보이시나요?
우리는 현재의 삶, 집, 친구 관계에 만족하고 있을지도 모릅니다.
하지만 이 좋은 소식을 우리 스스로만 간직하기에는 ‘너무 작은 일’입니다.
하나님의 큰 계획에 참여하려면 우리는 안전지대를 벗어나야 합니다.
우리는 예수님을 따라 세상으로 나아가 잃어버린 자를 찾고 그들을 하나님의 성장하는 글로벌 가족으로 초대해야 합니다.
시편 86편 9~10절은 세상을 향한 하나님의 계획에 대해 이야기합니다:
9 ”주께서 만드신 모든 민족이 와서
주님, 주님 앞에 경배합니다,
주님의 이름을 영화롭게 하리라.
10 당신은 위대하고 놀라운 일을 행합니다;
당신만이 신입니다.”

저희는 원보이스 예배에서 이 구절들을 즐겨 읽습니다.
이 교회에서 우리는 여기에 묘사된 하늘의 예배를 조금 맛볼 수 있기 때문입니다.
요한계시록 7장 9~10절에서 하나님께서 사도 요한에게 주신 이 환상을 들어보세요.
9 ”그 후에 내가 보니 내 앞에 각 나라와 족속과 백성과 언어에서 아무도 셀 수 없는 큰 무리가 보좌와 어린 양 앞에 서 있었습니다….
10 그리고 그들은 큰 소리로 외쳤습니다:
”구원은 보좌에 앉으신 우리 하나님과 어린양에게 있습니다.”

언젠가 그 예배에 참석할 수 있게 되어 기쁩니다!
하지만 시편 86편의 이 오래된 예언이 어떻게 요한계시록 7:9의 미래 예배가 될 수 있을까요?
예수님의 사역을 통해, 교회를 통해 열방에 복음을 전하기 위해 일하고 계십니다.
여러분과 저는 천국에서 다문화, 다국어 예배로 이어지는 성경 역사의 흐름의 일부가 될 수 있습니다.
그 비전을 진전시키기 위해 예수님은 추종자들을 통해 모든 사람에게 복음의 메시지를 전합니다.
누가복음 10:1-2을 들어보세요.
1 ”그 후 주님은 다른 일흔두 사람을 임명하여 두 사람씩 앞서서 그가 가려고 하는 모든 마을과 장소로 보내셨습니다.
2 그는 그들에게 ”수확은 풍성하지만 일꾼은 적습니다.
그러므로 추수의 주님께 추수밭에 일꾼을 보내달라고 간구하십시오.”

숫자 72는 중요한 의미가 있습니다.
창세기 10장에 나오는 국가 목록을 다시 읽어보면 72개의 국가 이름이 나와 있습니다.
예수님이 그 숫자를 선택하셨을 때, 그는 성경 역사의 다음 단계를 선포하고 계셨습니다.
예수님은 이렇게 말씀하셨습니다:
”바벨 이후 사람들은 72개의 다른 나라로 흩어졌습니다.
그러나 나는 모든 나라에서 사람들을 구하러 왔습니다.
내 추종자들이 구원의 복음을 전할 때 그들은 구원의 기쁜 소식을 듣게 될 것입니다.”

이것이 바로 하나님께서 초대 교회에 다른 언어를 구사할 수 있는 능력을 주신 이유입니다.
사도행전 2장에서 우리는 오순절을 맞아 전 세계의 유대인들이 예루살렘에 모였다는 내용을 읽었습니다.
그들은 다양한 언어를 사용했습니다.
그들이 복음을 들을 수 있도록 하기 위해 성령께서는 사도들에게 외국어를 구사할 수 있는 능력을 주셨습니다.
오순절은 바벨의 저주를 역전시킨 사건입니다.
저주는 반항적인 사람들을 분열시키고 분리시키는 역할을 했습니다.
오순절은 구속받은 사람들을 찬양과 경배로 하나로 묶었습니다.
오순절에 베드로가 복음을 전할 때, 방문객들은 각자의 언어로 복음을 들을 수 있었습니다.
그리고 3천 명이 그리스도를 듣고 믿었습니다!
그날, 그들은 팔로워이자 메신저가 되었습니다.
사도행전 1장 8절에서 예수님은 교회에 ”예루살렘과 유대, 사마리아와 땅 끝까지” 복음을 전하라고 지시하셨습니다.

하지만 언어 장벽 외에도 또 다른 문제가 있었습니다.
오순절 직후, 큰 박해가 일어났습니다.
예루살렘의 기독교인들은 위험을 피하기 위해 성벽 뒤에 함께 숨어 보안과 보호를 받았습니다.
바벨의 건축업자들이 성벽 뒤에 모여 있던 모습을 떠올리게 합니다.
하나님께서는 예루살렘의 신자들에게 세상으로 가라고 말씀하셨지만, 그들은 오히려 숨어 있었습니다.
이 겁에 질린 사람들을 어떻게 도시 밖으로 내보낼 수 있을까요?
사도행전 8:1b,4,5,8에서 무슨 일이 일어났는지 들어보세요.
1b ”그 날 예루살렘 교회에 큰 박해가 일어나서 사도들을 제외한 모든 사람이 유대와 사마리아 전역에 흩어졌습니다….
4 흩어졌던 사람들은 가는 곳마다 말씀을 전했습니다.
5 빌립은 사마리아의 한 도시로 내려가 그곳에서 메시아를 선포했습니다…
8 그래서 그 도시에는 큰 기쁨이 있었습니다.”

바벨을 건설한 사람들은 형벌로 흩어졌지만, 하나님께서 그들이 나가서 땅을 채우기를 원하셨기 때문이기도 합니다.
예루살렘의 신자들도 흩어졌습니다.
벌이 아니라 하나님께서 그들이 나가서 복음을 전하기를 원하셨기 때문입니다.
빌립은 사마리아로 간 후 에티오피아에서 온 한 중요한 사람에게 복음을 전했습니다.
그리고 그 남자는 집으로 돌아가 에티오피아 교회를 시작했습니다.
예루살렘을 탈출한 다른 신자들은 지중해 전역의 도시로 가서 복음을 전했습니다.
우리는 사도행전을 공부하며 복음이 어떻게 세상에 계속 전파되기 시작했는지 알아보고 있습니다.
그러나 이 사역은 오늘날에도 계속되고 있으며, 전 세계 사람들이 회개하고 복음을 믿도록 초대하고 있습니다.
어떤 면에서 오늘날의 세상은 여전히 바벨탑 도시와 매우 흡사합니다.
오늘날 사람들은 자신만의 이름을 만들고 싶어 합니다.
우리는 도시를 건설하고 권력과 돈을 쫓습니다.
우리는 하나님 없이도 안전과 통제를 추구합니다.
”하지만 신이시여…”
이 말을 기억하시나요?
오늘날 세계는 길을 잃고 자멸의 길에 갇혀 있으며 깊게 분열되어 있습니다.
”그러나 하나님”은 사람들을 그리스도 안에서 하나로 묶을 계획을 가지고 계십니다.
사도행전 17장 26~27절을 들어보세요.
26 ”한 사람으로부터 모든 민족을 만드사 온 땅에 거하게 하시고 역사에 정하신 때와 그 땅의 경계를 표시하셨느니라.
27 하나님은 우리 중 누구와도 멀지 않은 곳에 계시지만, 사람들이 그를 찾고 손을 뻗어 그를 찾게 하려고 이렇게 하셨습니다.”

여러분, 오늘 밤 저는 성경의 역사가 분리에서 통합으로 나아간다는 것을 보여드리려고 노력했습니다.
역사는 앞서 이야기한 요한계시록 7장 9절의 예배를 향해 강물처럼 흐르고 있습니다.
하나님은 여러분과 저를 배에 타라고 초대하고 계십니다.
우리는 세상을 향한 그의 계획이 펼쳐지는 흐름에 동참할 수 있습니다.
물론 대신 강변에 서서 강물을 바라보는 방법을 선택할 수도 있습니다.
하지만 저는 지금 배를 타고 그 하늘의 예배를 조금이라도 경험하고 싶습니다.
그렇기 때문에 우리는 다문화 및 다국어 지원과 예배에 힘쓰고 있습니다.
우리는 역사의 흐름에 동참하고 있으며, 그 역사가 실현될 수 있도록 작은 힘이나마 보태고 있습니다.
많은 나라의 사람들이 찬양으로 하나 되는 모습은 천국의 그림이자 예표입니다.
바벨 사람들은 반란을 일으켜 단결하여 자신들의 도시를 건설하기 위해 노력했습니다.
그러나 오늘날 그리스도를 믿는 믿음으로 수백만 명의 사람들이 찬양으로 하나가 되었습니다.
하나님 나라 건설을 위해 함께 일할 수 있습니다.
하나님의 큰 글로벌 비전에 동참할 수 있는 기회를 주신 하나님께 감사합시다.

주 예수님, 우리를 구원하시기 위해 아버지와 성령님과 함께 계획을 세워 주셔서 감사합니다.
그러나 우리는 우리의 구원이 우리 자신만을 위한 것이 아니라는 것을 알고 있습니다.
주님, 모든 부족, 언어, 민족의 사람들을 위한 비전을 주옵소서.
이들 모두에게 복음을 전하는 것은 엄청난 일입니다.
이것은 어떤 개인이나 교회보다 훨씬 더 큰 규모입니다.
하지만 당신은 위대한 신이시며, 우리에게 필요한 자원과 힘을 가지고 계십니다.
그러므로 우리가 신실하고 용감하며 순종하도록 도와주세요.
우리가 받은 사랑을 똑같이 사랑할 수 있도록 도와주세요.
예수님의 이름으로 기도합니다, 아멘.

묵상과 나눔을 위한 질문들

1. 열왕기상 8장 22-30절과 41-43절을 읽으세요.
a) 솔로몬의 기도와 창세기 11장에 나오는 바벨탑을 쌓은 사람들에 대한 이야기에서 어떤 차이점을 발견할 수 있나요?
b) 예루살렘 성전은 이스라엘 민족을 위해 지어졌지만, 솔로몬은 41-43절에서 놀라운 기도를 합니다. 이 기도는 설교에서 들었던 성경 역사의 흐름과 어떻게 맞닿아 있을까요?
2. 에베소서 4장 3~13절을 읽습니다.
a) 우리는 그리스도 안에서 하나됨을 이루고 있나요? 3은 무엇을 말하나요?
b) 하나님의 가족으로서 우리가 공유하는 것은 무엇인가요?
c) 그리스도의 몸 안에 있는 것의 책임과 축복은 무엇인가요?
3. 세상에는 회개하고 그리스도를 믿어 지상과 천국에서 우리와 함께 예배에 참여할 수 있도록 도와야 할 잃어버린 사람들로 가득합니다. 여러분이 안전 지대에서 벗어나 담대하고 자주 복음을 전할 수 있도록 하나님께서 도와주시도록 기도하는 시간을 가져보세요.

Хэл биднийг хуваадаг, Христ биднийг нэгтгэдэг

Эхлэл 11:1-9
2025 оны зургадугаар сарын 22
Пастор Крис Өвчтэй

Надтай хамт залбираарай.
Ариун Сүнс ээ, та бидний зүрх сэтгэл, оюун ухааныг Бурханы үгэнд нээж өгөөч?
Надад хэрэгтэй мэргэн ухаан алга.
Харин Есүс бол та бол амьд Үг юм.
Та бидний амьдралд хэрэгтэй мэргэн ухаан, хүчийг өгдөг.
Тиймээс Тэнгэр дэх Эцэг минь, Таны Хүү Есүсийн сайн мэдээгээр дамжуулан биднийг адислаач, амен.
Таны Библийн нүүрэн талд, Эхлэл 10-д бид бүх үндэстний жагсаалтыг олдог.
Энэ бол Ноагийн бүх үр удмын гайхалтай жагсаалт юм.
Тэд дэлхий даяар өөр өөр хүмүүсийн бүлгүүдийг байгуулж, тус бүр өөрийн хэл, зан заншилтай байв.
Эхлэл 11-д Мосе эдгээр хүмүүсийг яагаад дэлхий даяар ингэж тараасныг тайлбарлахын тулд эргэн харав.
Ноагийн удмын зарим хүмүүс Бурханыг эсэргүүцэн цугларснаар эхэлсэн.
Эхлэл 11:1-9-ээс энэ тухай уншъя.
1 Одоо бүх дэлхий нэг хэлтэй, нийтлэг яриатай байв.
2 Хүмүүс зүүн тийш нүүж явахдаа Шинарын тал газар олж, тэнд суурьшжээ.
3 Тэд бие биедээ ”Ирж, тоосго хийж, сайтар жигнэцгээе” гэв.
Тэд чулууны оронд тоосго, зуурмагт давирхайг ашигласан.
4 Дараа нь тэд ”Ирцгээ, тэнгэрт хүрсэн цамхаг бүхий хот байгуулцгаая, ингэснээр бид өөрсдийгөө нэр хүндтэй болгож, бүх дэлхийн гадаргуу дээр тараагдахгүй” гэв.
5 Харин ЭЗЭН хүмүүсийн барьж буй хот болон цамхагийг үзэхээр бууж ирэв.
6 Их Эзэн, ”Хэрэв нэг хэлээр ярьдаг нэг ард түмэн үүнийг хийж эхэлсэн бол тэдний хийхээр төлөвлөж буй зүйл тэдний хувьд боломжгүй зүйл гэж байхгүй.
7 Ирцгээе, доошоо бууж, бие биенээ ойлгохгүйн тулд тэдний хэлийг будлиулъя гэв.
8 Тиймээс ЭЗЭН тэднийг тэндээс бүх дэлхий даяар тарааж, тэд хот барихаа зогсоов.
9 Тэнд Их Эзэн бүх дэлхийн хэлийг төөрөгдүүлсэн тул түүнийг Бабел гэж нэрлэсэн юм.
Тэндээс Их Эзэн тэднийг бүх дэлхийн гадаргуу дээгүүр тараав.

Бид хамтдаа Исаиа 40:8-ыг уншина.
Өвс хатаж, цэцэг бүдгэрч, харин бидний Бурханы үг мөнхөд байх болно.

Эдгээр хүмүүс одоогийн Иракт байдаг Шинарт амьдардаг байжээ.
Ноагийн үр удамд хийх ёстой гэж Бурханы тушаасан ёсоор тэд бүх газар нутгийг хамарсангүй.
Харин эдгээр хүмүүс нэг газар цуглаж, хот болгохоор шийдсэн.
Гэвч Бурхан яагаад ийм хүчтэй хариу үйлдэл үзүүлж, үүнийг бослого гэж үздэг вэ?
Учир нь тэд Адам, Ева хоёртой ижил төрлийн нүгэлт зүрхтэй байсан.
Бидний анхны эцэг эх бардам, бие даасан хүмүүс байсан.
Тэд Бурхангүйгээр эрх чөлөө, аюулгүй байдлыг хүссэн.
5-р шүлэгт еврейчүүд үнэндээ барилгачдыг ”Адамын хөвгүүд” гэж нэрлэдэг.
Адам Ева хоёрын нэгэн адил Бабелийн ард түмэн Бурханы хөндлөнгийн оролцоогүйгээр хүссэн зүйлээ хийх эрх чөлөөг хүсдэг байв.
4-р ишлэл дээр тэд юу хийж байсныг илүү нарийвчлан харцгаая.
Би 4-р ишлэл дэх Хот, Тэнгэр, Нэр, Тархай гэсэн дөрвөн үгэнд анхаарлаа хандуулахыг хүсч байна.
4 Тэгээд тэд —Ирцгээ, өөрсдөдөө ТЭНГЭР өөд хүрэх цамхаг бүхий ХОТ барьцгаая, ингэснээр бид өөрсдийгөө нэрлэж, бүх дэлхийн гадаргуу дээгүүр тараагдахгүй байх болно гэв.

Хотод амьдрах нь тархай бутархай байхын эсрэг зүйл юм.
Хотод амьдрах нь зэрлэг амьтад, хүний ​​дайснуудаас хамгаалдаг.
Эмзэг мэдрэмжээс зайлсхийхийн тулд эдгээр хүмүүс аюулгүй байдлыг мэдрэхийн тулд нэг хотод цугларчээ.
Энэ хотыг Бабел гэдэг бөгөөд хожим нь Вавилон гэж нэрлэгдэх болно.
Библид Вавилон хот нь хүний ​​бослого, шүтээн шүтэх, Сатаны ажлын бэлгэдэл юм.
Вавилон бол Бурханы хот болох Иерусалимын эсрэг юм.
Иерусалимыг Бурхан бүтээсэн уулан дээр барьсан.
Гэвч Бабел хотыг тэгш газар байгуулжээ.
Үүнийг бод.
Иерусалимыг Бурханы ууланд барьсан.
Ганц жинхэнэ Бурханыг шүтэн мөргөж, Түүний алдрын төлөө баригдсан хот.
Бабелийн ард түмэн хүний ​​алдар нэр, хуурамч бурхдыг шүтэхийн тулд өөрсдийн уул, хотыг барихыг хүссэн.
Бабел дахь цамхаг нь зиггурат, дээд талд нь шатаар өгсдөг пирамид байж магадгүй юм.
Эдгээр нь дэлхийн олон оронд олдсон.
Хамгийн том нь Вавилонд олдсон бөгөөд ”Тэнгэр ба газрын суурийн өргөө” гэж нэрлэгддэг.
Зиггуратын барилгачид диваажинд хүрэх шат барихыг хичээж байв.
Дээр нь тахилч нар одод болон өөрсдийн бүтээсэн бурхдад мөргөхөд хүргэдэг сүм байв.
Энэ нь Эхлэл 11-д Бурхан яагаад ийм ууртай байдгийг тайлбарладаг.
Бабел хот нь хүн төрөлхтөний шашин шүтлэгийг бий болгох оролдлого байв.
Харин Үйлс 17:24-25-д жинхэнэ Бурханы зан чанарын талаар Лук юу хэлснийг сонс.
24 ”Дэлхий ба түүн доторх бүхнийг бүтээсэн Бурхан бол тэнгэр, газрын Эзэн бөгөөд гараар барьсан сүмүүдэд амьдардаггүй.
25 Мөн түүнд юу ч хэрэг болсон мэт хүний ​​гараар үйлчилдэггүй, учир нь Тэр өөрөө бүх хүнд амь, амьсгал болон бусад бүх зүйлийг өгдөг.”

“Нэр” гэдэг нь бидний 4-р ишлэлээс харсан өөр нэг чухал үг юм.
Бурхан бол Адам (Эхлэл 5:2), Абрахам (Эхлэл 17:5) гэж нэрлэсэн нэгэн юм.
Бурхан мөн Иаковын нэрийг Израиль болгон өөрчилсөн (Эхлэл 32:8).
Бурхан Бүтээгч учраас хүмүүст нэр өгөх эрхтэй.
Гэвч Бабелийн барилгачид «өөрсдөдөө нэр өгөхийг» хүссэн.
Тэд бие даасан, хүчирхэг, аюулгүй байхыг хүссэн.
Тэд өөрсдийн бүтээсэн, нэрлэсэн бурхдыг шүтэх хүсэлтэй байсан.
Ийм учраас Бурхан энэ бослогыг шийдвэрлэхээр бууж ирсэн.
5-р ишлэлд:
5 Харин ЭЗЭН хүмүүсийн барьж буй хот болон цамхгийг үзэхээр бууж ирэв.

Ард түмэн барилгын ажлаа хийгээд завгүй байлаа.
”Гэхдээ Эзэн” зүгээр суугаагүй, тэр үйлдэл хийсэн.
Бурхан таны амьдралд ямар нэгэн нөхцөл байдалд орж байсан уу?
Бидний хийх ёсгүй зүйлд уруу татагдахад Бурхан хойш суугаад хардаггүй.
1 Коринт 10:13 бидэнд ингэж хэлдэг:
13 ”Хүн төрөлхтний нийтлэг зүйлээс өөр ямар ч сорилт та нарт тохиолдсонгүй.
Гэвч Бурхан итгэлтэй; Тэр чамайг тэвчиж чадахаас чинь илүү сорилтод оруулахгүй.
Харин чамайг соригдох үед тэр бас гарах гарцыг гаргаж өгөх бөгөөд ингэснээр та үүнийг тэвчих болно.”

”Харин Бурхан” гэсэн үгс нь Библийн хамгийн сайхан үгс юм.
Эдгээр үгс нь Бурхан хол биш бөгөөд хүний ​​үйл ажиллагааг мэддэггүй гэдгийг бидэнд сануулдаг.
Тэр бидний бий болгосон асуудлаас аврахын тулд хүртэл бидний амьдралд идэвхтэй ордог.
Ефес 2:3б-5а дээр бид дараах зүйлийг уншина:
3б ”Бид төрөлхийн бусад хүмүүсийн адил уур хилэнгийн хүүхдүүд байсан.
4 ГЭВЧ биднийг хайрласан агуу хайрынхаа улмаас БУРХАН нигүүлслээр баялаг.
5а биднийг нүгэлдээ үхсэн ч Христтэй хамт амьдрууллаа.”

Найзууд аа, ”Бурхан биднийг хайрлах агуу хайрын улмаас” Тэр биднийг болон бидний бэрхшээлийг үл тоомсорлосонгүй.
Тэр биднийг “нүгэлдээ үхсэн ч” бидэнтэй ойртуулсан.
Энэ бол гайхалтай.
Хэн нэгэн таны эсрэг нүгэл үйлдэхэд хэрхэн хариу үйлдэл үзүүлэхээ бод.
Та тэдэнтэй ойртохыг хүсч байна уу, эсвэл холдох уу?
Хэрэв Есүс нүгэлтнүүд болон босогчидтой ойртохыг хүсэхгүй байсан бол бид төөрөлдөж, найдваргүй болох байсан.
Бид Бабелийн хүмүүс шиг бие даасан, бие даасан байхыг хүсч байна.
Бидэнд тусламж хэрэгтэй байгаа ч оронд нь бид 3 настай зөрүүд хүүхдүүд шиг:
”Үгүй ээ, би өөрөө хийдэг!”
Гэвч Бурхан өршөөлөөр баялаг.
Тийм ч учраас Тэр бидний хэзээ ч амьдарч чадахгүй төгс амьдралаар амьдрахын тулд цорын ганц Хүүгээ илгээсэн юм.
Тийм учраас Есүс бидний нүглийн шийтгэлийг төлөхийн тулд үхэхэд бэлэн байсан.
Түүний идэвхтэй өршөөлийн төлөө Бурханыг магтагтун.
Тэр биднийг түүнээс идэвхтэй холдож байхад ч биднээс аврахаар бууж ирсэн.
Өөрөөр хэлбэл, Бурханы өршөөл нь түүнийг Бабел дахь барилгын төслийг тасалдуулахад хүргэсэн юм.
6-7-р шүлгийг дахин сонс.
6 Их Эзэн, ”Хэрэв нэг хэлээр ярьдаг нэг ард түмэн үүнийг хийж эхэлсэн бол тэдний хийхээр төлөвлөж буй зүйл тэдний хувьд боломжгүй зүйл гэж байхгүй.
7 Ирцгээе, доошоо бууж, бие биенээ ойлгохгүйн тулд тэдний хэлийг будлиулъя гэв.

Бурхан зөвхөн цамхаг баригчдыг шийтгэх гэж буугаагүй.
Тэр бас тэднийг өөрөөсөө аврахаар ирсэн.
Тэд түүний хяналтаас гадуур зүйлд хүрч магадгүй гэж Бурхан санаа зовсонгүй.
Бурханы зорилго бол бүх хүн төрөлхтнийг халдварлахаас өмнө Бабелд эхэлсэн бослогыг зогсоох явдал байв.
Тэд хоорондоо ярьж чадахгүй байсан тул бослого гэнэт зогсов.
Ард түмэн бардам ажлаа зохион байгуулахын тулд хэлийг ашигладаг байсан.
Одоо тэд огт харилцаж чадахгүй.
Тийм ч учраас Бурхан тэдний хотыг Бабел гэж нэрлэсэн нь ”Төөрөгдөл” гэсэн утгатай.
Таны ойлгодоггүй хэлээр ярьдаг хүнтэй байхдаа ямар мэдрэмж төрдөг вэ?
Төөрөгдөлд орж, хагацах мэдрэмж төрдөг биз дээ?
Хэл бол хүмүүсийг хооронд нь хагалах хашаа шиг байж болно.
Энэ нь бид One Voice Fellowship-д орчуулга хийхэд маш их цаг хугацаа, мөнгө зарцуулж байгаагийн нэг шалтгаан юм.
Тэр хашаан доторх хаалгыг хэл амаар хагаралдуулахгүй гэж хичээж байна.
Өнөөдөр бидний ярьдаг өөр өөр хэлүүд бүгд Бурхан хүмүүсийг дэлхий даяар тараасан Бабелаас эхэлсэн.
Гэсэн хэдий ч Бурханд авралын төлөвлөгөө байсан бөгөөд энэ нь өнөөг хүртэл хэрэгжиж байна.
Библийн түүхийн урсгал ингэж явагддаг.
Бурхан Адам, Ева хоёр, Ноа болон түүний эхнэр Абрахам, Сара нарын гэр бүлээс эхлээд жижиг байсан.
Эдгээр гурван хосыг цорын ганц жинхэнэ Бурханыг таньж, шүтэн мөргөх хүмүүсээр дэлхийг дүүргэхийг захисан.
Тэрхүү шүтлэг нь Бурханы хот болох Иерусалимыг барьсан нэг жижиг үндэстнээс эхэлсэн.
Гэсэн хэдий ч Бурханы хот зөвхөн тэдэнд зориулагдаагүй.
Энэ нь үндэстнүүд ирж, ЭЗЭНий тухай суралцах боломжтой газар байх ёстой байв.
Израиль улс Африк, Ази, Европын уулзвар дээр байгуулагдсан нь санамсаргүй хэрэг биш юм.
Исаиа 49:6-д Бурхан “Иаковын овгуудыг босгож, Израилийн аврагдсан хүмүүсийг эргүүлэн авчрахын тулд чи миний зарц байх нь дэндүү өчүүхэн хэрэг.
Миний аврал дэлхийн төгсгөлд хүрэхийн тулд Би чамайг үндэстнүүдийн гэрэл болгон болгоно.”

Чи Бурханы том төлөвлөгөөг харж байна уу?
Бид одоо байгаа амьдрал, гэр орон, найз нөхдийн хүрээлэлдээ сэтгэл хангалуун байж магадгүй.
Гэхдээ сайн мэдээг өөртөө үлдээх нь бидний хувьд ”хэтэрхий жижиг зүйл”.
Бурханы том төлөвлөгөөнд оролцохын тулд бид тав тухтай бүсээсээ гарах хэрэгтэй.
Бид Есүсийг дэлхий даяар дагаж, алдагдсан хүмүүсийг хайж, тэднийг Бурханы өсөн нэмэгдэж буй дэлхийн гэр бүлд урих хэрэгтэй.
Дуулал 86:9–10-д дэлхийн талаарх Бурханы төлөвлөгөөний талаар өгүүлдэг:
9 ”Таны бүтээсэн бүх үндэстэн ирэх болно
мөн Таны өмнө мөргө, Өө, Эзэн минь,
мөн таны нэрийг алдаршуулах болно.
10 Учир нь чи агуу бөгөөд гайхамшгийг үйлддэг.
Та бол цорын ганц Бурхан.”

Бид “One Voice”-ийн мөргөлийн үеэр эдгээр шүлгийг унших дуртай.
Учир нь энэ сүмд бид энд дүрсэлсэн тэнгэрлэг шүтлэгийн амтыг бага зэрэг мэдрэх болно.
Илчлэлт 7:9–10-д Бурханы элч Иоханд өгсөн энэхүү үзэгдлийг сонс.
9 Үүний дараа би хартал, миний өмнө сэнтийн өмнө болон Хурганы өмнө ямар ч үндэстэн, овог, ард түмэн, хэл бүрээс хэний ч тоолж баршгүй асар олон хүн зогсож байв.
10 Тэд чанга дуугаар хашхирав.
”Аврал нь сэнтийд заларсан бидний Бурхан ба Хурганых юм.”

Би хэзээ нэгэн цагт тэр мөргөлийн үйлчлэлд оролцох болсондоо баяртай байна!
Харин 86-р дууллын энэхүү хуучин зөгнөл хэрхэн Илчлэлт 7:9-ийн ирээдүйн шүтэн бишрэх үйлчилгээ болж чадах вэ?
Есүсийн үйлчлэлээр дамжуулан, сүмээрээ дамжуулан сайн мэдээг үндэстнүүдэд хүргэх.
Та бид хоёр диваажинд олон соёлт, олон хэлээр шүтлэг хийх тэрхүү Библийн түүхийн урсгалын нэг хэсэг байж чадна.
Энэхүү алсын харааг урагшлуулахын тулд Есүс сайн мэдээний захиасыг бүх хүмүүст түгээхийн тулд дагалдагчдаа ашигладаг.
Лук 10:1–2-ыг сонс.
1 ”Үүний дараа ЭЗЭН өөр далан хоёр хүнийг томилж, тэднийг өөрийнх нь явах гэж буй хот, газар болгонд нь хоёроор нь түрүүлж илгээв.
2 Тэр тэдэнд —Ургац арвин ч ажилчид цөөхөн.
Тиймээс ургацын талбайдаа ажилчдыг илгээхийг ургацын Эзэнээс гуй.”

72 тоо нь чухал юм.
Хэрэв та буцаж очоод Эхлэл 10 дахь үндэстнүүдийн жагсаалтыг уншвал 72 үндэстэн нэрлэгдсэнийг олох болно.
Есүс энэ тоог сонгохдоо библийн түүхийн дараагийн үе шатыг зарлаж байв.
Есүс хэлэхдээ:
“Бабелийн дараа хүмүүс 72 өөр үндэстэн болж тарсан.
Гэхдээ би үндэстэн бүрээс хүмүүсийг аврахаар ирсэн.
Миний дагалдагчид авралын сайн мэдээг тэдэнд авчрах үед тэд сонсох болно.”

Ийм учраас Бурхан эртний сүмд өөр хэлээр ярих чадварыг өгсөн.
Үйлс 2-т бид дэлхийн өнцөг булан бүрээс ирсэн иудейчүүд Пентекостын баяраар Иерусалимд байсан гэж уншдаг.
Тэд олон янзын хэлээр ярьдаг байсан.
Тэдэнд сайн мэдээг сонсох боломжтой болгохын тулд Ариун Сүнс элч нарт гадаад хэлээр ярих боломжийг олгосон.
Пентекостын баяр бол Бабелийн хараалыг эргүүлсэн явдал байв.
Хараал нь тэрслүү хүмүүсийг салгаж, салгахад үйлчилсэн.
Пентекостын баяр нь гэтэлгэгдсэн хүмүүсийг магтаал, шүтлэгт нэгтгэсэн.
Пентекостын баяраар Петр сайн мэдээг тунхаглах үед тэдгээр зочдод үүнийг өөрсдийнх нь хэлээр сонсож чаддаг байв.
3000 хүн Христийг сонсож, итгэсэн!
Тэр өдөр тэд дагалдагч, элч хоёулаа болсон.
Үйлс 1:8-д Есүс сүмд сайн мэдээг “Иерусалим, Иудей, Самари болон дэлхийн төгсгөлд” хүргэхийг зааварласан.

Гэхдээ хэлний бэрхшээлээс гадна өөр нэг асуудал байсан.
Пентекостын дараахан маш их хавчлага эхэлсэн.
Иерусалим дахь Христэд итгэгчид аюулаас зайлсхийхийн тулд аюулгүй байдал, хамгаалалтыг авахын тулд хотын хэрмийн ард хамтдаа нуугдаж байв.
Энэ нь Бабелийн барилгачид хананыхаа ард хэрхэн цугларсныг бидэнд сануулдаг.
Бурхан Иерусалим дахь итгэгчдийг дэлхий рүү яв гэж хэлсэн боловч тэд нуугдаж байв.
Бурхан эдгээр айсан хүмүүсийг хотоос яаж гаргах гэж байна вэ?
Үйлс 8:1б,4,5,8-д юу болсныг сонс.
1б “Тэр өдөр Иерусалим дахь сүмийн эсрэг агуу хавчлага гарч, элч нараас бусад нь Иудей, Самари даяар тарсан байв.
4 Тарагдсан хүмүүс хаана ч явсан үгийг тунхагладаг байв.
5 Филип Самарийн нэгэн хот уруу бууж, тэнд Мессиаг тунхаглав.
8Тиймээс тэр хотод асар их баяр хөөр байв.

Бабелийн барилгачид шийтгэл болгон тараагдсан байсан ч Бурхан тэднийг урагшилж, дэлхийг суурьшуулахыг хүссэн учраас.
Иерусалим дахь итгэгчид ч бас тарсан байв.
Шийтгэл биш, харин Бурхан тэднийг сайн мэдээг дэлгэрүүлэхийг хүссэн юм.
Филип Самарид очсоныхоо дараа Этиопоос ирсэн нэгэн чухал хүнтэй сайн мэдээг хуваалцав.
Тэгээд тэр залуу гэртээ очоод Этиопын сүмийг эхлүүлсэн.
Иерусалимаас зугтсан бусад итгэгчид Газар дундын тэнгисийн эргэн тойрон дахь хотуудаар явж, сайн мэдээг тунхаглав.
Бид Сайн мэдээ хэрхэн үргэлжлүүлэн дэлхий даяар тархаж эхэлснийг мэдэхийн тулд Үйлс номыг судалж байна.
Гэвч хаа сайгүй хүмүүсийг наманчилж, сайн мэдээнд итгэхэд уриалж байгаа ажил өнөөдөр үргэлжилж байна.
Зарим талаараа өнөөгийн ертөнц Бабел хоттой төстэй хэвээр байна.
Орчин үеийн хүмүүс ч гэсэн өөрсдөдөө нэр өгөхийг хүсч байна.
Бид хот барьж, эрх мэдэл, мөнгөний хойноос хөөцөлдөж байна.
Бид Бурхангүйгээр аюулгүй байдал, хяналтыг эрэлхийлдэг.
”Гэхдээ бурхан…”
Эдгээр үгсийг санаж байна уу?
Өнөөгийн дэлхий ертөнц төөрөлдсөн, өөрийгөө устгахад баригдаж, гүнзгий хуваагдсан.
Харин “Бурхан” нь хүмүүсийг Христ дотор нэгтгэх төлөвлөгөөтэй байдаг.
Үйлс 17:26–27-г сонс.
26 ”Бүх дэлхий дээр амьдрахын тулд Тэр бүх үндэстнийг нэг хүнээс бий болгож, түүхэнд тэдний тогтоосон цаг хугацаа болон газар нутгийн хил хязгаарыг тэмдэглэв.
27 Тэд Түүнийг хайж, магадгүй бидний хэнээс ч холгүй ч гэсэн Түүнийг эрэн сурвалжилж, олохын тулд Бурхан үүнийг хийсэн гэв.

Найзууд минь, библийн түүх салалтаас эв нэгдэл рүү шилждэг гэдгийг өнөө орой би та нарт үзүүлэхийг оролдлоо.
Түүх бидний өмнө ярьсан Илчлэлт 7:9-ийн шүтлэг рүү гол мэт урсаж байна.
Бурхан чамайг бид хоёрыг завинд суухыг урьж байна.
Бид түүний дэлхийг хамарсан төлөвлөгөөний урсгалд нэгдэж чадна.
Мэдээжийн хэрэг, бид эрэг дээр зогсоод голын урсгалыг харахыг сонгож болно.
Гэхдээ би завинд сууж, тэрхүү тэнгэрийн шүтлэгийн амтыг одоо л мэдэрмээр байна.
Тийм ч учраас бид олон үндэстэн, олон хэлтэй, шүтэн бишрэхийн шаргуу ажлыг хийдэг.
Бид түүхийн урсгалд оролцож, түүнийг хэрэгжүүлэхэд бага ч гэсэн тусалж байна.
Олон үндэстний ард түмэн нэгдэж магтан алдаршсан нь тэнгэрийн зураг, зөгнөлт юм.
Бабелийн ард түмэн нэгдэж бослого гаргаж, өөрсдийн хотыг байгуулахаар ажиллаж байв.
Гэвч өнөөдөр Христэд итгэх итгэлээр дамжуулан сая сая хүмүүс өнөөдөр магтаалаар нэгдэж байна.
Та чадах уу, би Бурханы хаант улсыг байгуулахад туслахын тулд хамтран ажиллаж чадна.
Түүний дэлхийн томоохон алсын хараанд оролцох боломж олгосон Бурханд талархъя.

Эзэн Есүс ээ, Эцэг, Ариун Сүнстэй хамт биднийг аврах төлөвлөгөө гаргасанд баярлалаа.
Гэхдээ бидний аврал зөвхөн бидний тухай биш гэдгийг бид мэднэ.
Өө, Эзэн минь, овог, хэл, үндэстэн бүрийн хүмүүст зориулсан алсын хараагаа бидэнд өгөөч.
Тэд бүгдтэй сайн мэдээг хуваалцах нь асар том ажил юм.
Энэ нь ямар ч хүн, сүм хийдээс хамаагүй том юм.
Гэхдээ Та бол агуу Бурхан, танд бидэнд хэрэгтэй нөөц, хүч бий.
Тиймээс бидэнд үнэнч, зоригтой, дуулгавартай байхад туслаарай.
Бидний хүлээн авсан хайраар хайрлахад туслаач.
Бид үүнийг Есүсийн нэрээр асууж байна, амен.

Бясалгал, хэлэлцүүлэгт зориулсан асуултууд

1. Хаадын дээд 8:22-30 ба 41-43-ыг уншина уу.
а) Соломоны залбирал болон Эхлэл 11 дэх Бабелийн барилгачдын тухай түүхийн хооронд ямар ялгаа байгааг та анзаарсан бэ?
б) Иерусалим дахь сүмийг Израилийн ард түмэнд зориулан барьсан боловч Соломон 41-43-р шүлэгт гайхалтай зүйлийг залбирсан. Энэ залбирал бидний номлолоос сонссон библийн түүхийн урсгалд хэрхэн нийцэж байна вэ?
2. Ефес 4:3-13-ыг уншина уу.
a) Бид Христ дотор байгаа эв нэгдлийг бий болгодог уу? 3 юу гэж хэлэх вэ?
б) Бурханы гэр бүлийн хувьд бид юуг хуваалцдаг вэ?
в) Христийн биед байхын ямар үүрэг хариуцлага, адислалууд байдаг вэ?
3. Дэлхий ертөнц наманчилж, Христэд итгэх хэрэгтэй төөрөлдсөн хүмүүсээр дүүрэн байдаг тул тэд газар болон тэнгэрт бидэнтэй нэгдэж мөргөл үйлдэх боломжтой. Сайн мэдээг зоригтойгоор, ойр ойрхон хуваалцахын тулд Бурхан таныг тав тухтай бүсээсээ гарахад тань туслахын төлөө залбирч хэсэг цаг зарцуул.

As línguas nos dividem, Cristo nos une

Gênesis 11:1-9
22 de junho de 2025
크리스 식스 목사

Por favor, ore comigo.
Espírito Santo, por favor, abre nossos corações e mentes para ouvir a Palavra de Deus.
Não tenho a sabedoria de que precisamos.
Mas Jesus, Tu és a Palavra viva.
Tu nos fornece a sabedoria e o poder de que precisamos para a vida.
Abençoa-nos, Pai celestial, através do evangelho de Teu Filho Jesus, amém.
Perto do início da sua Bíblia, em Gênesis 10, encontramos uma lista de todas as nações.
É uma lista fascinante de todos os descendentes de Noé.
Eles formavam diferentes grupos de povos ao redor do planeta, cada um com sua própria língua e costumes.
Em Gênesis 11, Moisés olha para o passado para explicar por que aquelas pessoas estavam distribuídas daquele jeito pelo mundo.
Isso começou quando alguns dos descendentes de Noé se uniram em rebelião contra Deus.
Deixe-me ler essa passagem a você de Gênesis 11:1-9.
1 Ora, em toda a terra havia apenas uma linguagem e uma só maneira de falar.
2 Sucedeu que, partindo eles do Oriente, deram com uma planície na terra de Sinar; e habitaram ali.
3 E disseram uns aos outros: Vinde, façamos tijolos e queimemo-los bem.
Os tijolos serviram-lhes de pedra, e o betume, de argamassa.
4 Disseram: Vinde, edifiquemos para nós uma cidade e uma torre cujo tope chegue até aos céus e tornemos célebre o nosso nome, para que não sejamos espalhados por toda a terra.
5 Então, desceu o Senhor para ver a cidade e a torre, que os filhos dos homens edificavam;
6 e o Senhor disse: Eis que o povo é um, e todos têm a mesma linguagem. Isto é apenas o começo; agora não haverá restrição para tudo que intentam fazer.
7 Vinde, desçamos e confundamos ali a sua linguagem, para que um não entenda a linguagem de outro.
8 Destarte, o Senhor os dispersou dali pela superfície da terra; e cessaram de edificar a cidade.
9 Chamou-se-lhe, por isso, o nome de Babel, porque ali confundiu o Senhor a linguagem de toda a terra
e dali o Senhor os dispersou por toda a superfície dela.

Juntos leiamos Isaías 40:8:
seca-se a erva, e cai a sua flor, mas a palavra de nosso Deus permanece eternamente.

Essas pessoas viviam em Shinar, onde hoje fica o Iraque.
Elas não se espalharam por toda a terra como Deus ordenou aos descendentes de Noé.
Em vez disso, essas pessoas decidiram se reunir em um lugar e formar uma cidade.
Mas por que Deus responde tão fortemente e trata isso como uma rebelião?
Porque eles tinham o mesmo coração pecaminoso de Adão e Eva.
Nossos primeiros pais eram orgulhosos e independentes.
Eles queriam liberdade e segurança sem Deus.
No versículo 5, o hebraico na verdade chama os construtores de “filhos de Adão”.
Assim como Adão e Eva, o povo de Babel queria liberdade para fazer o que quisessem sem interferência de Deus.
Vamos analisar mais de perto o que eles estavam fazendo no versículo 4.
Quero focar em quatro palavras no versículo 4: Cidade, Céus, Nome, Espalhados.
4 Disseram: Vinde, edifiquemos para nós uma cidade e uma torre cujo tope chegue até aos céus e tornemos célebre o nosso nome, para que não sejamos espalhados por toda a terra.

Viver em uma cidade é o oposto de estar espalhado.
Viver em uma cidade oferece proteção contra animais selvagens e inimigos humanos.
Para não se sentirem vulneráveis aos perigos, essas pessoas se reuniram em uma cidade para se sentirem seguras.
Essa cidade é chamada Babel, e mais tarde será chamada Babilônia.
Na Bíblia, a cidade da Babilônia é o símbolo da rebelião humana, da adoração a ídolos e da obra de Satanás.
Babilônia é o oposto de Jerusalém, a cidade de Deus.
Jerusalém foi construída sobre uma montanha, uma montanha feita por Deus.
Mas a cidade de Babel foi construída em terreno plano.
Pense nisso.
Jerusalém foi construída no monte de Deus.
Uma cidade construída para a adoração do único e verdadeiro Deus e para Sua glória.
O povo de Babel queria construir sua própria montanha e cidade, para a glória do homem e a adoração de deuses falsos.
A torre de Babel era provavelmente um zigurate, uma pirâmide com escadas que subiam até o topo.
Eles foram encontrados em diversas partes do mundo.
O maior já encontrado foi na Babilônia, chamado de “A Casa dos Fundamentos do Céu e da Terra”.
Os construtores de zigurates estavam tentando construir escadas para o Céu.
Havia um templo no topo onde os sacerdotes levavam as pessoas para adorar as estrelas e os deuses que eles mesmos criaram.
Isso explica por que Deus está tão irado em Gênesis 11.
A cidade de Babel foi uma tentativa dos seres humanos de estabelecer sua própria religião.
Mas ouça o que Lucas diz sobre o caráter do Deus verdadeiro em Atos 17:24-25.
24 O Deus que fez o mundo e tudo o que nele existe, sendo ele Senhor do céu e da terra, não habita em santuários feitos por mãos humanas.
25 Nem é servido por mãos humanas, como se de alguma coisa precisasse; pois ele mesmo é quem a todos dá vida, respiração e tudo mais;

“Nome” é outra palavra importante que vimos no versículo 4.
Deus é quem deu o nome a Adão (Gênesis 5:2) e a Abraão (Gênesis 17:5).
Deus também mudou o nome de Jacó para Israel (Gênesis 32:8).
Porque Deus é o Criador, Ele tem o direito de dar nomes às pessoas.
Mas os construtores de Babel queriam “estabelecer um nome para si mesmos”.
Eles queriam ser independentes, poderosos e seguros.
Eles queriam adorar deuses que eles mesmos criaram e nomearam.
É por isso que Deus desceu para lidar com essa rebelião.
O versículo 5 diz:
5 “Então, desceu o Senhor para ver a cidade e a torre, que os filhos dos homens edificavam”.

As pessoas estavam ocupadas com seu projeto de construção.
“Então… o Senhor” não ficou sentado observando — Ele agiu.
Deus já interveio em alguma situação na sua vida?
Quando somos tentados a fazer algo que não devemos, Deus não fica parado assistindo.
1 Coríntios 10:13 nos diz que:
13 “Não vos sobreveio tentação que não fosse humana;
mas Deus é fiel e não permitirá que sejais tentados além das vossas forças;
pelo contrário, juntamente com a tentação, vos proverá livramento, de sorte que a possais suportar”.

As palavras “Mas Deus” são algumas das palavras mais doces na Bíblia.
Essas palavras nos lembram que Deus não está longe e nem ignora as atividades humanas.
Ele age proativamente em nossas vidas, até mesmo para nos resgatar de problemas que criamos.
Em Efésios 2:3b-5a lemos que:
3b “e éramos, por natureza, filhos da ira, como também os demais.
4 Mas Deus, sendo rico em misericórdia, por causa do grande amor com que nos amou,
5a e estando nós mortos em nossos delitos, nos deu vida juntamente com Cristo”.

Irmãos, “por causa do grande amor” de Deus por nós, Ele não nos ignora, nem rejeita nossos problemas.
Ele se aproximou de nós “estando nós mortos em nossos delitos”.
Isso é incrível.
Pense em como você reage quando alguém peca contra você.
Você quer se aproximar deles ou se afastar?
Estaríamos perdidos e sem esperança se Jesus não estivesse disposto a se aproximar dos pecadores e rebeldes.
Queremos ser independentes e autônomos, como o povo de Babel.
Precisamos de ajuda, mas em vez disso somos como crianças teimosas de 3 anos que dizem:
“Não, eu mesmo faço isso!”
Mas Deus é rico em misericórdia.
É por isso que Ele enviou seu único Filho, para viver a vida perfeita que nós jamais poderíamos viver.
É por isso que Jesus estava disposto a morrer para pagar a pena pelos nossos pecados.
Louvado seja Deus por sua misericórdia proativa.
Ele desceu para nos resgatar de nós mesmos, mesmo quando estávamos ativamente nos afastando dEle.
Em outras palavras, foi a misericórdia de Deus que o fez interromper o projeto de construção em Babel.
Observe novamente os versículos 6-7.
6 e o Senhor disse: Eis que o povo é um, e todos têm a mesma linguagem. Isto é apenas o começo; agora não haverá restrição para tudo que intentam fazer.
7 Vinde, desçamos e confundamos ali a sua linguagem, para que um não entenda a linguagem de outro.

Deus não desceu apenas para punir os construtores de torres.
Ele veio também para salvá-los de si mesmos.
Deus não estava preocupado que eles pudessem realizar coisas além do seu controle.
A intenção de Deus era impedir a rebelião que começou em Babel antes que ela se espalhasse e infectasse toda a humanidade.
A rebelião parou de repente, porque eles não conseguiam conversar uns com os outros.
As pessoas estavam usando a língua para organizar seu orgulhoso trabalho.
Mas agora eles não conseguiam se comunicar de jeito nenhum.
E é por isso que Deus chama sua cidade de Babel, que significa “Confusão”.
Como você se sente quando está com alguém que fala uma língua que você não entende?
É uma sensação de confusão e separação, não é?
Os idiomas diferentes podem ser como cercas que dividem as pessoas.
Essa é uma das razões pelas quais investimos tanto tempo e dinheiro fornecendo traduções aqui na One Voice Fellowship.
Estamos tentando construir portões nessa cerca, para que a língua não divida tanto as pessoas.
As diferentes línguas que falamos hoje começaram em Babel, quando Deus espalhou as pessoas por todo o mundo.
Mas mesmo assim, Deus tinha um plano de salvação que ainda está se desenrolando hoje.
O fluxo da história bíblica é assim.
Deus começou pequeno, com as famílias individuais de Adão e Eva, Noé e sua esposa, Abraão e Sara.
Esses três casais foram instruídos a encher a Terra com pessoas que conheceriam e adorariam o único e verdadeiro Deus.
Essa adoração começou com uma pequena nação que construiu Jerusalém, a cidade de Deus.
Contudo, a cidade de Deus não foi planejada somente para eles.
Era para ser um lugar onde as nações poderiam vir e aprender sobre Yahweh.
Não é por acaso que Israel foi estabelecido bem na encruzilhada entre a África, a Ásia e a Europa.
Deus disse em Isaías 49:6: “Sim, diz ele: Pouco é o seres meu servo, para restaurares as tribos de Jacó e tornares a trazer os remanescentes de Israel;
também te dei como luz para os gentios, para seres a minha salvação até à extremidade da terra”.

Você vê os grandes planos de Deus?
Podemos estar contentes com a vida, a casa e o círculo de amigos que temos atualmente.
Mas “pouco é o” guardarmos as boas novas para nós mesmos.
Para participar dos grandes planos de Deus, precisamos sair da nossa zona de conforto.
Precisamos seguir Jesus pelo mundo, buscar os perdidos e convidá-los para a crescente família global de Deus.
O Salmo 86:9–10 nos fala sobre os planos de Deus para o mundo:
9 “Todas as nações que fizeste
virão, prostrar-se-ão diante de ti, Senhor,
e glorificarão o teu nome.
10 Pois tu és grande e operas maravilhas;
só tu és Deus!”.

Gostamos de ler esses versículos em nossos cultos aqui na One Voice.
Porque nessa igreja podemos experimentar um pouco do culto celestial aqui descrito.
Ouça essa visão que Deus deu ao apóstolo João em Apocalipse 7:9–10.
9 “Depois destas coisas, vi, e eis grande multidão que ninguém podia enumerar, de todas as nações, tribos, povos e línguas, em pé diante do trono e diante do Cordeiro, vestidos de vestiduras brancas, com palmas nas mãos;
10 e clamavam em grande voz, dizendo:
Ao nosso Deus, que se assenta no trono, e ao Cordeiro, pertence a salvação”.

Estou ansioso para um dia participar deste culto!
Mas como essa antiga profecia do Salmo 86 pode se tornar o futuro culto de Apocalipse 7:9?
Por meio do ministério de Jesus, trabalhando por meio de sua igreja, para levar o evangelho às nações.
Você e eu podemos fazer parte do fluxo da história bíblica que leva a esse culto multicultural e multilíngue no céu.
Para levar essa visão adiante, Jesus usa seus seguidores para espalhar a mensagem do evangelho a todas as pessoas.
Veja o que diz Lucas 10:1–2.
1 “Depois disto, o Senhor designou outros setenta; e os enviou de dois em dois, para que o precedessem em cada cidade e lugar aonde ele estava para ir.
2 E lhes fez a seguinte advertência: A seara é grande, mas os trabalhadores são poucos.
Rogai, pois, ao Senhor da seara que mande trabalhadores para a sua seara”.

O número 72 é importante.
Se você voltar e ler a lista das nações em Gênesis 10, encontrará 72 nações nomeadas.
Quando Jesus escolheu esse número, Ele estava anunciando a próxima fase da história bíblica.
Jesus estava dizendo:
“Depois de Babel, as pessoas foram espalhadas em 72 nações diferentes.
Mas eu vim para salvar pessoas de todas as nações.
Eles ouvirão as boas novas da salvação quando meus seguidores as levarem a eles”.

É por isso que Deus deu à igreja primitiva a capacidade de falar outras línguas.
Em Atos 2 lemos que judeus do mundo inteiro estavam em Jerusalém para o Pentecostes.
Eles falavam diversas línguas diferentes.
Para que fosse possível que eles ouvissem o evangelho, o Espírito Santo capacitou os apóstolos a falar línguas estrangeiras.
Pentecostes foi uma reversão da maldição de Babel.
A maldição serviu para dividir e separar os povos rebeldes.
O Pentecostes uniu os povos redimidos em louvor e adoração.
Quando Pedro pregou as boas novas no Pentecostes, os visitantes puderam ouvi-las em seus próprios idiomas.
E 3000 pessoas ouviram e creram em Cristo!
Naquele dia, eles se tornaram seguidores e mensageiros.
Em Atos 1:8, Jesus instruiu a igreja a levar o evangelho a “Jerusalém como em toda a Judeia e Samaria e até aos confins da terra”.

Mas além da barreira linguística, havia outro problema.
Logo após o Pentecostes, uma grande perseguição eclodiu.
Para escapar do perigo, os cristãos em Jerusalém se esconderam atrás dos muros da cidade para segurança e proteção.
Isso nos lembra de como os construtores de Babel se reuniram atrás de seus muros.
Deus disse aos crentes em Jerusalém para irem ao mundo, mas eles estavam se escondendo.
Como Deus vai tirar essas pessoas assustadas da cidade?
Veja o que aconteceu em Atos 8:1b,4,5,8.
1b “Naquele dia, levantou-se grande perseguição contra a igreja em Jerusalém; e todos, exceto os apóstolos, foram dispersos pelas regiões da Judeia e Samaria.
4 Entrementes, os que foram dispersos iam por toda parte pregando a palavra.
5 Filipe, descendo à cidade de Samaria, anunciava-lhes a Cristo.
8 E houve grande alegria naquela cidade”.

Os construtores de Babel foram dispersos como punição, mas também porque Deus queria que eles saíssem e povoassem a Terra.
Os crentes em Jerusalém também foram dispersos.
Não como punição, mas porque Deus queria que eles fossem adiante e espalhassem o Evangelho.
Depois que Filipe foi para Samaria, ele compartilhou o evangelho com um homem importante da Etiópia.
Então esse homem foi para casa e fundou a igreja etíope.
Outros crentes que escaparam de Jerusalém foram para cidades ao redor do Mediterrâneo, proclamando as boas novas.
Estamos estudando Atos para que possamos aprender acerca de como o evangelho começou a se espalhar pelo mundo.
Mas o trabalho continua hoje, convidando pessoas em todos os lugares a se arrependerem e crerem nas boas novas.
De certa forma, o mundo de hoje ainda se parece muito com a cidade de Babel.
Hoje em dia, as pessoas também querem criar nomes para si mesmas.
Construímos cidades e buscamos poder e dinheiro.
Buscamos segurança e controle sem Deus.
“Mas Deus…”
Lembra dessas palavras?
O mundo de hoje está perdido, preso na autodestruição e profundamente dividido.
“Mas Deus” tem um plano para unir as pessoas em Cristo.
Ouça Atos 17:26–27.
26 “de um só fez toda a raça humana para habitar sobre toda a face da terra, havendo fixado os tempos previamente estabelecidos e os limites da sua habitação;
27 para buscarem a Deus se, porventura, tateando, o possam achar, bem que não está longe de cada um de nós”.

Meus irmãos, essa noite tentei mostrar a vocês que a história bíblica caminha da separação para a unidade.
A história está fluindo como um rio em direção à adoração de Apocalipse 7:9, da qual falamos antes.
Deus está convidando você e eu para entrar no barco.
Podemos nos juntar ao fluxo de Seus planos para o mundo.
Claro que poderíamos escolher ficar na margem e observar o rio fluir.
Mas eu quero estar no barco e experimentar um pouco do sabor dessa adoração celestial agora.
É por isso que fazemos o trabalho duro de adoração multicultural e multilíngue.
Estamos participando do fluxo da história e ajudando de pequenas maneiras a fazê-lo acontecer.
Pessoas de diversas nações unidas em louvor são uma imagem e um antegosto dos céus.
O povo de Babel estava unido em rebelião, trabalhando para construir sua própria cidade.
Mas hoje, pela fé em Cristo, milhões de pessoas estão unidas em louvor.
Você e eu podemos trabalhar juntos para ajudar a construir o reino de Deus.
Vamos agradecer a Deus pela oportunidade de participar de sua grande visão global.

Senhor Jesus, obrigado por fazer um plano com o Pai e o Espírito Santo para nos salvar.
Mas sabemos que a nossa salvação não diz respeito somente a nós.
Dá-nos a Tua visão, Senhor, para pessoas de todas as tribos, línguas e nações.
É uma tarefa enorme compartilhar o evangelho com todos eles.
Isso é muito maior do que qualquer pessoa ou igreja.
Mas Tu és um Deus grandioso, Tu tens os recursos e o poder de que precisamos.
Portanto, ajuda-nos a sermos fiéis, corajosos e obedientes.
Ajuda-nos a amar com o mesmo amor que recebemos.
Pedimos isso em nome de Jesus, amém.

Perguntas para Meditação e Discussão

1. Leia 1 Reis 8:22-30 e 41-43.
a) Que diferenças você nota entre a oração de Salomão e a história sobre os construtores de Babel em Gênesis 11?
b) O templo em Jerusalém foi construído para a nação de Israel, mas Salomão ora algo surpreendente nos versículos 41 a 43. Como essa oração se encaixa no fluxo da história bíblica que ouvimos no sermão?
2. Leia Efésios 4:3-13.
a) Criamos a unidade que temos em Cristo? O que o verso 3 nos diz?
b) Quais são as coisas que compartilhamos, como família de Deus?
c) Quais são as responsabilidades e bênçãos de estar no Corpo de Cristo?
3. O mundo está cheio de pessoas perdidas que precisam se arrepender e crer em Cristo para que possam se juntar a nós em adoração na Terra e no Céu. Dedique algum tempo orando para que Deus o ajude a sair da sua zona de conforto e a compartilhar o Evangelho com ousadia e frequência.

Языки разделяют нас, Христос объединяет нас

Бытие 11:1-9
22 июня 2025 г.
Пастор Крис Сикс

Пожалуйста, помолитесь со мной.
Святой Дух, пожалуйста, открой наши сердца и разум слову Божьему.
У меня нет той мудрости, которая нам нужна.
Но Иисус, Ты — живое Слово.
Ты даешь нам мудрость и силу, необходимые для жизни.
Так благослови нас, Отче Небесный, через Евангелие Сына Твоего Иисуса, аминь.
В начале Библии, в Бытии 10, мы находим список всех народов.
Это захватывающий список всех потомков Ноя.
Они образовали различные группы людей по всей планете, каждая со своим языком и обычаями.
В Бытие 11 Моисей оглядывается назад, чтобы объяснить, почему эти люди были распределены по всему миру именно таким образом.
Все началось, когда некоторые из потомков Ноя объединились и восстали против Бога.
Позвольте мне прочитать вам об этом из Бытия 11:1-9.
1 Во всей земле был один язык и одно наречие.
2 Двигаясь на восток, люди нашли равнину в Сеннааре и поселились там.
3 И сказали друг другу: «Наделаем кирпичей и обожжем их хорошенько».
Вместо камня они использовали кирпич, а в качестве раствора — смолу.
4 И сказали они: «Построим себе город с башней до небес, чтобы нам сделать себе имя и не быть рассеянными по лицу всей земли».
5 И сошел Господь посмотреть город и башню, которые строили люди.
6 Господь сказал: если они, как один народ, говорящие на одном языке, начнут это делать, то не будет невозможно для них ничего, что они задумали делать.
7 Пойдем и смешаем их языки, так что они не будут понимать друг друга.
8 И рассеял их Господь оттуда по всей земле, и они перестали строить город.
9 Посему назван он Вавилоном, ибо там смешал Господь язык всей земли.
Оттуда рассеял их Господь по всей земле.

Вместе мы читаем Исаию 40:8:
Трава засыхает, цвет увядает, а слово Бога нашего пребудет вечно.

Эти люди жили в Сеннааре, где сейчас находится Ирак.
Они не расселились по всей земле, как повелел Бог потомкам Ноя.
Вместо этого эти люди решили собраться в одном месте и основать город.
Но почему Бог реагирует так резко и воспринимает это как мятеж?
Потому что у них были такие же греховные сердца, как у Адама и Евы.
Наши прародители были гордыми и независимыми.
Они хотели свободы и безопасности без Бога.
В стихе 5 еврей фактически называет строителей «сынами Адама».
Подобно Адаму и Еве, жители Вавилона хотели свободы делать то, что они хотят, без вмешательства Бога.
Давайте более подробно рассмотрим, что они делали в стихе 4.
Я хочу сосредоточиться на четырех словах в стихе 4: Город, Небеса, Имя, Рассеянный.
4 И сказали они: «Построим себе ГОРОД с башней до НЕБЕС, чтобы нам прославиться и не быть РАССЕЯННЫМИ по лицу всей земли».

Жизнь в городе — это полная противоположность разбросанности.
Жизнь в городе обеспечивает защиту от диких животных и врагов-людей.
Чтобы не чувствовать себя уязвимыми, эти люди собрались в одном городе, чтобы чувствовать себя в безопасности.
Этот город называется Вавилон, а позже будет назван Вавилоном.
В Библии город Вавилон является символом человеческого мятежа, идолопоклонства и происков сатаны.
Вавилон — это противоположность Иерусалиму, городу Божьему.
Иерусалим был построен на горе — горе, созданной Богом.
Но город Вавилон был построен на равнине.
Подумайте об этом.
Иерусалим был построен на горе Божьей.
Город, построенный для поклонения единому истинному Богу и во славу Его.
Жители Вавилона хотели построить свою собственную гору и город для славы человеческой и поклонения ложным богам.
Вавилонская башня, вероятно, представляла собой зиккурат — пирамиду с лестницей, ведущей на вершину.
Их находили во многих частях света.
Самый большой из когда-либо найденных, находился в Вавилоне и назывался «Домом оснований неба и земли».
Строители зиккуратов пытались построить лестницы на Небеса.
На вершине находился храм, где жрецы приводили людей к поклонению звездам и созданным ими богам.
Это объясняет, почему Бог так гневается в Бытие 11.
Город Вавилон был попыткой людей основать свою собственную религию.
Но послушайте, что говорит Лука о характере истинного Бога в Деяниях 17:24-25.
24 Бог, сотворивший мир и все, что в нем, есть Господь неба и земли и не в рукотворенных храмах живет.
25 И Он не требует служения рук человеческих, как бы имеющий в чем-либо нужду, Сам дая всему жизнь и дыхание и все».

«Имя» — еще одно важное слово, которое мы увидели в стихе 4.
Бог дал имя Адаму (Бытие 5:2) и Аврааму (Бытие 17:5).
Бог также изменил имя Иакова на Израиль (Бытие 32:8).
Поскольку Бог — Творец, он имеет право давать людям имена.
Но строители Вавилона хотели «создать себе имя».
Они хотели быть независимыми, сильными, защищенными.
Они хотели поклоняться богам, которых они создали и назвали.
Вот почему Бог сошел на землю, чтобы положить конец этому мятежу.
В стихе 5 говорится:
5 «И сошел Господь посмотреть город и башню, которые строили люди».

Люди были заняты своим строительным проектом.
«Но Господь» не сидел и не смотрел — Он действовал.
Вмешивался ли Бог когда-нибудь в ситуацию в вашей жизни?
Когда мы испытываем искушение сделать что-то не то, что следует, Бог не сидит сложа руки и не наблюдает.
В 1 Коринфянам 10:13 говорится следующее:
13 «Вас постигло искушение не иное, как человеческое.
Но верен Бог, Который не попустит вам быть искушаемыми сверх сил.
Но при искушении даст и облегчение, так чтобы вы могли перенести».

Слова «Но Бог» — одни из самых приятных слов в Библии.
Эти слова напоминают нам, что Бог не где-то далеко и не знает о действиях человека.
Он активно вмешивается в нашу жизнь, даже чтобы спасти от проблем, которые мы создали.
В Послании к Ефесянам 2:3б-5а мы читаем, что:
3б «мы были по природе чадами гнева, как и прочие люди,
4 БОГ, богатый милостью, по Своей великой любви, которою возлюбил нас,
5а и нас, мертвых по грехам, оживотворил со Христом»

Друзья, «по великой любви» к нам Бог не оставил без внимания нас и наши проблемы.
Он приблизился к нам «даже когда мы были мертвы во грехах наших».
Это потрясающе.
Подумайте, как вы реагируете, когда кто-то грешит против вас.
Хотите ли вы приблизиться к ним или отдалиться?
Мы были бы потеряны и лишены надежды, если бы Иисус не был готов приблизиться к грешникам и мятежникам.
Мы хотим быть независимыми и автономными, как жители Вавилона.
Нам нужна помощь, но вместо этого мы ведем себя как упрямые трехлетки, которые говорят:
«Нет, я сам это сделаю!»
Но Бог богат милостью.
Вот почему Он послал Своего единственного Сына, чтобы Он прожил совершенную жизнь, которую мы никогда не сможем прожить.
Вот почему Иисус был готов умереть, чтобы заплатить за наши грехи.
Слава Богу за его деятельную милость.
Он спустился, чтобы спасти нас от нас самих, даже когда мы активно отдалялись от Него.
Другими словами, именно милость Божия заставила его прервать строительство Вавилона.
Послушайте еще раз стихи 6-7.
6 Господь сказал: если они, как один народ, говорящие на одном языке, начнут это делать, то не будет невозможно для них ничего, что они задумали делать.
7 Пойдем и смешаем их языки, так что они не будут понимать друг друга.

Бог сошел не только для того, чтобы наказать строителей башни.
Он также пришел, чтобы спасти их от самих себя.
Бог не беспокоился, что они могут достичь чего-то, находящегося вне Его контроля.
Замысел Бога состоял в том, чтобы остановить восстание, начавшееся в Вавилоне, прежде чем оно распространится и заразит все человечество.
Восстание внезапно прекратилось, потому что они не могли разговаривать друг с другом.
Люди использовали язык для организации своей гордой работы.
Теперь они вообще не могут общаться.
Вот почему Бог называет их город Вавилоном, что означает «Смятение».
Что вы чувствуете, когда находитесь рядом с человеком, говорящим на непонятном вам языке?
Это чувство замешательства и разобщенности, не так ли?
Языки могут быть подобны заборам, разделяющим людей.
Вот почему мы в One Voice Fellowship вкладываем так много времени и денег в обеспечение переводов.
Мы пытаемся построить ворота в этом заборе, чтобы язык не разделял людей так сильно.
Различные языки, на которых мы говорим сегодня, зародились в Вавилоне, когда Бог рассеял людей по всему миру.
Но даже тогда у Бога был план спасения, который реализуется и сегодня.
Библейская история развивается следующим образом.
Бог начал с малого, с отдельных семей Адама и Евы, Ноя и его жены, Авраама и Сарры.
Этим трем парам было сказано наполнить землю людьми, которые будут знать и поклоняться единому истинному Богу.
Это поклонение началось с одного небольшого народа, построившего Иерусалим, город Божий.
Однако Божий город был предназначен не только для них.
Это должно было стать местом, куда народы могли бы прийти и узнать о Яхве.
Не случайно Израиль возник прямо на перекрестке дорог между Африкой, Азией и Европой.
Бог сказал в Исаии 49:6: «Мало того, что Ты будешь рабом Моим для восстановления колен Иаковлевых и для возвращения остатков Израиля;
Я сделаю Тебя светом для народов, и спасение Мое достигнет концов земли».

Видите ли вы великие планы Бога?
Мы можем быть довольны жизнью, домом и кругом друзей, которые у нас есть сейчас.
Но «это слишком мелочь», чтобы мы держали хорошие новости при себе.
Чтобы участвовать в великих планах Бога, нам нужно выйти из зоны комфорта.
Нам нужно следовать за Иисусом в мир, искать заблудших и приглашать их в растущую всемирную семью Бога.
Псалом 85:9–10 рассказывает нам о планах Бога для мира:
9 «Все народы, Тобою сотворенные, придут
и поклоняться пред Тобою, Господи,
и прославлю имя Твое.
10 Ибо Ты велик и творишь чудеса;
Ты один — Бог».

Мы любим читать эти стихи на наших богослужениях здесь, в One Voice.
Потому что в этой церкви мы можем ощутить частичку небесного поклонения, описанного здесь.
Послушайте это видение, которое Бог дал апостолу Иоанну в Откровении 7:9–10.
9 После сего взглянул я, и вот, великое множество людей, которого никто не мог перечесть, из всех племен и колен, и народов и языков, стояло пред престолом и пред Агнцем…
10 И закричали они громким голосом:
«Спасение принадлежит нашему Богу, сидящему на престоле, и Агнцу».

Я с нетерпением жду возможности однажды побывать на этом богослужении!
Но как это древнее пророчество Псалма 85 может стать будущим богослужением из Откровения 7:9?
Через служение Иисуса, действуя через его церковь, нести Евангелие народам.
Мы с вами можем стать частью потока библейской истории, ведущего к многокультурному, многоязычному богослужению на небесах.
Чтобы воплотить это видение в жизнь, Иисус использует своих последователей для распространения евангельской вести среди всех людей.
Послушайте Евангелие от Луки 10:1–2.
1 «После сего Господь назначил еще семьдесят два человека и послал их по два пред Собою во всякий город и место, куда Он хотел идти.
2 Он сказал им: жатвы много, а работников мало.
Поэтому попросите Господина жатвы выслать работников на Свою жатву».

Число 72 имеет важное значение.
Если вы вернетесь и прочитаете список народов в Бытие 10, вы найдете там 72 названия.
Когда Иисус выбрал это число, он объявил о следующем этапе библейской истории.
Иисус говорил:
«После Вавилона люди были рассеяны по 72 странам.
Но Я пришел спасти людей из всех народов.
Они услышат благую весть о спасении, когда мои последователи принесут ее им».

Вот почему Бог дал ранней церкви способность говорить на других языках.
В Деяниях 2 мы читаем, что евреи со всего мира собрались в Иерусалиме на Пятидесятницу.
Они говорили на многих разных языках.
Чтобы дать апостолам возможность услышать Евангелие, Святой Дух наделил их способностью говорить на иностранных языках.
Пятидесятница стала отменой проклятия Вавилона.
Проклятие служило для разделения и разъединения мятежных людей.
Пятидесятница объединила искупленных людей в хвале и поклонении.
Когда Петр проповедовал благую весть в Пятидесятницу, эти посетители могли слышать ее на своих родных языках.
И 3000 человек услышали и уверовали во Христа!
В тот день они стали одновременно последователями и посланниками.
В Деяниях 1:8 Иисус поручил церкви нести Евангелие «в Иерусалим, Иудею, Самарию и до края земли».

Но помимо языкового барьера была еще одна проблема.
Вскоре после Пятидесятницы начались великие гонения.
Чтобы избежать опасности, христиане Иерусалима спрятались за стенами города в поисках безопасности и защиты.
Это напоминает нам о том, как строители Вавилона собрались вместе за своими стенами.
Бог повелел верующим в Иерусалиме идти в мир, но вместо этого они прятались.
Как Бог собирается вывести этих напуганных людей из города?
Послушайте, что произошло в Деяниях 8:1б,4,5,8.
1б «В тот день произошло великое гонение на церковь в Иерусалиме, и все, кроме апостолов, рассеялись по всей Иудее и Самарии…
4 Рассеянные проповедовали слово везде, где ни были.
5 Филипп пошел в город Самарийский и проповедовал там Мессию…
8 И была радость великая в том городе.

Строители Вавилона были рассеяны в наказание, но также и потому, что Бог хотел, чтобы они пошли и заселили землю.
Верующие в Иерусалиме также были рассеяны.
Не в наказание, а потому что Бог хотел, чтобы они пошли и распространяли Евангелие.
После того как Филипп отправился в Самарию, он поделился Евангелием с одним влиятельным человеком из Эфиопии.
Затем этот парень вернулся домой и основал Эфиопскую церковь.
Другие верующие, бежавшие из Иерусалима, отправились в города по всему Средиземноморью, провозглашая благую весть.
Мы изучаем Деяния, чтобы узнать о том, как Евангелие продолжало распространяться по миру.
Но работа продолжается и сегодня, призывая людей по всему миру покаяться и поверить в благую весть.
В некотором смысле современный мир по-прежнему напоминает Вавилон.
Сегодня люди также хотят создать себе имя.
Мы строим города и гонимся за властью и деньгами.
Мы ищем безопасности и контроля без Бога.
«Но Боже…»
Помните эти слова?
Сегодняшний мир потерян, пойман в ловушку самоуничтожения и глубоко разделен.
«Но у Бога» есть план объединить людей во Христе.
Послушайте Деяния 17:26–27.
26 «От одного человека Он произвел все народы для обитания по всей земле, и Он наметил в истории назначенные им времена и пределы их земель.
27 Бог сделал это для того, чтобы они искали Его и, может быть, достигли Его и нашли Его, хотя Он и недалеко от каждого из нас.

Друзья мои, сегодня я попытался показать вам, что библейская история движется от разделения к единству.
История течет, как река, к тому поклонению, о котором мы говорили ранее.
Бог приглашает нас с тобой сесть в лодку.
Мы можем присоединиться к потоку его разворачивающихся планов для мира.
Конечно, вместо этого мы могли бы постоять на берегу и понаблюдать за течением реки.
Но я хочу оказаться в лодке и ощутить вкус этого небесного поклонения уже сейчас.
Вот почему мы проделываем тяжелую работу по обеспечению многокультурности и многоязычия и богослужения.
Мы участвуем в ходе истории и помогаем ей происходить малыми силами.
Люди многих наций, объединенные в хвале, являются образом и предвкушением рая.
Жители Вавилона объединились в восстании, стремясь построить свой собственный город.
Но сегодня благодаря вере во Христа миллионы людей объединены в хвале.
Вы можете и я можем работать вместе, чтобы помочь построить Царство Божье.
Давайте поблагодарим Бога за возможность принять участие в его великом глобальном замысле.

Господь Иисус, спасибо, что Ты составил план с Отцом и Святым Духом, чтобы спасти нас.
Но мы знаем, что наше спасение касается не только нас.
Дай нам, Господи, Твое видение для людей всех племен, языков и наций.
Это огромная задача — поделиться Евангелием со всеми ними.
Это намного больше, чем любой человек или церковь.
Но Ты великий Бог, у Тебя есть ресурсы и сила, которые нам нужны.
Поэтому помоги нам быть верными, смелыми и послушными.
Помогите нам любить той же любовью, которую получили мы.
Мы просим об этом во имя Иисуса, аминь.

Вопросы для размышления и обсуждения

1. Прочитайте 3 Царств 8:22-30 и 41-43.
а) Какие различия вы заметили между молитвой Соломона и историей о строителях Вавилона в Бытие 11?
б) Храм в Иерусалиме был построен для народа Израиля, но Соломон молится о чем-то удивительном в стихах 41-43. Как эта молитва вписывается в поток библейской истории, о которой мы слышали в проповеди?
2. Прочитайте Послание к Ефесянам 4:3-13.
а) Создаем ли мы единство, которое имеем во Христе? Что говорит 3?
б) Что нас объединяет как семью Божью?
в) Каковы обязанности и благословения пребывания в Теле Христовом?
3. Мир полон потерянных людей, которым нужно покаяться и уверовать во Христа, чтобы они могли присоединиться к нам в поклонении на земле и на небесах. Проведите некоторое время в молитве, чтобы Бог помог вам выйти из зоны комфорта, чтобы смело и часто делиться Евангелием.

Los idiomas nos dividen, Cristo nos une

Génesis 11:1-9
22 de junio de 2025
크리스 식스 목사

Por favor, ora conmigo.
Espíritu Santo, ¿podrías abrir nuestros corazones y mentes a la palabra de Dios?
No tengo la sabiduría que necesitamos.
Pero tú eres Jesús, la Palabra viva.
Tú nos proporcionas la sabiduría y el poder que necesitamos para la vida.
Así que, Padre celestial, bendícenos con el Evangelio de tu Hijo Jesús. Amén.
Cerca del principio de su Biblia, en Génesis 10, encontramos una lista de todas las naciones.
Es una lista fascinante de todos los descendientes de Noé.
Se formaron diferentes grupos de personas alrededor del planeta, cada uno con su propia lengua y costumbres.
En Génesis 11, Moisés mira hacia atrás para explicar por qué aquellas personas estaban distribuidas de esa manera alrededor del mundo.
Todo comenzó cuando algunos de los descendientes de Noé se unieron en rebelión contra Dios.
Permítame leerle sobre esto en Génesis 11:1-9.
1 Ahora todo el mundo tenía un solo idioma y unas mismas palabras.
2 A medida que los hombres avanzaban hacia el este, encontraron una llanura en Sinar y se establecieron allí.
3 Y se dijeron el uno al otro: «Vamos a hacer ladrillos y a cocerlos bien».
Utilizaban ladrillos en lugar de piedra y alquitrán como mortero.
4 Entonces dijeron: «Vamos, edifiquémonos una ciudad, con una torre que llegue hasta el cielo, para que podamos hacernos un nombre y no seamos esparcidos sobre la faz de toda la tierra».
5 Pero el Señor descendió para ver la ciudad y la torre que aquellos hombres estaban edificando.
6 El Señor dijo: «Si como un solo pueblo que habla el mismo idioma han comenzado a hacer esto, entonces nada de lo que planean hacer les será imposible.
7 ¡Venid, descendamos y confundamos su lengua para que no se entiendan entre sí!
8 Así que el Señor los dispersó desde allí por toda la tierra, y dejaron de edificar la ciudad.
9 Por eso se llamó Babel, porque allí confundió el Señor el lenguaje de todo el mundo.
Desde allí el Señor los dispersó por la faz de toda la tierra.

Juntos leemos Isaías 40: 8:
Sécase la hierba, marchítase la flor; mas la palabra del Dios nuestro permanece para siempre.

Esta gente vivía en Sinar, donde ahora está Irak.
No se extendieron por toda la tierra, como Dios ordenó a los descendientes de Noé.
En lugar de eso, estas personas decidieron reunirse en un lugar y formar una ciudad.
Pero ¿por qué Dios responde con tanta fuerza y lo trata como una rebelión?
Porque tenían el mismo tipo de corazones pecaminosos que Adán y Eva.
Nuestros primeros padres eran orgullosos e independientes.
Querían libertad y seguridad sin Dios.
En el versículo 5 el hebreo en realidad llama a los constructores “los hijos de Adán”.
Al igual que Adán y Eva, la gente de Babel quería la libertad de hacer lo que quisiera sin interferencia de Dios.
Veamos más de cerca lo que estaban haciendo en el versículo 4.
Quiero centrarme en cuatro palabras del versículo 4: Ciudad, Cielos, Nombre, Dispersos.
4 Entonces dijeron: Vamos, edifiquémonos una ciudad, con una torre que llegue hasta el cielo, para hacernos un nombre y no ser esparcidos sobre la faz de toda la tierra.

Vivir en una ciudad es lo opuesto a estar disperso.
Vivir en una ciudad proporciona protección contra los animales salvajes y los enemigos humanos.
Para evitar sentirse vulnerables, estas personas se reunieron en una ciudad para sentirse seguras.
Esta ciudad se llama Babel, y más tarde se llamará Babilonia.
En la Biblia, la ciudad de Babilonia es el símbolo de la rebelión humana, la adoración de ídolos y la obra de Satanás.
Babilonia es lo opuesto de Jerusalén, la ciudad de Dios.
Jerusalén fue construida sobre un monte, un monte hecho por Dios.
Pero la ciudad de Babel fue construida sobre un terreno llano.
Piénsalo.
Jerusalén fue construida sobre el monte de Dios.
Una ciudad construida para la adoración del único Dios verdadero y para su gloria.
El pueblo de Babel quería construir su propia montaña y ciudad, para gloria del hombre y adoración a dioses falsos.
La torre de Babel era probablemente un zigurat, una pirámide con escaleras que ascendían hasta la cima.
Estos se han encontrado en muchas partes del mundo.
El más grande jamás encontrado fue el de Babilonia, llamado “La Casa de los Fundamentos del Cielo y de la Tierra”.
Los constructores de zigurats intentaban construir escaleras al cielo.
Había un templo en la cima donde los sacerdotes guiaban a la gente para adorar a las estrellas y a los dioses que ellas creaban.
Esto explica por qué Dios está tan enojado en Génesis 11.
La ciudad de Babel fue un intento de los seres humanos de establecer su propia religión.
Pero escuchemos lo que dice Lucas acerca del carácter del Dios verdadero en Hechos 17:24-25.
24 El Dios que hizo el mundo y todo lo que hay en él es Señor del cielo y de la tierra, y no habita en templos hechos por manos humanas.
25 Y no es honrado por manos humanas, como si necesitara de algo, porque él es quien da a todos vida y aliento y todas las cosas.

“Nombre” es otra palabra importante que vimos en el versículo 4.
Dios es quien dio nombre a Adán (Génesis 5:2) y a Abraham (Génesis 17:5).
Dios también cambió el nombre de Jacob a Israel (Génesis 32:8).
Porque Dios es el Creador, Él tiene el derecho de dar nombres a las personas.
Pero los constructores de Babel querían “hacerse un nombre”.
Querían ser independientes, poderosos, seguros.
Querían adorar a dioses que ellos mismos habían creado y nombrado.
Por eso Dios descendió para lidiar con esta rebelión.
El versículo 5 dice:
5 Pero el Señor descendió para ver la ciudad y la torre que aquellos hombres estaban edificando.

La gente estaba ocupada con su proyecto de construcción.
“Pero el Señor” no se quedó de brazos cruzados: actuó.
¿Alguna vez Dios ha intervenido en alguna situación de tu vida?
Cuando nos sentimos tentados a hacer algo que no deberíamos, Dios no se queda de brazos cruzados mirando.
1 Corintios 10:13 nos dice que:
13 No os ha sobrevenido ninguna tentación que no sea humana.
Pero fiel es Dios, que no os dejará ser tentados más allá de lo que podéis soportar.
Pero cuando sean tentados, él también les dará una salida, para que puedan soportarla.

Las palabras “Pero Dios” son unas de las palabras más dulces de la Biblia.
Estas palabras nos recuerdan que Dios no está lejos ni ajeno a las actividades humanas.
Él actúa proactivamente en nuestras vidas, incluso para rescatarnos de los problemas que nosotros mismos hemos creado.
En Efesios 2:3b-5a leemos que:
3b “Éramos por naturaleza hijos de ira, lo mismo que los demás,
4 Pero Dios, que es rico en misericordia, por su gran amor con que nos amó,
5a aun estando muertos en nuestros pecados, nos dio vida juntamente con Cristo”

Amigos, “por el gran amor” de Dios por nosotros, Él no nos ignoró a nosotros ni a nuestros problemas.
Él se acercó a nosotros “incluso cuando estábamos muertos en nuestros pecados”.
Eso es increíble.
Piensa en cómo reaccionas cuando alguien peca contra ti.
¿Quieres acercarte a ellos o alejarte más?
Estaríamos perdidos y sin esperanza si Jesús no estuviera dispuesto a acercarse a los pecadores y rebeldes.
Queremos ser independientes y autónomos, como el pueblo de Babel.
Necesitamos ayuda, pero en cambio somos como niños testarudos de tres años que dicen:
“¡No, lo hago yo mismo!”
Pero Dios es rico en misericordia.
Por eso envió a su Hijo único, para vivir la vida perfecta que nosotros nunca podríamos vivir.
Por eso Jesús estuvo dispuesto a morir para pagar la pena por nuestros pecados.
Alabado sea Dios por su misericordia proactiva.
Él bajó para rescatarnos de nosotros mismos, incluso cuando nos estábamos alejando activamente de Él.
En otras palabras, fue la misericordia de Dios lo que le hizo interrumpir el proyecto de construcción en Babel.
Escuchemos nuevamente los versículos 6-7.
6 El Señor dijo: «Si como un solo pueblo que habla el mismo idioma han comenzado a hacer esto, entonces nada de lo que planean hacer les será imposible.
7 ¡Venid, descendamos y confundamos su lengua para que no se entiendan entre sí!

Dios no descendió sólo para castigar a los constructores de la torre.
Él vino también para salvarlos de sí mismos.
A Dios no le preocupaba que pudieran lograr cosas que estaban fuera de su control.
La intención de Dios era detener la rebelión que comenzó en Babel antes de que se extendiera e infectara a toda la humanidad.
La rebelión cesó de repente porque no podían hablar entre ellos.
La gente había estado usando el lenguaje para organizar su orgulloso trabajo.
Ahora no pueden comunicarse en absoluto.
Y por eso Dios llama a su ciudad Babel, que significa “Confusión”.
¿Cómo te sientes cuando estás con alguien que habla un idioma que no entiendes?
Es un sentimiento de confusión y separación, ¿no?
Los idiomas pueden ser como vallas que dividen a las personas.
Esa es una de las razones por las que invertimos tanto tiempo y dinero en brindar servicios de traducción aquí en One Voice Fellowship.
Estamos tratando de construir puertas en esa valla, para que el lenguaje no divida tanto a la gente.
Los diferentes idiomas que hablamos hoy comenzaron en Babel, cuando Dios dispersó a la gente por todo el mundo.
Pero aún así, Dios tenía un plan de salvación que todavía se está desarrollando hoy.
El flujo de la historia bíblica es el siguiente:
Dios comenzó de a poco, con las familias individuales de Adán y Eva, Noé y su esposa, Abraham y Sara.
A estas tres parejas se les dijo que llenaran la tierra con personas que conocieran y adoraran al único Dios verdadero.
Ese culto comenzó con una pequeña nación que construyó Jerusalén, la ciudad de Dios.
Pero la ciudad de Dios no estaba destinada sólo a ellos.
Debía ser un lugar donde las naciones pudieran venir y aprender acerca de Yahvé.
No es casualidad que Israel se estableciera justo en la encrucijada entre África, Asia y Europa.
Dios dijo en Isaías 49:6 “Poco es para mí que tú seas mi siervo para levantar las tribus de Jacob, y para que restaures el remanente de Israel;
Yo te pondré por luz de las naciones, para que mi salvación llegue hasta lo postrero de la tierra.

¿Ves los grandes planes de Dios?
Podríamos estar contentos con la vida, el hogar y el círculo de amigos que tenemos actualmente.
Pero “es algo demasiado pequeño” para que guardemos la buena noticia para nosotros mismos.
Para participar en los grandes planes de Dios, necesitamos salir de nuestra zona de confort.
Necesitamos seguir a Jesús en el mundo, buscar a los perdidos e invitarlos a la creciente familia global de Dios.
El Salmo 86:9-10 nos habla de los planes de Dios para el mundo:
9 “Todas las naciones que has hecho vendrán
y adoraremos delante de ti, oh Señor,
y glorificaremos tu nombre.
10 Porque tú eres grande, y hacedor de maravillas;
“Tú solo eres Dios.”

Nos encanta leer esos versículos en nuestros servicios de adoración aquí en One Voice.
Porque en esta iglesia podemos experimentar una pequeña muestra de la adoración celestial descrita aquí.
Escuche esta visión que Dios le dio al apóstol Juan en Apocalipsis 7:9-10.
9 Después de esto miré, y he aquí una gran multitud, la cual nadie podía contar, de todas las naciones, tribus, pueblos y lenguas, de pie delante del trono y en la presencia del Cordero…
10 Y clamaron a gran voz:
“La salvación pertenece a nuestro Dios, que está sentado en el trono, y al Cordero.”

¡Estoy emocionado de estar en ese servicio de adoración algún día!
Pero ¿cómo puede esta antigua profecía del Salmo 86 convertirse en el futuro servicio de adoración de Apocalipsis 7:9?
A través del ministerio de Jesús, trabajando a través de su iglesia, para llevar el evangelio a las naciones.
Tú y yo podemos ser parte del flujo de la historia bíblica que conduce a ese servicio de adoración multicultural y multilingüe en el cielo.
Para llevar adelante esa visión, Jesús usa a sus seguidores para difundir el mensaje del evangelio a todas las personas.
Escuche Lucas 10:1–2.
1 Después de esto, el Señor designó a otros setenta y dos, y los envió de dos en dos delante de él, a toda ciudad y lugar adonde él había de ir.
2 Él les respondió: «La mies es mucha, pero los obreros son pocos.
Rogad, pues, al Señor de la mies que envíe obreros a su mies.

El número 72 es significativo.
Si regresa y lee la lista de naciones en Génesis 10, encontrará 72 naciones nombradas.
Cuando Jesús eligió ese número, estaba anunciando la siguiente fase de la historia bíblica.
Jesús estaba diciendo:
“Después de Babel, la gente se dispersó en 72 naciones diferentes.
Pero yo he venido para salvar a la gente de todas las naciones.
Escucharán la buena noticia de la salvación cuando mis seguidores se la traigan”.

Por eso Dios le dio a la iglesia primitiva la capacidad de hablar otros idiomas.
En Hechos 2 leemos que judíos de todo el mundo estaban en Jerusalén para Pentecostés.
Hablaban muchos idiomas diferentes.
Para que pudieran escuchar el evangelio, el Espíritu Santo capacitó a los apóstoles para hablar lenguas extranjeras.
Pentecostés fue una reversión de la maldición de Babel.
La maldición sirvió para dividir y separar a los pueblos rebeldes.
Pentecostés unió al pueblo redimido en alabanza y adoración.
Cuando Pedro predicó la buena noticia en Pentecostés, aquellos visitantes pudieron escucharla en sus propios idiomas.
¡Y 3000 personas oyeron y creyeron en Cristo!
Ese día se convirtieron en seguidores y mensajeros.
En Hechos 1:8, Jesús instruyó a la iglesia a llevar el evangelio a “Jerusalén, Judea, Samaria y lo último de la tierra”.

Pero además de la barrera del idioma, había otro problema.
Poco después de Pentecostés, estalló una gran persecución.
Para escapar del peligro, los cristianos de Jerusalén se escondieron detrás de los muros de la ciudad para buscar seguridad y protección.
Nos recuerda cómo los constructores de Babel se reunieron detrás de sus muros.
Dios les dijo a los creyentes de Jerusalén que fueran al mundo, pero en lugar de eso se escondieron.
¿Cómo va a sacar Dios a esta gente asustada de la ciudad?
Escuche lo que sucedió en Hechos 8:1b,4,5,8.
1b “Aquel día se desató una gran persecución contra la iglesia que estaba en Jerusalén; y todos, excepto los apóstoles, fueron dispersados por Judea y Samaria…
4 Los que habían sido dispersos predicaron la palabra por dondequiera que iban.
5 Felipe descendió a una ciudad de Samaria y proclamó allí al Mesías…
8 Y hubo gran alegría en aquella ciudad.

Los constructores de Babel fueron dispersados como castigo, pero también porque Dios quería que salieran y poblaran la tierra.
Los creyentes en Jerusalén también se dispersaron.
No como castigo, sino porque Dios quería que salieran y difundieran el Evangelio.
Después de que Felipe fue a Samaria, compartió el evangelio con un hombre importante de Etiopía.
Luego ese hombre regresó a casa y comenzó la iglesia etíope.
Otros creyentes que escaparon de Jerusalén fueron a ciudades de todo el Mediterráneo, proclamando la buena noticia.
Estamos estudiando Hechos para que podamos aprender acerca de cómo el evangelio continuó difundiéndose en todo el mundo.
Pero la obra continúa hoy, invitando a la gente de todo el mundo a arrepentirse y creer en la buena noticia.
En algunos sentidos, el mundo de hoy todavía se parece mucho a la ciudad de Babel.
Hoy en día la gente también quiere hacerse un nombre.
Construimos ciudades y perseguimos el poder y el dinero.
Buscamos seguridad y control sin Dios.
“Pero Dios…”
¿Recuerdas esas palabras?
El mundo de hoy está perdido, atrapado en la autodestrucción y profundamente dividido.
“Pero Dios” tiene un plan para unir a la gente en Cristo.
Escuche Hechos 17:26–27.
26 De un solo hombre hizo todas las naciones, para que habitaran toda la tierra; y les señaló los tiempos señalados en la historia y los límites de sus tierras.
27 Dios hizo esto para que lo buscaran, y quizás, a tientas, lo encontraran, aunque ciertamente no está lejos de cada uno de nosotros.

Amigos míos, esta noche he tratado de mostrarles que la historia bíblica va de la separación hacia la unidad.
La historia fluye como un río hacia esa adoración de Apocalipsis 7:9 de la que hablamos antes.
Dios nos invita a ti y a mí a subir al barco.
Podemos unirnos al flujo de sus planes en desarrollo para el mundo.
Por supuesto, podríamos elegir quedarnos en la orilla y observar el río fluir.
Pero quiero estar en el barco y experimentar un poco del sabor de esa adoración celestial ahora.
Es por eso que hacemos el duro trabajo de ser multiculturales y multilingües y de adorar.
Estamos participando en el flujo de la historia y ayudando, en pequeñas maneras, a que esto suceda.
La unión de personas de muchas naciones en la alabanza es una imagen y un anticipo del cielo.
El pueblo de Babel se unió en la rebelión y trabajó para construir su propia ciudad.
Pero hoy a través de la fe en Cristo, millones de personas hoy están unidas en la alabanza.
Podemos trabajar juntos para ayudar a construir el reino de Dios.
Demos gracias a Dios por la oportunidad de participar en su gran visión global.

Señor Jesús, gracias por hacer un plan con el Padre y el Espíritu Santo para salvarnos.
Pero sabemos que nuestra salvación no se trata sólo de nosotros.
Danos tu visión, Señor, para la gente de cada tribu, lengua y nación.
Es una tarea enorme compartir el evangelio con todos ellos.
Esto es mucho más grande que cualquier persona o iglesia.
Pero Tú eres un gran Dios, tienes los recursos y el poder que necesitamos.
Por tanto, ayúdanos a ser fieles, valientes y obedientes.
Ayúdanos a amar con el mismo amor que hemos recibido.
Pedimos esto en el nombre de Jesús, amén.

Preguntas para la meditación y el debate

1. Lea 1 Reyes 8:22-30 y 41-43.
a) ¿Qué diferencias notas entre la oración de Salomón y la historia de los constructores de Babel en Génesis 11?
b) El templo de Jerusalén fue construido para la nación de Israel, pero Salomón ora algo asombroso en los versículos 41-43. ¿Cómo encaja esta oración en el desarrollo de la historia bíblica que escuchamos en el sermón?
2. Lea Efesios 4:3-13.
a) ¿Creamos la unidad que tenemos en Cristo? ¿Qué dice el punto 3?
b) ¿Cuáles son las cosas que compartimos, como familia de Dios?
c) ¿Cuáles son las responsabilidades y bendiciones de estar en el Cuerpo de Cristo?
3. El mundo está lleno de personas perdidas que necesitan arrepentirse y creer en Cristo para unirse a nosotros en la adoración en la tierra y en el cielo. Dedica un tiempo a orar para que Dios te ayude a salir de tu zona de confort y a compartir el evangelio con valentía y frecuencia.

Diller Bizi Bölüyor, Mesih Bizi Birleştiriyor

Yaratılış 11:1-9
22 Haziran 2025
Rahip Chris Sicks

Lütfen benimle birlikte dua edin.
Kutsal Ruh, lütfen kalplerimizi ve zihinlerimizi Tanrı‘nın sözüne açar mısın?
İhtiyacımız olan bilgeliğe sahip değilim.
Fakat İsa, sen yaşayan Söz’sün.
Yaşam için ihtiyaç duyduğumuz bilgeliği ve gücü bize sen veriyorsun.
Ey göklerdeki Baba, Oğlun İsa’nın müjdesi aracılığıyla bizi kutsa, amin.
İncilinizin ön tarafına yakın bir yerde, Yaratılış 10’da tüm ulusların bir listesini buluyoruz.
Nuh’un soyundan gelenlerin tümünün yer aldığı büyüleyici bir liste.
Gezegenin her yerinde farklı halk grupları oluşturdular ve her birinin kendine özgü dili ve gelenekleri vardı.
Yaratılış 11’de Musa, bu insanların neden dünyanın dört bir yanına bu şekilde dağıldığını açıklamak için geriye dönüp bakıyor.
Her şey Nuh’un soyundan gelen bazı insanların Tanrı‘ya isyan etmek için bir araya gelmesiyle başladı.
Bunu sizin için Yaratılış 11:1-9’dan okuyayım.
1 Artık bütün dünyanın dili birdi ve konuşması da aynıydı.
2 İnsanlar doğuya doğru göç ederken Şinar’da bir ova buldular ve oraya yerleştiler.
3 Birbirlerine, “Haydi, tuğla yapıp iyice pişirelim” dediler.
Taş yerine tuğla, harç yerine de katran kullandılar.
4 Sonra, “Gelin, kendimize bir kent kuralım, kulenin göklere erişeceği bir yer yapalım. Böylece kendimize ün salalım ve yeryüzünün her yanına dağılmayalım” dediler.
5 Fakat Rab, adamların yapmakta oldukları şehri ve kuleyi görmek için aşağı indi.
6 Rab şöyle dedi: “Eğer aynı dili konuşan tek bir halk olarak bunu yapmaya başladılarsa, yapmayı düşündükleri hiçbir şey onlar için imkânsız olmayacaktır.
7 Gelin, aşağı inip dillerini karıştıralım ki, birbirlerini anlamasınlar.”
8 Böylece Rab onları oradan bütün yeryüzüne dağıttı ve kentin yapımını durdurdular.
9 İşte bu yüzden oraya Babil denildi. Çünkü Rab orada bütün dünyanın dilini karıştırdı.
Rab onları oradan bütün yeryüzüne dağıttı.

Hep birlikte Yeşaya 40:8’i okuyoruz:
Ot kurur, çiçek solar, ama Tanrımızın sözü sonsuza dek kalır.

Bu insanlar şimdiki Irak topraklarının bulunduğu Şinar’da yaşıyorlardı.
Nuh’un soyundan gelenlere Allah’ın emrettiği gibi bütün yeryüzüne yayılmadılar.
Bunun yerine bu insanlar bir yerde toplanıp bir şehir kurmaya karar verdiler.
Peki Tanrı neden bu kadar güçlü bir şekilde karşılık veriyor ve bunu bir isyan olarak değerlendiriyor?
Çünkü onların da Adem ve Havva gibi günahkâr kalpleri vardı.
İlk anne babamız gururlu ve bağımsızdı.
Tanrı‘dan bağımsız bir özgürlük ve güvenlik istiyorlardı.
5. ayette İbranice, inşaatçıları aslında “Adem oğulları” olarak adlandırıyor.
Adem ve Havva gibi Babil halkı da Tanrı‘nın müdahalesi olmadan istediklerini yapabilme özgürlüğüne sahip olmak istiyordu.
4. ayette ne yaptıklarına daha yakından bakalım.
4. ayetteki dört kelimeye odaklanmak istiyorum: Şehir, Gökler, İsim, Dağınık.
4 Sonra, “Gelin, kendimize bir kent kuralım, GÖKLERE kadar erişen bir kule yapalım; kendimize bir ad yapalım, böylece bütün yeryüzüne dağılmayalım” dediler.

Şehirde yaşamak dağınık olmanın tam tersidir.
Şehirde yaşamak vahşi hayvanlardan ve insan düşmanlarından korunmayı sağlar.
Kendilerini savunmasız hissetmemek için bu insanlar kendilerini güvende hissedebilmek adına aynı şehirde toplandılar.
Bu şehre Babil adı verildi ve daha sonra Babil olarak anılacak.
İncil’de Babil şehri, insan isyanının, putperestliğin ve Şeytan’ın işinin simgesidir.
Babil, Tanrı‘nın şehri olan Kudüs’ün tam tersidir.
Kudüs, Tanrı tarafından yaratılmış bir dağın üzerine kurulmuştu.
Fakat Babil şehri düz bir arazi üzerine kurulmuştu.
Bunu bir düşünün.
Kudüs Tanrı‘nın dağında inşa edildi.
Tek gerçek Tanrı‘ya ibadet ve O’nun yüceliği için inşa edilmiş bir şehir.
Babel halkı, insanlığın yüceliği ve sahte tanrılara tapınma uğruna kendi dağını ve şehrini kurmak istiyordu.
Babil’deki kule muhtemelen bir ziggurattı, yani tepesine merdivenlerle çıkılan bir piramitti.
Bunlar dünyanın birçok yerinde bulunmuştur.
Şimdiye kadar bulunanların en büyüğü Babil’de bulunan ve “Cennetin ve Yerin Temellerinin Evi” olarak adlandırılan yapıdır.
Ziggurat yapanlar, Cennete çıkan merdivenleri inşa etmeye çalışıyorlardı.
Tepede rahiplerin insanları yıldızlara ve yarattıkları tanrılara tapmaya yönlendirdiği bir tapınak vardı.
Bu, Tanrı‘nın Yaratılış 11’de neden bu kadar öfkeli olduğunu açıklıyor.
Babil şehri, insanların kendi dinlerini kurma çabasının bir örneğiydi.
Fakat Luka’nın Elçilerin İşleri 17:24-25’te gerçek Tanrı‘nın karakteri hakkında ne söylediğine kulak verin.
24 “Dünyayı ve içindekilerin tümünü yaratan Tanrı, göklerin ve yerin Rabbidir ve elle yapılmış tapınaklarda oturmaz.
25 Ve sanki bir şeye ihtiyacı varmış gibi, insan eliyle kendisine hizmet edilmez. Çünkü kendisi bütün insanlara hayat, nefes ve her şeyi verendir.”

4. ayette gördüğümüz bir diğer önemli kelime ise “isim”dir.
Adem’e (Yaratılış 5:2) ve İbrahim’e (Yaratılış 17:5) isim veren Tanrı’dır.
Tanrı Yakup’un ismini de İsrail olarak değiştirdi (Yaratılış 32:8).
Çünkü Allah yaratıcıdır, insanlara isim koyma yetkisi O’na aittir.
Fakat Babil’i inşa edenler “kendilerine bir isim yapmak” istiyorlardı.
Bağımsız, güçlü, güvenli olmak istiyorlardı.
Kendilerinin yaratıp isimlendirdiği tanrılara tapmak istiyorlardı.
İşte bu yüzden Allah bu isyanı durdurmak için yeryüzüne indi.
5. ayette şöyle deniyor:
5 “Fakat Rab, adamların yapmakta oldukları şehri ve kuleyi görmek için aşağı indi.”

Halk inşaat projeleriyle meşguldü.
“Ama Rab” oturup seyretmedi, harekete geçti.
Tanrı hayatınızdaki bir duruma hiç müdahale etti mi?
Yapmamamız gereken bir şeyi yapmaya kalkıştığımızda, Tanrı oturup seyretmez.
1. Korintliler 10:13 bize şunu söyler:
13 “Size, bütün insanlara isabet eden bir imtihandan başkası ulaşmadı.
Fakat Tanrı güvenilirdir; gücünüzü aşan bir denemeye uğramanıza izin vermez.
Ama denendiğiniz zaman, dayanabilmeniz için bir çıkış yolu da sağlayacaktır.”

“Ama Tanrı” sözcükleri İncil’deki en tatlı sözcüklerden bazılarıdır.
Bu sözler bize, Tanrı‘nın bizden uzakta olmadığını ve insan faaliyetlerinden habersiz olmadığını hatırlatır.
Hayatımıza proaktif bir şekilde müdahale eder, hatta yarattığımız sorunlardan bile bizi kurtarır.
Efesliler 2:3b-5a’da şunu okuyoruz:
3b “bizler de doğamız gereği, diğer insanlık gibi, öfke çocuklarıydık.
4 Fakat Allah, bize duyduğu büyük sevgiden dolayı, merhamet bakımından zengin olduğundan,
5a günahlarımızda ölü olduğumuz halde, bizi Mesih’le birlikte diriltti”

Arkadaşlar, Tanrı bize olan “büyük sevgisinden” dolayı bizi ve sorunlarımızı görmezden gelmedi.
“Günahlarımızda ölü olduğumuzda bile” O bize daha da yaklaştı.
Bu harika.
Birisi size karşı günah işlediğinde nasıl tepki verdiğinizi düşünün.
Onlara daha yakın mı olmak istiyorsun, yoksa daha uzak mı?
Eğer İsa günahkârlara ve asi insanlara yaklaşmak istemeseydi, biz kaybolmuş ve umutsuz olurduk.
Biz Babil halkı gibi bağımsız ve özerk olmak istiyoruz.
Yardıma ihtiyacımız var ama bunun yerine inatçı 3 yaşındaki çocuklar gibiyiz ve diyoruz ki:
“Hayır, ben kendim yapıyorum!”
Fakat Allah çok merhametlidir.
İşte bu yüzden, bizim asla yaşayamayacağımız mükemmel hayatı yaşaması için biricik Oğlunu gönderdi.
İşte bu yüzden İsa günahlarımızın cezasını ödemek için ölmeye razı oldu.
Allah’a, proaktif merhametinden dolayı hamd olsun.
Bizler aktif olarak ondan uzaklaşırken bile, O bizi kendimizden kurtarmak için aşağı indi.
Başka bir deyişle, Tanrı‘nın merhameti onun Babil’deki inşaat projesini yarıda kesmesine sebep oldu.
6-7. ayetleri tekrar dinleyin.
6 Rab şöyle dedi: “Eğer aynı dili konuşan tek bir halk olarak bunu yapmaya başladılarsa, yapmayı düşündükleri hiçbir şey onlar için imkânsız olmayacaktır.
7 Gelin, aşağı inip dillerini karıştıralım ki, birbirlerini anlamasınlar.”

Allah sadece kule yapanları cezalandırmak için yeryüzüne inmedi.
O aynı zamanda onları kendilerinden kurtarmaya da geldi.
Tanrı, onların kendi kontrolü dışında şeyler başarabileceklerinden endişe etmiyordu.
Tanrı‘nın amacı, Babil’de başlayan isyanın yayılıp tüm insanlığa bulaşmasını önlemekti.
İsyan aniden durdu, çünkü birbirleriyle konuşamıyorlardı.
Halk, gurur duyduğu eseri örgütlemek için dili kullanıyordu.
Artık hiç iletişim kuramıyorlar.
Ve bu yüzden Tanrı onların şehrine “Karmaşa” anlamına gelen Babil adını vermiştir.
Anlamadığınız bir dili konuşan biriyle birlikte olduğunuzda nasıl hissedersiniz?
Bir karışıklık ve ayrılık hissi değil mi?
Diller insanları ayıran çitler gibi olabilir.
One Voice Fellowship’te çeviriye bu kadar çok zaman ve para harcamamızın sebeplerinden biri de budur.
O çitin içine kapılar inşa etmeye çalışıyoruz ki, o dil insanları bu kadar ayırmasın.
Bugün konuştuğumuz farklı dillerin hepsi Tanrı‘nın insanları dünyanın dört bir yanına dağıtmasıyla Babil’de başladı.
Ama o zaman bile Tanrı‘nın bugün bile hala geçerliliğini koruyan bir kurtuluş planı vardı.
İncil tarihinin akışı şöyledir.
Tanrı küçük adımlarla başladı; Adem ve Havva, Nuh ve karısı, İbrahim ve Sara’nın bireysel aileleriyle.
Bu üç çifte, yeryüzünü tek gerçek Tanrı‘yı tanıyacak ve O’na ibadet edecek insanlarla doldurmaları söylendi.
Bu ibadet, Tanrı‘nın şehri Kudüs’ü inşa eden küçük bir milletle başladı.
Ancak Tanrı‘nın şehri sadece onlar için tasarlanmamıştı.
Milletlerin gelip Yahweh hakkında bilgi edinebilecekleri bir yer olacaktı.
İsrail’in Afrika, Asya ve Avrupa’nın kesiştiği noktada kurulmuş olması tesadüf değil.
Tanrı, Yeşaya 49:6’da şöyle dedi: “Yakup’un oymaklarını ayağa kaldırmak ve İsrail’in kurtulmuşlarını geri getirmek için bana hizmet etmen çok küçük bir şeydir;
Seni milletlere ışık yapacağım; öyle ki, kurtuluşum yeryüzünün dört bucağına ulaşsın.”

Tanrı‘nın büyük planlarını görüyor musun?
Şu anki hayatımızdan, evimizden, arkadaş çevremizden memnun olabiliriz.
Ama bu, bizim için iyi haberi kendimize saklamamız için ”çok küçük bir şey”.
Tanrı‘nın büyük planlarına katılmak için konfor alanımızın dışına çıkmamız gerekir.
Kayıpları aramak ve onları Tanrı‘nın büyüyen küresel ailesine davet etmek için İsa’yı dünyaya takip etmemiz gerekiyor.
Mezmur 86:9–10 bize Tanrı‘nın dünya için planlarından bahseder:
9 “Yarattığın bütün milletler gelecek
ve önünde secde et, ey Rab,
ve adını yücelteceğim.
10 Çünkü sen büyüksün, harikalar yaratırsın;
Sen tek Tanrı‘sın.”

Biz One Voice’daki ibadetlerimizde bu ayetleri okumayı çok seviyoruz.
Çünkü bu kilisede burada anlatılan göksel ibadetin küçük bir tadını deneyimleyebiliyoruz.
Vahiy 7:9–10’da Tanrı’nın elçi Yuhanna’ya verdiği şu vizyonu dinleyin.
9 “Bundan sonra baktım, önümde, her milletten, her oymaktan, her halktan ve her dilden, sayamayacağım kadar büyük bir kalabalık gördüm. Tahtın ve Kuzu’nun önünde duruyorlardı…
10 Ve yüksek sesle bağırdılar:
“Kurtuluş, tahtta oturan Tanrımıza ve Kuzuya aittir.”

Bir gün o ibadette bulunacağım için heyecanlıyım!
Peki Mezmur 86’daki bu eski peygamberlik nasıl Vahiy 7:9’daki gelecekteki ibadet ayini haline gelebilir?
İsa’nın kilisesi aracılığıyla yaptığı hizmet sayesinde, müjdeyi uluslara ulaştırmak.
Siz ve ben, cennetteki çok kültürlü, çok dilli ibadet hizmetine doğru giden İncil tarihinin akışının bir parçası olabiliriz.
Bu vizyonu ileriye taşımak için İsa, takipçilerini kullanarak müjde mesajını tüm insanlara yayar.
Luka 10:1–2’yi dinleyin.
1 “Bundan sonra Rab yetmiş iki kişi daha görevlendirdi ve onları ikişer ikişer, kendisinin gideceği her kente ve yere önünden gönderdi.
2 Onlara, “Hasat çok, ama işçi az” dedi.
Bu nedenle, hasat efendisine dua edin, hasat tarlasına işçiler göndersin.”

72 rakamı anlamlıdır.
Eğer Yaratılış 10’daki ulusların listesini geriye doğru okursanız, 72 ulusun isimlendirildiğini görürsünüz.
İsa bu sayıyı seçtiğinde, İncil tarihinin bir sonraki aşamasını ilan ediyordu.
İsa şöyle diyordu:
“Babil’den sonra insanlar 72 ayrı millete dağıldılar.
Ama ben her milletten insanı kurtarmaya geldim.
“Onlar kurtuluşun müjdesini, takipçilerim onlara getirdiğinde duyacaklar.”

İşte bu yüzden Tanrı ilk kiliseye başka dilleri konuşma yeteneği verdi.
Elçilerin İşleri 2’de dünyanın her yerinden Yahudilerin Pentekost için Yeruşalim’de olduğunu okuyoruz.
Birçok farklı dil konuşuyorlardı.
Kutsal Ruh, elçilerin müjdeyi duyabilmelerini sağlamak için onlara yabancı diller konuşma yeteneği verdi.
Pentekost, Babil’in lanetinin tersine dönmesiydi.
Lanet, isyankar insanları bölmek ve ayırmak için kullanılıyordu.
Pentekost, kurtarılmış insanları övgü ve tapınmada birleştirdi.
Petrus, Pentekost’ta iyi haberi vaaz ettiğinde, oraya gelen ziyaretçiler bunu kendi dillerinde duyabiliyorlardı.
Ve 3000 kişi Mesih’i duyup iman etti!
O gün hem tâbi oldular, hem de elçiler oldular.
Elçilerin İşleri 1:8’de İsa, kiliseye müjdeyi “Kudüs, Yahudiye, Samiriye ve dünyanın dört bucağına” götürmesini emretti.

Ancak dil engelinin yanı sıra bir sorun daha vardı.
Pentekost’tan kısa bir süre sonra büyük bir zulüm başladı.
Tehlikeden kaçmak için Kudüs’teki Hıristiyanlar, güvenlik ve korunma amacıyla hep birlikte şehrin surlarının arkasına saklandılar.
Babil’i inşa edenlerin surların ardında nasıl toplandıklarını hatırlatıyor.
Tanrı, Yeruşalim’deki imanlılara dünyaya gitmelerini söyledi, ama onlar bunun yerine saklandılar.
Peki Tanrı bu korkmuş insanları şehirden nasıl çıkaracak?
Elçilerin İşleri 8:1b,4,5,8’de neler olduğunu dinleyin.
1b “O gün Yeruşalim’deki kiliseye karşı büyük bir zulüm başladı ve elçiler dışında hepsi Yahudiye ve Samiriye’nin her yerine dağıldılar…
4 Dağılmış olanlar gittikleri her yerde Tanrı sözünü duyuruyorlardı.
5 Filipus Samiriye’deki bir şehre indi ve orada Mesih’i ilan etti…
8 O zaman o kentte büyük bir sevinç yaşandı.”

Babil’i inşa edenler bir ceza olarak dağıtıldılar, ama aynı zamanda Tanrı‘nın onların gidip yeryüzünü doldurmalarını istemesi yüzünden de dağıtıldılar.
Kudüs’teki imanlılar da dağıldılar.
Ceza olarak değil, Tanrı‘nın onların çıkıp İncil’i yaymalarını istemesinden dolayı.
Filipus Samiriye’ye gittikten sonra Etiyopya’dan önemli bir adamla müjdeyi paylaştı.
Sonra o adam evine gidip Etiyopya kilisesini kurdu.
Kudüs’ten kaçan diğer imanlılar ise Akdeniz çevresindeki bütün kentlere giderek iyi haberi duyurdular.
İncilin dünyaya nasıl yayılmaya devam ettiğini öğrenebilmek için Elçilerin İşleri kitabını inceliyoruz.
Ama bugün de çalışmalar devam ediyor ve her yerdeki insanları tövbe etmeye ve iyi habere inanmaya çağırıyor.
Bugünün dünyası bazı bakımlardan hâlâ Babil şehrine benziyor.
İnsanlar artık kendilerine isim yapmak istiyorlar.
Şehirler kuruyoruz, güç ve para peşinde koşuyoruz.
Biz Tanrı olmadan güvenlik ve kontrol ararız.
“Ama Tanrı…”
Bu sözleri hatırlıyor musunuz?
Dünya bugün kaybolmuş, kendini yok etme tuzağına düşmüş ve derin bir şekilde bölünmüştür.
“Fakat Tanrı”nın insanları Mesih’te birleştirme planı vardır.
Elçilerin İşleri 17:26–27’yi dinleyin.
26 “Tanrı, bütün milletleri tek bir adamdan yarattı; öyle ki, onlar yeryüzünün her yerinde yaşasınlar. Tarihte onların belirlenmiş zamanlarını ve ülkelerinin sınırlarını belirledi.
27 Tanrı bunu, O’nu arasınlar, belki de O’na uzanıp bulsunlar diye yaptı. Oysa O, hiçbirimizden uzak değildir.”

Dostlarım, bu gece size İncil tarihinin ayrılıktan birliğe doğru ilerlediğini göstermeye çalıştım.
Tarih, daha önce sözünü ettiğimiz Vahiy 7:9’daki tapınmaya doğru bir nehir gibi akıyor.
Tanrı bizi ve bizi tekneye binmeye davet ediyor.
Onun dünyaya dair gelişen planlarının akışına katılabiliriz.
Elbette, bunun yerine kıyıda durup nehrin akışını izlemeyi de seçebilirdik.
Ama ben şimdi teknede olmak ve o göksel ibadetin tadına biraz olsun varmak istiyorum.
İşte bu yüzden çok kültürlülük, çok dillilik ve ibadetin zor işini yapıyoruz.
Tarihin akışına katılıyoruz ve bunun gerçekleşmesine küçük de olsa katkı sağlıyoruz.
Birçok milletten insanların övgüde birleşmesi, cennetin bir resmi ve ön tadıdır.
Babil halkı isyanda birleşmiş, kendi şehirlerini inşa etmek için çalışıyorlardı.
Ama bugün, Mesih’e olan iman sayesinde, milyonlarca insan övgüde birleşmiştir.
Tanrı‘nın krallığını inşa etmek için birlikte çalışabiliriz.
Büyük küresel vizyonuna katılma fırsatını bize verdiği için Tanrı‘ya şükredelim.

Rab İsa, bizi kurtarmak için Baba ve Kutsal Ruh ile bir plan yaptığın için teşekkür ederim.
Ama kurtuluşumuzun sadece bizimle ilgili olmadığını biliyoruz.
Ey Rabbimiz, bize her kabileden, her dilden ve her milletten insanlara yönelik vizyonunu ver.
Hepsiyle müjdeyi paylaşmak çok büyük bir görev.
Bu herhangi bir kişiden veya kiliseden çok daha büyüktür.
Ama sen büyük bir Tanrısın, ihtiyacımız olan kaynaklara ve güce sahipsin.
Bu nedenle sadık, cesur ve itaatkar olmamıza yardım et.
Aldığımız sevginin aynısını bize de sevdir.
Bunu İsa’nın adıyla istiyoruz, amin.

Meditasyon ve Tartışma İçin Sorular

1. 1. Krallar 8:22-30 ve 41-43’ü okuyun.
a) Süleyman’ın duası ile Yaratılış 11’deki Babil inşaatçıları hikayesi arasında hangi farklılıkları görüyorsunuz?
b) Kudüs’teki tapınak İsrail ulusu için inşa edildi, ancak Süleyman 41-43. ayetlerde inanılmaz bir şey için dua ediyor. Bu dua vaazda duyduğumuz İncil tarihinin akışına nasıl uyuyor?
2. Efesliler 4:3-13’ü okuyun.
a) Mesih’te sahip olduğumuz birliği biz mi yaratıyoruz? 3 ne diyor?
b) Tanrı ailesi olarak paylaştığımız şeyler nelerdir?
c) Mesih’in Bedeninde olmanın sorumlulukları ve nimetleri nelerdir?
3. Dünya, tövbe edip Mesih’e inanması gereken, böylece yeryüzünde ve cennette ibadetimize katılabilecek kayıp insanlarla dolu. Tanrı’nın konfor alanınızdan çıkmanıza, müjdeyi cesurca ve sık sık paylaşmanıza yardım etmesi için dua ederek biraz zaman geçirin.

Мови розділяють нас, Христос об‘єднує нас

Буття 11:1-9
22 червня 2025 року
Пастор Кріс Сікс

Будь ласка, помоліться зі мною.
Святий Духу, будь ласка, відкрий наші серця та розуми для слова Божого?
У мене немає мудрості, яка нам потрібна.
Але Ісусе, Ти є живе Слово.
Ти даєш нам мудрість і силу, необхідні для життя.
Тож благослови нас, Отче Небесний, через Євангеліє Твого Сина Ісуса, амінь.
Ближче до початку вашої Біблії, у Буття 10, ми знаходимо список усіх народів.
Це захопливий список усіх нащадків Ноя.
Вони сформували різні народні групи по всій планеті, кожна з яких мала свою мову та звичаї.
У Буття 11 Мойсей озирається назад, щоб пояснити, чому ці люди були розподілені саме так по всьому світу.
Це почалося, коли деякі нащадки Ноя зібралися разом у повстанні проти Бога.
Дозвольте мені прочитати вам про це з Буття 11:1-9.
1 І ввесь світ мав одну мову та спільну мову.
2 Рухаючись на схід, люди знайшли рівнину в Шинаарі та оселилися там.
3 Вони сказали один одному: «Ходімо, зробимо цеглу та добре її випалюємо».
Вони використовували цеглу замість каменю, а смолу замість розчину.
4 Тоді вони сказали: «Ходімо, збудуймо собі місто з вежею, яка сягатиме аж до небес, щоб зробити собі ім’я, а не розпорошитися по всій землі».
5 Але Господь зійшов, щоб побачити місто та вежу, яку люди будували.
6 Господь сказав: «Якщо вони, як один народ, що говорить однією мовою, почнуть це робити, то ніщо з того, що вони задумають, не буде для них неможливим.
7 Ходімо, зійдемо та змішаймо їхню мову, щоб вони не розуміли один одного».
8 І розсіяв їх Господь звідти по всій землі, і вони перестали будувати місто.
9 Тому й названо його Вавилоном, бо там Господь змішав мови всієї землі.
Звідти Господь розсіяв їх по всій землі.

Разом ми читаємо Ісаю 40:8:
Трава в’яне, квітка зів’яне, але слово нашого Бога стоятиме вічно.

Ці люди жили в Шинарі, де зараз знаходиться Ірак.
Вони не розселилися по всій землі, як Бог наказав зробити нащадкам Ноя.
Натомість ці люди вирішили зібратися в одному місці та створити місто.
Але чому Бог реагує так рішуче і розглядає це як бунт?
Тому що вони мали такі ж грішні серця, як Адам і Єва.
Наші перші батьки були гордими та незалежними.
Вони хотіли свободи та безпеки без Бога.
У вірші 5 єврейський переклад насправді називає будівельників «синами Адама».
Як і Адам і Єва, мешканці Вавилону хотіли свободи робити те, що вони хочуть, без втручання Бога.
Давайте детальніше розглянемо, що вони робили у вірші 4.
Я хочу зосередитися на чотирьох словах у вірші 4: Місто, Небеса, Ім‘я, Розсіяні.
4 Тоді вони сказали: «Ходімо, збудуймо собі місто з вежею, яка сягатиме аж до небес, щоб зробити собі ім’я, а не розпорошитися по всій землі».

Життя в місті — це протилежність розсіяності.
Життя в місті забезпечує захист від диких тварин та ворогів людини.
Щоб уникнути відчуття вразливості, ці люди зібралися разом в одному місті, щоб почуватися в безпеці.
Це місто називається Вавилон, а пізніше його назвуть Вавилоном.
У Біблії місто Вавилон є символом людського бунту, ідолопоклонства та діянь Сатани.
Вавилон є протилежністю Єрусалиму, міста Божого.
Єрусалим був збудований на горі – горі, створеній Богом.
Але місто Вавилон було збудоване на рівнині.
Подумайте про це.
Єрусалим був збудований на Божій горі.
Місто, збудоване для поклоніння єдиному істинному Богу та для його слави.
Люди Вавилону хотіли побудувати власну гору та місто для слави людини та поклоніння фальшивим богам.
Вавилонська вежа, ймовірно, була зиккуратом — пірамідою зі сходами, що піднімалися на вершину.
Вони були знайдені в багатьох частинах світу.
Найбільший з коли-небудь знайдених був у Вавилоні під назвою «Дім Основ Неба і Землі».
Будівельники зиккуратів намагалися побудувати сходи до Небес.
На вершині був храм, де жерці приводили людей поклонятися зіркам і богам, яких вони створили.
Це пояснює, чому Бог так гнівається в Буття 11.
Місто Вавилон було спробою людей встановити власну релігію.
Але послухайте, що Лука каже про характер істинного Бога в Діяннях 17:24-25.
24 «Бог, що створив світ і все, що в ньому, є Господом неба й землі, і не живе Він у рукотворних храмах.
25 І Він не потребує служіння людських рук, ніби в чомусь потребує, бо Він Сам дає всім життя, дихання та все інше».

«Ім’я» – це ще одне важливе слово, яке ми бачили у вірші 4.
Бог — це той, хто дав ім’я Адаму (Буття 5:2) та Аврааму (Буття 17:5).
Бог також змінив ім‘я Якова на Ізраїль (Буття 32:8).
Оскільки Бог є Творцем, він має право давати людям імена.
Але будівничі Вавилонської вежі хотіли «здобути собі ім’я».
Вони хотіли бути незалежними, сильними, безпечними.
Вони хотіли поклонятися богам, яких вони створили та назвали.
Ось чому Бог зійшов, щоб розібратися з цим бунтом.
У вірші 5 сказано:
5 «Але Господь зійшов, щоб побачити місто та вежу, яку люди будували».

Люди були зайняті своїм будівельним проектом.
«Але Господь» не сидів склавши руки, а діяв.
Чи втручався Бог коли-небудь у вашу життєву ситуацію?
Коли ми спокушаємося зробити щось, чого не повинні, Бог не сидить склавши руки.
У 1 Коринтян 10:13 сказано нам, що:
13 «Вас не спіткала жодна спокуса, окрім тієї, що властива людській природі.
Але Бог вірний; Він не попустить вам бути спокушаними більше, ніж ви можете витримати.
Але коли ви спокушаєтеся, Він також дасть вам полегшення, щоб ви могли витримати».

Слова «Але Бог» є одними з найсолодших слів у Біблії.
Ці слова нагадують нам, що Бог не далеко і не бачить людської діяльності.
Він проактивно втручається в наше життя, навіть щоб рятувати від проблем, які ми створили.
У Посланні до Ефесян 2:3б-5а ми читаємо, що:
3б «ми були за природою дітьми гніву, як і решта людства,
4 А БОГ, багатий на милосердя, через велику любов, якою Він полюбив нас,
5а навіть коли ми були мертві в гріхах наших, оживив нас разом із Христом»

Друзі, «через велику любов» Бога до нас, він не ігнорував нас та наші проблеми.
Він наблизився до нас, «навіть коли ми були мертві у своїх гріхах».
Це дивовижно.
Подумайте про те, як ви реагуєте, коли хтось грішить проти вас.
Ви хочете переїхати ближче до них чи далі?
Ми були б загублені та безнадійні, якби Ісус не бажав наблизитися до грішників та бунтівників.
Ми хочемо бути незалежними та автономними, як мешканці Вавилонської собору.
Нам потрібна допомога, але замість цього ми схожі на впертих трирічних дітей, які кажуть:
«Ні, я роблю це сам!»
Але Бог багатий на милосердя.
Ось чому він послав свого єдиного Сина, щоб він жив досконалим життям, якого ми ніколи не змогли б прожити.
Ось чому Ісус був готовий померти, щоб заплатити за наші гріхи.
Слава Богу за Його проактивне милосердя.
Він зійшов, щоб врятувати нас від нас самих, навіть коли ми активно віддалялися від Нього.
Іншими словами, саме Божа милість змусила його перервати будівельний проект у Вавилоні.
Прослухайте ще раз вірші 6-7.
6 Господь сказав: «Якщо вони, як один народ, що говорить однією мовою, почнуть це робити, то ніщо з того, що вони задумають, не буде для них неможливим.
7 Ходімо, зійдемо та змішаймо їхню мову, щоб вони не розуміли один одного».

Бог зійшов не лише для того, щоб покарати будівельників вежі.
Він також прийшов, щоб врятувати їх від самих себе.
Бог не хвилювався, що вони можуть досягти чогось, що знаходиться поза Його контролем.
Божим наміром було зупинити повстання, яке розпочалося у Вавилоні, перш ніж воно пошириться та заразить усе людство.
Повстання раптово припинилося, бо вони не могли розмовляти один з одним.
Люди використовували мову, щоб організувати свою горду працю.
Тепер вони взагалі не можуть спілкуватися.
І тому Бог називає їхнє місто Вавилоном, що означає «Змішання».
Що ви відчуваєте, коли знаходитесь поруч з людиною, яка розмовляє мовою, якої ви не розумієте?
Це відчуття розгубленості та відокремленості, чи не так?
Мови можуть бути схожі на паркани, що розділяють людей.
Це одна з причин, чому ми витрачаємо так багато часу та грошей на переклад тут, у One Voice Fellowship.
Ми намагаємося побудувати ворота в цьому паркані, щоб мова не так сильно розділяла людей.
Різні мови, якими ми розмовляємо сьогодні, виникли у Вавилоні, коли Бог розсіяв людей по всьому світу.
Але навіть тоді у Бога був план спасіння, який продовжується й сьогодні.
Потік біблійної історії виглядає так.
Бог почав з малого, з окремих родин Адама та Єви, Ноя та його дружини, Авраама та Сари.
Цим трьом парам було наказано наповнити землю людьми, які пізнають і поклонятимуться єдиному істинному Богу.
Це поклоніння почалося з одного маленького народу, який збудував Єрусалим, місто Боже.
Однак Боже місто було призначене не лише для них.
Це мало бути місце, куди народи могли б приходити та дізнаватися про Яхве.
Не випадково Ізраїль був заснований саме на перехресті між Африкою, Азією та Європою.
Бог сказав в Ісаї 49:6: «Надто мала річ, щоб ти був Моїм слугою, щоб підняти племена Якова та повернути охоронців Ізраїля;
Я зроблю тебе світлом для народів, щоб спасіння Моє сягнуло аж до краю землі».

Чи бачите ви великі Божі плани?
Ми можемо бути задоволені тим життям, домівкою та колом друзів, які маємо зараз.
Але «це надто мала річ», щоб ми могли приховувати добру новину для себе.
Щоб брати участь у великих Божих планах, нам потрібно вийти зі своєї зони комфорту.
Нам потрібно йти за Ісусом у світ, шукати загублених і запрошувати їх до зростаючої всесвітньої Божої родини.
Псалом 86:9–10 розповідає нам про Божі плани для світу:
9 «Усі народи, які Ти створив, прийдуть
і поклоняюся перед Тобою, Господи,
і прославлять ім‘я Твоє.
10 Бо Ти великий і чиниш дивні діла;
Ти єдиний — Бог».

Ми любимо читати ці вірші на наших богослужіннях тут, в One Voice.
Тому що в цій церкві ми маємо змогу відчути невеликий смак небесного богослужіння, описаного тут.
Послухайте це видіння, яке Бог дав апостолу Івану в Об’явленні 7:9–10.
9 «По цьому я побачив, і ось, переді мною був великий натовп, якого ніхто не міг злічити, з кожного народу, племені, народу та язика, що стояли перед престолом і перед Агнцем…
10 І вони закричали гучним голосом:
«Спасіння належить нашому Богові, що сидить на престолі, і Агнцю».

Я з нетерпінням чекаю можливості колись бути на цьому богослужінні!
Але як це старе пророцтво з Псалма 86 може стати майбутнім богослужінням з Об’явлення 7:9?
Через служіння Ісуса, працюючи через його церкву, нести Євангеліє народам.
Ти і я можемо бути частиною потоку біблійної історії, що веде до того мультикультурного, багатомовного богослужіння на небесах.
Щоб просунути це бачення вперед, Ісус використовує своїх послідовників для поширення євангельської звістки серед усіх людей.
Послухайте Луки 10:1–2.
1 «Після цього Господь призначив інших сімдесят двох і послав їх по двох перед Собою до кожного міста та місця, куди мав іти.
2 Він сказав їм: «Жнив багато, та робітників мало.
Тож просіть Господаря жнив, щоб вислав робітників на своє жниво».

Число 72 є значущим.
Якщо ви повернетеся і перечитаєте список народів у Буття 10, то знайдете там 72 названих народи.
Коли Ісус обрав це число, він сповіщав про наступний етап біблійної історії.
Ісус казав:
«Після Вавилонської вежі люди розсіялися по 72 різних народах.»
Але Я прийшов спасти людей з кожного народу.
Вони почують добру новину про спасіння, коли мої послідовники принесуть її їм».

Ось чому Бог дав ранній церкві здатність розмовляти іншими мовами.
У Діяннях 2 ми читаємо, що євреї з усього світу зібралися в Єрусалимі на П‘ятидесятницю.
Вони розмовляли багатьма різними мовами.
Щоб апостоли могли почути Євангеліє, Святий Дух дав їм змогу розмовляти іноземними мовами.
П‘ятидесятниця була скасуванням прокляття Вавилону.
Прокляття служило для розколу та розділення бунтівних людей.
П‘ятидесятниця об‘єднала викуплених людей у ​​прославленні та поклонінні.
Коли Петро проповідував добру новину на П’ятидесятницю, ці відвідувачі могли чути її своїми рідними мовами.
І 3000 людей почули та увірували в Христа!
Того дня вони стали одночасно послідовниками та посланцями.
У Діяннях 1:8 Ісус наказав церкві нести Євангеліє «в Єрусалим, Юдею, Самарію та край землі».

Але окрім мовного бар‘єру, була ще одна проблема.
Невдовзі після П‘ятидесятниці розпочалися великі гоніння.
Щоб уникнути небезпеки, християни в Єрусалимі ховалися разом за міськими стінами для безпеки та захисту.
Це нагадує нам про те, як будівельники Вавилону збиралися разом за своїми стінами.
Бог сказав віруючим у Єрусалимі йти у світ, але вони натомість ховалися.
Як Бог збирається вивести цих наляканих людей з міста?
Послухайте, що сталося в Діяннях 8:1б, 4, 5, 8.
1б «Того дня розпочалося велике гоніння на церкву в Єрусалимі, і всі, крім апостолів, розпорошилися по Юдеї та Самарії…
4 Ті ж, хто розпорошився, проповідували слово, куди б ні йшли.
5 Пилип пішов до міста Самарії та проповідував там Месію…
8 Тож у тому місті була велика радість».

Будівельників Вавилону розпорошили як покарання, але також тому, що Бог хотів, щоб вони пішли та заселили землю.
Віруючі в Єрусалимі також розпорошилися.
Не як покарання, а тому, що Бог хотів, щоб вони йшли далі та поширювали Євангеліє.
Після того, як Пилип пішов до Самарії, він поділився Євангелієм з важливою людиною з Ефіопії.
Потім той хлопець пішов додому і заснував ефіопську церкву.
Інші віруючі, які втекли з Єрусалима, вирушили до міст по всьому Середземномор’ю, проповідуючи добру новину.
Ми вивчаємо Дії Апостолів, щоб дізнатися про те, як Євангеліє продовжувало поширюватися по світу з самого початку.
Але робота продовжується й сьогодні, запрошуючи людей усюди покаятися та повірити в добру новину.
У певному сенсі сучасний світ все ще дуже схожий на місто Вавилон.
Люди сьогодні також хочуть створити собі ім‘я.
Ми будуємо міста та женемося за владою та грошима.
Ми прагнемо безпеки та контролю без Бога.
«Але ж Боже…»
Пам‘ятаєте ці слова?
Сьогоднішній світ загублений, застряг у пастці самознищення та глибоко розділений.
«Але Бог» має план об’єднати людей у ​​Христі.
Прослухайте Дії 17:26–27.
26 «Від однієї людини Він створив усі народи, щоб вони заселили всю землю; і Він визначив їхні призначені часи в історії та межі їхніх земель.
27 Бог зробив це для того, щоб вони шукали Його, можливо, досягли Його та знайшли Його, хоч Він недалеко від жодного з нас».

Друзі мої, сьогодні ввечері я спробував показати вам, що біблійна історія рухається від розділення до єдності.
Історія тече, як річка, до поклоніння, описаного в Об’явленні 7:9, про яке ми говорили раніше.
Бог запрошує тебе і мене сісти в човен.
Ми можемо долучитися до потоку його планів для світу, що розгортаються.
Звісно, ​​ми могли б замість цього стояти на березі та спостерігати за течією річки.
Але я хочу бути в човні та відчути трохи смаку цього небесного поклоніння зараз.
Ось чому ми виконуємо важку роботу, працюючи мультикультурним та багатомовним, а також займаючись богослужінням.
Ми беремо участь у потоці історії та, хоча б трохи, допомагаємо їй втілювати її в життя.
Люди багатьох народів, об‘єднані у хвалі, – це картина і передсмак небес.
Жителі Вавилону об‘єдналися у повстанні, працюючи над будівництвом власного міста.
Але сьогодні через віру в Христа мільйони людей об‘єднані у хвалі.
Ви можете я можу працювати разом, щоб допомогти будувати Боже царство.
Подякуємо Богові за можливість брати участь у Його великому глобальному баченні.

Господи Ісусе, дякуємо Тобі за те, що Ти разом з Отцем і Святим Духом створив план для нашого спасіння.
Але ми знаємо, що наше спасіння залежить не лише від нас.
Дай нам, Господи, Твоє бачення для людей кожного племені, мови та народу.
Це величезне завдання — поділитися Євангелієм з усіма ними.
Це набагато більше, ніж будь-яка людина чи церква.
Але Ти — великий Бог, у Тебе є ресурси та сила, які нам потрібні.
Тож допоможи нам бути вірними, хоробрими та слухняними.
Допоможи нам любити такою ж любов‘ю, яку ми отримали.
Ми просимо цього в ім‘я Ісуса, амінь.

Запитання для медитації та обговорення

1. Прочитайте 1 Царів 8:22-30 та 41-43.
а) Які відмінності ви помічаєте між молитвою Соломона та історією про будівничих Вавилона в Буття 11?
б) Єрусалимський храм був збудований для народу Ізраїлю, але Соломон молиться про щось дивовижне у віршах 41-43. Як ця молитва вписується в потік біблійної історії, про яку ми чули в проповіді?
2. Прочитайте Ефесян 4:3-13.
а) Чи створюємо ми єдність, яку маємо у Христі? Що каже 3-й вірш?
б) Що ми розділяємо як Божа родина?
в) Які обов’язки та благословення від перебування в Тілі Христовому?
3. Світ сповнений загублених людей, яким потрібно покаятися та повірити у Христа, щоб вони могли приєднатися до нас у поклонінні на землі та на небесах. Присвятіть деякий час молитві, щоб Бог допоміг вам вийти із зони комфорту, щоб сміливо та часто ділитися Євангелієм.

تىللار بىزنى ئايرىيدۇ ، مەسىھ بىزنى بىرلەشتۈرىدۇ

يارىتىلىش 11: 1-9
2025-يىل 22-ئىيۇن
پوپ كىرىس سىكىس

مەن بىلەن بىللە دۇئا قىلىڭ.
مۇقەددەس روھ ، قەلبىمىزنى ۋە زېھنىمىزنى خۇدانىڭ سۆزىگە ئېچىۋېتىشنى خالامسىز؟
بىزدە لازىملىق ئەقىل يوق.
ئەمما ئەيسا تىرىك سۆز.
سىز ھاياتقا ئېھتىياجلىق ئەقىل ۋە كۈچ بىلەن تەمىنلەيسىز.
شۇڭا ، ئەرشتىكى ئاتا ، ئوغلىڭ ئەيسانىڭ خۇش خەۋىرى ئارقىلىق بىزگە بەخت ئاتا قىلغىن ، ئامىن.
ئىنجىلنىڭ ئالدى تەرىپىگە ، يارىتىلىش 10-دە ، بىز بارلىق مىللەتلەرنىڭ تىزىملىكىنى تاپتۇق.
ئۇ نۇھنىڭ بارلىق ئەۋلادلىرىنىڭ كىشىنى مەپتۇن قىلارلىق تىزىملىكى.
ئۇلار دۇنيانىڭ ھەرقايسى جايلىرىدا ئوخشىمىغان كىشىلەر توپى قۇردى ، ھەر بىرىنىڭ تىلى ۋە ئۆرپ-ئادىتى بار.
يارىتىلىش 11-كۈنى ، مۇسا كەينىگە قاراپ ، ئۇ كىشىلەرنىڭ نېمە ئۈچۈن دۇنيانىڭ ھەرقايسى جايلىرىغا تارقىتىلغانلىقىنى چۈشەندۈردى.
نۇھنىڭ ئەۋلادلىرىنىڭ بەزىلىرى خۇداغا ئاسىيلىق قىلىپ توپلانغان ۋاقىتتا باشلانغان.
بۇ توغرىلىق سىز ئۈچۈن يارىتىلىش 11: 1-9 دىن ئوقۇپ ئۆتەي.
1 ھازىر پۈتۈن دۇنيانىڭ بىر تىلى ۋە ئورتاق سۆزى بار.
2 كىشىلەر شەرققە قاراپ ماڭغاندا ، شىناردىن تۈزلەڭلىكنى تېپىپ ، ئۇ يەردە ئولتۇراقلاشتى.
3 ئۇلار بىر-بىرىگە: «كېلىڭ ، خىش ياساپ ، ئوبدان پىشۇرايلى» دېدى.
ئۇلار تاشنىڭ ئورنىغا خىش ، توپا ئىتتىرىش ماشىنىسىنى ئىشلەتتى.
4 ئاندىن ئۇلار: «كېلىڭلار ، ئۆزىمىزنى نام-شۆھرەتكە ئېرىشتۈرۈپ ، پۈتۈن يەر يۈزىگە چېچىلىپ كەتمەسلىكىمىز ئۈچۈن ، ئۆزىمىزنى بىر شەھەر قۇرۇپ چىقايلى» دېدى.
5 بىراق ، پەرۋەردىگار شەھەر سېلىپ ، كىشىلەر سېلىۋاتقان مۇنارنى كۆردى.
6 پەرۋەردىگار مۇنداق دېدى: «ئەگەر بىر ئادەم ئوخشاش تىلدا سۆزلەۋاتقان بولسا ، ئۇلار بۇ ئىشنى قىلىشقا باشلىغان بولسا ، ئۇلار قىلماقچى بولغان ھېچ ئىش ئۇلار ئۈچۈن مۇمكىن ئەمەس.
7 كېلىڭ ، بىز بىر-بىرىمىزنى چۈشەنمەسلىكى ئۈچۈن تۆۋەنگە چۈشۈپ ئۇلارنىڭ تىلىنى ئارىلاشتۇرايلى ».
8 شۇنىڭ بىلەن ، پەرۋەردىگار ئۇلارنى ئۇ يەردىن دۇنيانىڭ ھەرقايسى جايلىرىغا تارقاتتى ۋە ئۇلار شەھەر سېلىشنى توختاتتى.
9 شۇڭلاشقا ئۇ بابىل دەپ ئاتالغان— چۈنكى ئۇ يەردە رەببىمىز پۈتۈن دۇنيانىڭ تىلىنى ئارىلاشتۇرۇۋەتكەن.
ئۇ يەردىن پەرۋەردىگار ئۇلارنى پۈتۈن يەر يۈزىگە چاچتى.

بىز بىرلىكتە يەشايا 40:8 نى ئوقۇدۇق:
ئوت-چۆپلەر قۇرۇپ كېتىدۇ ،گۈل-چىىچەكلەر سولىشىپ خازان بولىدۇ.پەقەت خۇدايىمىزنىڭ سۆزلىرىلا ئەبەدى قالىدۇ.

بۇ كىشىلەر ئىراق ھازىر شىناردا تۇراتتى.
خۇدا نۇھنىڭ ئەۋلادلىرىغا بۇيرۇغاندەك ، ئۇلار پۈتۈن زېمىنغا تارقالمىدى.
ئەكسىچە ، بۇ كىشىلەر بىر يەرگە يىغىلىپ شەھەر قۇرۇشنى قارار قىلدى.
ئەمما نېمىشقا خۇدا شۇنچە كۈچلۈك جاۋاب قايتۇرىدۇ ۋە ئۇنى ئاسىيلىق دەپ قارايدۇ؟
چۈنكى ئۇلارنىڭ ئادەم ۋە ھاۋا ئانا بىلەن ئوخشاش گۇناھكار قەلبلىرى بار ئىدى.
تۇنجى ئاتا-ئانىمىز پەخىرلەندى ۋە مۇستەقىل بولدى.
ئۇلار خۇداسىز ئەركىنلىك ۋە بىخەتەرلىكنى ئارزۇ قىلاتتى.
5-ئايەتتە ئىبرانىيلار قۇرۇلۇشچىلارنى «ئادەم ئوغلى» دەپ ئاتايدۇ.
ئادەم ئاتا بىلەن ھاۋا ئاناغا ئوخشاش ، بابىل خەلقى خۇدادىن ئارىلاشماي خالىغان ئىشنى قىلىش ئەركىنلىكىنى ئارزۇ قىلاتتى.
ئۇلارنىڭ 4-ئايەتتە نېمە قىلىۋاتقانلىقىنى تەپسىلىي كۆرۈپ باقايلى.
مەن 4-ئايەتتىكى شەھەر ، جەننەت ، ئىسىم ، چېچىلىپ كەتكەن تۆت سۆزگە دىققەت قىلغۇم بار.
4 ئاندىن ئۇلار: «كېلىڭلار ، ئۆزىمىزگە بىر شەھەر قۇرۇپ ، جەننەتكە تۇتىشىدىغان مۇنار بار ، شۇندىلا بىز ئۆزىمىزگە ئىسىم قويالايمىز ۋە پۈتۈن يەر يۈزىگە چېچىلىپ كەتمەيمىز» دېدى.

بىر شەھەردە ياشاش چېچىلىشنىڭ ئەكسىچە.
بىر شەھەردە ياشاش ياۋايى ھايۋانلار ۋە ئىنسانلارنىڭ دۈشمىنىدىن قوغدايدۇ.
ئۆزىنى ئاجىز ھېس قىلىشتىن ساقلىنىش ئۈچۈن ، بۇ كىشىلەر بىر شەھەرگە يىغىلىپ ئۆزىنى بىخەتەر ھېس قىلدى.
بۇ شەھەر بابىل دەپ ئاتىلىدۇ ، كېيىنچە بابىل دەپ ئاتىلىدۇ.
ئىنجىلدا ، بابىل شەھىرى ئىنسانلارنىڭ ئاسىيلىق قىلىشى ، بۇتقا چوقۇنۇشى ۋە شەيتاننىڭ خىزمىتىنىڭ سىمۋولى.
بابىلون شەھىرى يېرۇسالېمنىڭ ئەكسىچە.
يېرۇسالېم تاغ- خۇدا تەرىپىدىن ياسالغان تاغ ئۈستىگە قۇرۇلدى.
ئەمما بابىل شەھىرى تەكشى يەرگە سېلىنغان.
ئويلاپ بېقىڭ.
يېرۇسالېم خۇدا تېغىدا سېلىنغان.
بىر ھەقىقىي خۇداغا چوقۇنۇش ۋە ئۇنىڭ شان-شەرىپى ئۈچۈن سېلىنغان شەھەر.
بابىل خەلقى ئىنسانلارنىڭ شان-شەرىپى ۋە يالغان ئىلاھلارغا چوقۇنۇشى ئۈچۈن ئۆزلىرىنىڭ تاغ ۋە شەھىرىنى قۇرماقچى بولدى.
بابىلدىكى مۇنار بەلكىم زىگگۇرات بولۇپ ، پەلەمپەيسىمان پەلەمپەينىڭ ئۈستىگە چىققان بولۇشى مۇمكىن.
بۇلار دۇنيانىڭ نۇرغۇن جايلىرىدا بايقالغان.
ھازىرغىچە بايقالغان ئەڭ چوڭى بابىلوندا بولۇپ ، «جەننەت ۋە يەرنىڭ ئۇلى».
زىگۇرات ياسىغۇچىلار جەننەتكە پەلەمپەي ياسىماقچى بولۇۋاتىدۇ.
روھانىيلار كىشىلەرنى يۇلتۇزلارغا ۋە ئۆزلىرى ياراتقان ئىلاھلارغا ئىبادەت قىلىشقا يېتەكلەيدىغان بىر ئىبادەتخانا بار ئىدى.
بۇ نېمە ئۈچۈن خۇدانىڭ يارىتىلىش 11 دە ئاچچىقلانغانلىقىنى چۈشەندۈرۈپ بېرىدۇ.
بابىل شەھىرى ئىنسانلارنىڭ ئۆز دىنىنى تىكلەشكە ئۇرۇنۇشى ئىدى.
ئەمما لۇقانىڭ ئەلچىلەر 17: 24-25 دىكى ھەقىقىي خۇدانىڭ خاراكتېرى ھەققىدە ئېيتقانلىرىنى ئاڭلاڭ.
24 «دۇنيانى ۋە ئۇنىڭدىكى بارلىق نەرسىلەرنى ياراتقان خۇدا ئاسمان-زېمىننىڭ پەرۋەردىگارىدۇر ، قول بىلەن ياسالغان بۇتخانىلاردا تۇرمايدۇ.
25 ئۇ ھېچ نەرسىگە ئېھتىياجلىق بولمىغاندەك ، ئىنسانلارنىڭ قولى بىلەن خىزمەت قىلمايدۇ ، چۈنكى ئۇ ئۆزى بارلىق كىشىلەرگە ھاياتلىق ، نەپەس ۋە باشقا نەرسىلەرنى بېرىدۇ ».

«ئىسىم» بىز 4-ئايەتتە كۆرگەن يەنە بىر مۇھىم سۆز.
خۇدا ئادەم ئاتا قىلغان (يارىتىلىش 5: 2) ۋە ئىبراھىم (يارىتىلىش 17: 5).
خۇدامۇ ياقۇپنىڭ ئىسمىنى ئىسرائىلىيەگە ئۆزگەرتتى (يارىتىلىش 32: 8).
تەڭرى ياراتقۇچى بولغانلىقى ئۈچۈن ، ئۇنىڭ كىشىلەرگە ئىسىم قويۇش ھوقۇقى بار.
ئەمما بابىلنى قۇرغۇچىلار «ئۆزىگە نام تۇرغۇزماقچى».
ئۇلار مۇستەقىل ، كۈچلۈك ، بىخەتەر بولۇشنى ئارزۇ قىلاتتى.
ئۇلار ئۆزلىرى ياراتقان ۋە ئىسىم قويغان ئىلاھلارغا چوقۇنماقچى بولغان.
شۇڭلاشقا خۇدا بۇ ئىسيانغا تاقابىل تۇرۇش ئۈچۈن چۈشتى.
5-ئايەتتە:
5 لېكىن ، پەرۋەردىگار شەھەر سېلىپ ، كىشىلەر سېلىۋاتقان مۇنارنى كۆردى.

كىشىلەر ئۇلارنىڭ قۇرۇلۇش تۈرى بىلەن ئالدىراش ئىدى.
«ئەمما رەببىم» ئولتۇرۇپ قاراپ تۇرمىدى- ئۇ ھەرىكەت قىلدى.
خۇدا ھاياتىڭىزدىكى بىرەر ئەھۋالغا قەدەم قويدىمۇ؟
بىز قىلىشقا تېگىشلىك بولمىغان ئىشنى قىلىشقا قىزىقساق ، خۇدا ئولتۇرۇپ قاراپ تۇرمايدۇ.
كورىنتلىقلارغا 1- خەت 10:13 بىزگە:
13 «ئىنسانىيەتكە ئورتاق بولغاندىن باشقا ، ھېچقانداق ئېزىقتۇرۇش سىزنى بېسىپ چۈشمىدى.
لېكىن خۇدا سادىق. ئۇ سىزنى كۆتۈرەلەيدىغان نەرسىدىن ھالقىپ ئېزىقتۇرۇشقا يول قويمايدۇ.
ئەمما سىز ئېزىقتۇرۇلغاندا ، ئۇ يەنە چىداملىق بولۇشىڭىز ئۈچۈن چىقىش يولى بىلەن تەمىنلەيدۇ ».

«ئەمما تەڭرى» سۆزى ئىنجىلدىكى ئەڭ تاتلىق سۆزلەر.
بۇ سۆزلەر بىزگە خۇدانىڭ يىراق ئەمەسلىكىنى ۋە ئىنسانلارنىڭ پائالىيىتىنى بىلمەيدىغانلىقىنى ئەسكەرتىدۇ.
ئۇ ھەتتا ئۆزىمىز پەيدا قىلغان مەسىلىلەردىن قۇتۇلۇش ئۈچۈن ھاياتىمىزغا تەشەببۇسكارلىق بىلەن ھەرىكەت قىلىدۇ.
ئەفەسلىكلەر 2: 3b-5a دا مۇنداق ئوقۇدۇق:
3b «بىز باشقا ئىنسانلارغا ئوخشاش غەزەپنىڭ بالىلىرى ،
4 ا God ، رەھىم-شەپقەتكە باي ، ئۇ بىزنى ياخشى كۆرگەنلىكى ئۈچۈن ،
5a بىز گۇناھلىرىمىزدا ئۆلۈپ كەتكەندىمۇ ، بىزنى مەسىھ بىلەن بىللە تىرىلدۈردى ».

دوستلار ، تەڭرىنىڭ بىزگە بولغان «ئۇلۇغ مۇھەببىتى» سەۋەبىدىن ، ئۇ بىزنى ۋە مەسىلىلىرىمىزنى نەزەردىن ساقىت قىلمىدى.
ئۇ «گۇناھلىرىمىزدا ئۆلۈپ كەتكەندىمۇ» بىزگە يېقىنلاشتى.
بۇ ھەيران قالارلىق.
باشقىلار سىزگە قارشى گۇناھ سادىر قىلغاندا قانداق ئىنكاس قايتۇرىدىغانلىقىڭىزنى ئويلاڭ.
ئۇلارغا يېقىنلىشىشنى خالامسىز ياكى تېخىمۇ يىراقلاشماقچىمۇ؟
ئەگەر ئەيسا گۇناھكارلار ۋە توپىلاڭچىلارغا يېقىنلىشىشنى خالىمىسا ، بىز يۈتۈپ كېتەتتۇق ۋە ئۈمىدسىزلەندۇق.
بىز بابىل خەلقىگە ئوخشاش مۇستەقىل ۋە ئاپتونومىيىلىك بولۇشنى خالايمىز.
بىز ياردەمگە موھتاج ، ئەمما ئەكسىچە بىز جاھىل 3 ياشلىق بالىلارغا ئوخشايمىز:
– ياق ، مەن ئۆزۈم قىلىمەن!
ئەمما خۇدا رەھىم-شەپقەتكە باي.
شۇڭلاشقا ئۇ بىردىنبىر ئوغلىنى بىز مەڭگۈ ياشىيالمايدىغان مۇكەممەل تۇرمۇش كەچۈرۈشكە ئەۋەتتى.
شۇڭلاشقا ئەيسا بىزنىڭ گۇناھلىرىمىزنىڭ جازاسىنى تۆلەش ئۈچۈن ئۆلۈشنى خالايدۇ.
ئۇنىڭ ئاكتىپ رەھىم-شەپقىتى ئۈچۈن خۇدانى مەدھىيىلەڭ.
گەرچە بىز ئۇنىڭدىن ئاكتىپلىق بىلەن يىراقلاشقان بولساقمۇ ، ئۇ بىزنى ئۆزىمىزدىن قۇتقۇزۇش ئۈچۈن چۈشتى.
باشقىچە ئېيتقاندا ، ئۇنىڭ بابىلدىكى قۇرۇلۇش تۈرىنى ئۈزۈشىگە ئاللاھنىڭ رەھمىتى سەۋەب بولغان.
6-7-ئايەتلەرنى قايتا ئاڭلاڭ.
6 پەرۋەردىگار مۇنداق دېدى: «ئەگەر بىر ئادەم ئوخشاش تىلدا سۆزلەۋاتقان بولسا ، ئۇلار بۇ ئىشنى قىلىشقا باشلىغان بولسا ، ئۇلار قىلماقچى بولغان ھېچ ئىش ئۇلار ئۈچۈن مۇمكىن ئەمەس.
7 كېلىڭ ، بىز بىر-بىرىمىزنى چۈشەنمەسلىكى ئۈچۈن تۆۋەنگە چۈشۈپ ئۇلارنىڭ تىلىنى ئارىلاشتۇرايلى ».

تەڭرى پەقەت مۇنار قۇرغۇچىلارنى جازالاش ئۈچۈنلا چۈشمىگەن.
ئۇلارنىمۇ ئۆزلىرىدىن قۇتۇلدۇرۇش ئۈچۈن كەلدى.
خۇدا ئۇلارنىڭ كونترول قىلالمايدىغان ئىشلارغا ئېرىشىشىدىن ئەنسىرىمىدى.
تەڭرىنىڭ مەقسىتى بابىلدا باشلانغان ئىسياننى پۈتۈن ئىنسانىيەتكە تارقىتىش ۋە يۇقۇملىنىشتىن بۇرۇن توختىتىش ئىدى.
ئۇلار بىر-بىرى بىلەن پاراڭلىشالمىغاچقا ، قوزغىلاڭ تۇيۇقسىز توختاپ قالدى.
كىشىلەر ئۆزلىرىنىڭ پەخىرلىك خىزمىتىنى تەشكىللەش ئۈچۈن تىل ئىشلىتىپ كەلگەن.
ھازىر ئۇلار ئەسلا ئالاقە قىلالمايدۇ.
شۇڭلاشقا خۇدا ئۇلارنىڭ شەھىرىنى بابىل دەپ ئاتايدۇ ، يەنى «قالايمىقانچىلىق».
سىز چۈشەنمەيدىغان تىلدا سۆزلەيدىغان ئادەم بىلەن بىللە بولغاندا قانداق ھېس قىلىسىز؟
بۇ قالايمىقانچىلىق ۋە ئايرىلىش تۇيغۇسى ئەمەسمۇ؟
تىل كىشىلەرنى پارچىلايدىغان رىشاتكىلارغا ئوخشايدۇ.
بۇ بىزنىڭ بىر ئاۋاز فوندى جەمئىيىتىدە تەرجىمە بىلەن تەمىنلەيدىغان نۇرغۇن ۋاقىت ۋە پۇل سەرپ قىلىشىمىزنىڭ بىر سەۋەبى.
بىز بۇ رىشاتكىدا دەرۋازا سېلىشقا تىرىشىۋاتىمىز ، بۇنداق بولغاندا تىل كىشىلەرنى بۆلمەيدۇ.
بىز بۈگۈن سۆزلەۋاتقان ئوخشىمىغان تىللارنىڭ ھەممىسى بابىلدا باشلانغان ، ئەينى ۋاقىتتا خۇدا دۇنيانىڭ ھەرقايسى جايلىرىغا تارقالغان.
ئەمما ئۇ ۋاقىتتىمۇ ، تەڭرىنىڭ بۈگۈنگە قەدەر قانات يايدۇرۇلۇۋاتقان نىجاتلىق پىلانى بار ئىدى.
ئىنجىل تارىخىنىڭ ئېقىمى مۇنداق بولىدۇ.
خۇدا ئادەم ئاتا بىلەن ھاۋا ئانا ، نۇھ ۋە ئۇنىڭ ئايالى ئىبراھىم ۋە سارانىڭ ئايرىم ئائىلىلىرى بىلەن كىچىك ئىشنى باشلىدى.
بۇ ئۈچ جۈپلەرگە يەرشارىنى بىر ھەقىقىي خۇدانى تونۇيدىغان ۋە ئۇنىڭغا چوقۇنىدىغان كىشىلەر بىلەن تولدۇرۇش بۇيرۇلغان.
ئۇ ئىبادەت يېرۇسالېمنى ، يەنى خۇدا شەھىرىنى قۇرغان بىر كىچىك مىللەت بىلەن باشلانغان.
خۇدانىڭ شەھىرى ئۇلار ئۈچۈنلا ئەمەس.
ئۇ مىللەتلەر كېلىپ پەرۋەردىگارنى ئۆگىنىدىغان جاي بولۇشى كېرەك ئىدى.
ئىسرائىلىيەنىڭ ئافرىقا ، ئاسىيا ۋە ياۋروپانىڭ كېسىشىش ئېغىزىدا قۇرۇلۇشى تاسادىپىي ئەمەس.
خۇدا يەشايا 49: 6 دە مۇنداق دېدى: «ياقۇپنىڭ قەبىلىلىرىنى بېقىش ۋە ساقلانغان ئىسرائىللارنى قايتۇرۇپ كېلىش ئۈچۈن مېنىڭ خىزمەتكارىم بولۇش بەك كىچىك ئىش.
نىجاتلىقىم يەرنىڭ ئاخىرىغىچە يېتىپ بارسۇن دەپ ، سېنى مىللەتلەر ئۈچۈن يورۇقلۇققا ئايلاندۇرىمەن ».

تەڭرىنىڭ چوڭ پىلانلىرىنى كۆرەمسىز؟
بىز ھازىر بار بولغان ھايات ، ئۆي ۋە دوستلار چەمبىرىكىگە رازى بولۇشىمىز مۇمكىن.
ئەمما بىز ئۈچۈن خۇش خەۋەرنى ساقلاپ قېلىش بىز ئۈچۈن «بەك كىچىك ئىش».
تەڭرىنىڭ چوڭ پىلانىغا قاتنىشىش ئۈچۈن ، راھەت رايونىمىزدىن چېكىنىشىمىز كېرەك.
بىز ئەيساغا ئەگىشىپ دۇنياغا ئەگىشىشىمىز ، يۈتۈپ كەتكەنلەرنى ئىزدەشىمىز ۋە ئۇلارنى خۇدانىڭ كۈنسېرى كۈچىيىۋاتقان دۇنياۋى ئائىلىسىگە تەكلىپ قىلىشىمىز كېرەك.
زەبۇر 86: 9-10 بىزگە خۇدانىڭ دۇنيا ئۈچۈن پىلانلىرىنى سۆزلەپ بېرىدۇ:
9 «سەن ياراتقان بارلىق مىللەتلەر كېلىدۇ
ئى رەببىم!
سېنىڭ ئىسمىڭنى ئۇلۇغلايدۇ.
10 چۈنكى سەن ئۇلۇغ ۋە ئاجايىپ ئىشلارنى قىلىسەن.
سەن يالغۇز خۇدا ».

بىز بۇ ئايەتلەرنى ئىبادەتلىرىمىزدە بۇ يەردە بىر ئاۋازدا ئوقۇشنى ياخشى كۆرىمىز.
چۈنكى بۇ چېركاۋدا بىز بۇ يەردە تەسۋىرلەنگەن جەننەتكە چوقۇنۇشنىڭ ئازراق تەمىنى ھېس قىلىمىز.
خۇدا ۋەھىيلەر 7: 9-10 دا ئەلچى يەھياغا بەرگەن بۇ كۆرۈنۈشنى ئاڭلاڭ.
9 «بۇ ئىشتىن كېيىن ، مەن كۆز ئالدىمدا ، ھەر بىر مىللەت ، قەبىلە ، ئادەم ۋە تىلدىن ھېچكىم تەختتە ۋە قوزىنىڭ ئالدىدا ھېچكىم ساناپ كېتەلمەيدىغان نۇرغۇن كىشىلەر بار ئىدى.
10 ئۇلار قاتتىق ئاۋازدا:
«نىجاتلىق تەختتە ئولتۇرغان خۇدايىمىزغا ۋە قوزىغا مەنسۇپ».

مەن بىر كۈنى ئۇ ئىبادەت پائالىيىتىگە قاتناشقانلىقىمدىن خۇشالمەن!
ئەمما 86-زەبۇردىكى بۇ كونا بېشارەت قانداق قىلىپ ۋەھىيلەر 7: 9 نىڭ كەلگۈسى ئىبادەت مۇلازىمىتىگە ئايلىنالايدۇ؟
ئەيسانىڭ خىزمىتى ئارقىلىق ، چېركاۋ ئارقىلىق ئىشلەپ ، خۇش خەۋەرنى مىللەتلەرگە يەتكۈزدى.
سىز ۋە مەن ئىنجىل تارىخىنىڭ جەننەتتىكى ئاشۇ كۆپ مەنبەلىك ، كۆپ تىللىق دۇئا-تىلاۋەت پائالىيىتىگە ئېلىپ بارىدىغان ئېقىمىنىڭ بىر قىسمى بولالايمىز.
بۇ تەسەۋۋۇرنى ئىلگىرى سۈرۈش ئۈچۈن ، ئەيسا ئەگەشكۈچىلىرىنى ئىشلىتىپ بارلىق كىشىلەرگە خۇش خەۋەرنى يەتكۈزدى.
لۇقا 10: 1-2.
1 «شۇنىڭدىن كېيىن ، پەرۋەردىگار يەتمىش ئىككى ئادەمنى تەيىنلىدى ۋە ئۇلارنى ئىككىدىن ئىككىگە ئەۋەتمەكچى بولغان ھەر بىر شەھەر ۋە جايغا ئەۋەتتى.
2 ئۇلارغا: «ھوسۇل كۆپ ، ئەمما ئىشچىلار ئاز.
شۇڭا ھوسۇلنىڭ پەرۋەردىگارىدىن ئۇنىڭ ھوسۇل مەيدانىغا ئىشچى ئەۋەتىشىنى سوراڭ ».

72 دېگەن سان ناھايىتى مۇھىم.
ئەگەر قايتىپ كېلىپ ، يارىتىلىش 10 دىكى مىللەتلەرنىڭ تىزىملىكىنى ئوقۇسىڭىز ، ئىسمى ئاتالغان 72 مىللەتنى تاپالايسىز.
ئەيسا بۇ ساننى تاللىغاندا ، ئىنجىل تارىخىنىڭ كېيىنكى باسقۇچىنى ئېلان قىلاتتى.
ھەزرىتى ئەيسا:
«بابېلدىن كېيىن كىشىلەر 72 ئوخشىمىغان دۆلەتكە تارقالدى.
ئەمما مەن كىشىلەرنى ھەر مىللەتتىن قۇتقۇزۇش ئۈچۈن كەلدىم.
ئەگەشكۈچىلىرىم ئۇلارغا يەتكۈزگەندە ، ئۇلار نىجاتلىق توغرىسىدىكى خۇش خەۋەرنى ئاڭلايدۇ ».

شۇڭلاشقا خۇدا دەسلەپكى چېركاۋغا باشقا تىللاردا سۆزلەش ئىقتىدارىنى بەرگەن.
ئەلچىلەر 2 دە دۇنيانىڭ ھەر قايسى جايلىرىدىكى يەھۇدىيلارنىڭ Pentecost ئۈچۈن يېرۇسالېمدا ئىكەنلىكىنى ئوقۇدۇق.
ئۇلار ئوخشىمىغان تىللاردا سۆزلەشتى.
ئۇلارنىڭ خۇش خەۋەرنى ئاڭلىشى ئۈچۈن ، مۇقەددەس روھ ئەلچىلەرگە چەتئەل تىلىدا سۆزلىيەلەيدىغان بولدى.
Pentecost بولسا بابىلنىڭ لەنىتىگە بۇرۇلۇش بولدى.
لەنەت قوزغىلاڭچىلارنى بۆلۈش ۋە ئايرىش ئۈچۈن خىزمەت قىلدى.
Pentecost قۇتقۇزۇۋېلىنغان كىشىلەرنى مەدھىيە ۋە ئىبادەتتە بىرلەشتۈردى.
پېتېر Pentecost دا خۇش خەۋەرنى يەتكۈزگەندە ، ئۇ زىيارەتچىلەر ئۇنى ئۆز تىلىدا ئاڭلىيالايتتى.
3000 كىشى مەسىھنى ئاڭلىدى ۋە ئۇنىڭغا ئېتىقاد قىلدى.
ئۇ كۈنى ، ئۇلار ھەم ئەگەشكۈچى ۋە خەۋەرچى بولدى.
ئەلچىلەر 1: 8 دە ئەيسا چېركاۋغا خۇش خەۋەرنى «يېرۇسالېم ، يەھۇدىيە ، سامارىيە ۋە يەرنىڭ ئاخىرى» غا يەتكۈزۈشنى بۇيرۇدى.

ئەمما تىل توسالغۇسىدىن باشقا يەنە بىر مەسىلە بار.
Pentecost دىن كېيىن ئۇزۇن ئۆتمەي ، زور زىيانكەشلىك يۈز بەردى.
خەتەردىن قۇتۇلۇش ئۈچۈن ، يېرۇسالېمدىكى خىرىستىيانلار بىخەتەرلىك ۋە قوغداش ئۈچۈن شەھەرنىڭ تېمىنىڭ ئارقىسىغا يوشۇرۇنۇۋالغان.
بۇ بىزگە بابېل قۇرغۇچىلارنىڭ تاملىرىنىڭ ئارقىسىغا قانداق يىغىلغانلىقىنى ئەسلىتىدۇ.
خۇدا يېرۇسالېمدىكى ئېتىقادچىلارغا دۇنياغا كېتىشنى ئېيتتى ، ئەمما ئۇلار ئۇنىڭ ئورنىغا يوشۇرۇندى.
خۇدا قانداق قىلىپ بۇ قورقۇنچلۇق كىشىلەرنى شەھەردىن چىقارماقچى؟
ئەلچىلەر 8: 1b ، 4،5،8 دە يۈز بەرگەن ئىشلارنى ئاڭلاڭ.
1b «ئۇ كۈنى يېرۇسالېمدىكى چېركاۋغا قارشى زور زىيانكەشلىكلەر يۈز بەردى ، ئەلچىلەردىن باشقا ھەممىسى يەھۇدىيە ۋە سامارىيەگە تارقالدى.
4 چېچىلىپ كەتكەنلەر نەگىلا بارمىسۇن ، بۇ سۆزنى يەتكۈزدى.
5 فىلىپ سامارىيەدىكى بىر شەھەرگە چۈشۈپ ، ئۇ يەردە مەسىھنى جاكارلىدى.
8 شۇنىڭ بىلەن ئۇ شەھەردە خۇشاللىق بولدى ».

بابىلنى قۇرغۇچىلار جازا سۈپىتىدە چېچىلىپ كەتتى ، ئەمما خۇدا ئۇلارنىڭ سىرتقا چىقىپ يەر يۈزىدە ئولتۇراقلىشىشىنى ئۈمىد قىلغانلىقى ئۈچۈن.
يېرۇسالېمدىكى ئېتىقادچىلارمۇ تارقاقلاشتى.
جازا ئەمەس ، بەلكى خۇدا ئۇلارنىڭ سىرتقا چىقىپ خۇش خەۋەر تارقىتىشىنى ئۈمىد قىلغانلىقى ئۈچۈن.
فىلىپ سامارىيەگە بارغاندىن كېيىن ، ئېفىيوپىيەلىك بىر مۇھىم كىشى بىلەن خۇش خەۋەرنى يەتكۈزدى.
ئاندىن ئۇ يىگىت ئۆيىگە قايتىپ ئېفىيوپىيە چېركاۋىنى باشلىدى.
ئېرۇسالىمدىن قېچىپ چىققان باشقا ئېتىقادچىلار ئوتتۇرا دېڭىزنىڭ ئەتراپىدىكى شەھەرلەرگە بېرىپ ، خۇش خەۋەرنى جاكارلىدى.
بىز ئەلچىلەرنى ئۆگىنىۋاتىمىز ، شۇڭا خۇش خەۋەرنىڭ قانداق قىلىپ دۇنياغا تارقىلىشىنىڭ باشلانغانلىقىنى بىلەلەيمىز.
ئەمما بۇ خىزمەت بۈگۈنمۇ داۋاملاشماقتا ، ھەممە يەردىكى كىشىلەرنى تەۋبە قىلىشقا ۋە خۇش خەۋەرگە ئىشىنىشكە چاقىردى.
مەلۇم مەنىدىن ئېيتقاندا ، بۈگۈنكى دۇنيا يەنىلا بابىل شەھىرىگە ئوخشايدۇ.
بۈگۈنكى كۈندە كىشىلەرمۇ ئۆزىگە ئىسىم قويماقچى.
شەھەر قۇرۇپ ، كۈچ ۋە پۇلنى قوغلايمىز.
بىز خۇداسىز بىخەتەرلىك ۋە كونتروللۇق ئىزدەيمىز.
«ئەمما خۇدا…»
بۇ سۆزلەرنى ئېسىڭىزدىمۇ؟
بۈگۈنكى دۇنيا يوقىلىپ كەتتى ، ئۆزىنى ھالاك قىلدى ۋە چوڭقۇر بۆلۈندى.
«ئەمما خۇدا» نىڭ كىشىلەرنى مەسىھكە بىرلەشتۈرۈش پىلانى بار.
ئەلچىلەر 17: 26-27.
26 «ئۇ پۈتۈن خەلقنى بىر ئادەمدىن پۈتۈن يەر يۈزىدە ياشاش ئۈچۈن ياراتتى. ئۇ تارىختىكى بەلگىلەنگەن ۋاقىتلىرىنى ۋە زېمىنىنىڭ چېگراسىنى بەلگىلىدى.
27 خۇدا بۇنى ئىزدەپ ، ئۇنى ئىزدەپ تېپىپ ، ئۇنى ئىزدەپ تېپىشى ئۈچۈن شۇنداق قىلدى ، گەرچە ئۇ ھېچقايسىمىزدىن يىراق ئەمەس ».

دوستلىرىم ، بۈگۈن ئاخشام مەن سىزگە ئىنجىل تارىخىنىڭ ئايرىلىشتىن ئىتتىپاقلىققا قاراپ يۈزلىنىدىغانلىقىنى كۆرسىتىشكە تىرىشتىم.
تارىخ بىز تىلغا ئالغان ۋەھىيلەر 7: 9 ئىبادەتكە قاراپ دەريادەك ئېقىۋاتىدۇ.
تەڭرى سىزنى ۋە مېنى كېمىگە چىقىشقا تەكلىپ قىلماقتا.
بىز ئۇنىڭ دۇنيا ئۈچۈن ئېلىپ بېرىلىۋاتقان پىلانلىرىنىڭ ئېقىمىغا قوشۇلالايمىز.
ئەلۋەتتە ، بىز ئۇنىڭ ئورنىغا قىرغاقتا تۇرۇپ دەريانىڭ ئېقىشىنى كۆرەلەيمىز.
ئەمما مەن كېمىدە بولغۇم بار ، ھەمدە ھازىر ئۇ جەننەتكە چوقۇنۇشنىڭ ئازراق تەمىنى ھېس قىلغۇم بار.
شۇڭلاشقا بىز كۆپ خىل مەدەنىيەت ۋە كۆپ تىللىق ۋە ئىبادەتنىڭ جاپالىق خىزمىتىنى قىلىمىز.
بىز تارىخنىڭ ئېقىمىغا قاتنىشىۋاتىمىز ، ھەمدە ئۇنى ئەمەلگە ئاشۇرۇش ئۈچۈن كىچىك ئۇسۇللار بىلەن ياردەم قىلىۋاتىمىز.
مەدھىيەدە ئىتتىپاقلاشقان نۇرغۇن مىللەتلەر جەننەتنىڭ رەسىمى ۋە ئالدىن بېشارىتى.
بابىل خەلقى ئىسياندا ئىتتىپاقلىشىپ ، ئۆز شەھىرىنى قۇرۇش ئۈچۈن تىرىشتى.
ئەمما بۈگۈنكى كۈندە مەسىھكە بولغان ئىشەنچ ئارقىلىق مىليونلىغان كىشىلەر بىرلىشىپ مەدھىيە ئوقۇدى.
مەن بىرلىكتە خۇدانىڭ پادىشاھلىقىنى بەرپا قىلىشقا ياردەم بېرەلەيمەن.
ئۇنىڭ يەرشارىدىكى چوڭ تەسەۋۋۇرىغا قاتنىشىش پۇرسىتى ئۈچۈن خۇداغا شۈكۈر قىلايلى.

ئى رەببىم ئەيسا ، بىزنى قۇتۇلدۇرۇش ئۈچۈن ئاتىسى ۋە مۇقەددەس روھ بىلەن پىلان تۈزگەنلىكىڭىزگە رەھمەت.
ئەمما بىز نىجاتلىقىمىزنىڭ بىزگىلا مۇناسىۋەتلىك ئەمەسلىكىنى بىلىمىز.
ئى رەببىم ، بىزگە ھەر بىر قەبىلە ، تىل ۋە مىللەتتىكى كىشىلەر ئۈچۈن تەسەۋۋۇرىڭنى بەرگىن.
خۇش خەۋەرنى كۆپچىلىك بىلەن ئورتاقلىشىش ناھايىتى چوڭ ۋەزىپە.
بۇ ھەرقانداق ئادەم ياكى چېركاۋدىن كۆپ چوڭ.
ئەمما سەن ئۇلۇغ خۇدا ، بىزدە كېرەكلىك بايلىق ۋە كۈچ بار.
شۇڭا بىزگە سادىق ، باتۇر ۋە ئىتائەتچان بولۇڭ.
بىز قوبۇل قىلغان ئوخشاش مۇھەببەت بىلەن بىزگە ياردەم قىلىڭ.
بىز بۇنى ئەيسانىڭ ئىسمى بىلەن سورايمىز ، ئامىن.

مۇلاھىزە ۋە مۇلاھىزە سوئاللىرى

1. 1 پادىشاھ 8: 22-30 ۋە 41-43 نى ئوقۇڭ.
ئا) سۇلايماننىڭ دۇئاسى بىلەن يارىتىلىش 11-بابىلنى قۇرغۇچىلار توغرىسىدىكى ھېكايىنىڭ قانداق پەرقى بار؟
ب) يېرۇسالېمدىكى بۇتخانا ئىسرائىلىيە خەلقى ئۈچۈن سېلىنغان ، ئەمما سۇلايمان 41-43-ئايەتلەردە ھەيران قالارلىق بىر نەرسە ئوقۇغان. بۇ دۇئا بىز ۋەز-نەسىھەتتە ئاڭلىغان ئىنجىل تارىخىنىڭ ئېقىمىغا قانداق ماس كېلىدۇ؟
2. ئەفەسلىكلەر 4: 3-13 نى ئوقۇڭ.
ئا) بىز ئەيسا مەسىھتىكى ئىتتىپاقلىقنى يارىتامدۇق؟ 3 نېمە دەيدۇ؟
ب) تەڭرىنىڭ ئائىلىسى بولۇش سۈپىتىمىز بىلەن بىز نېمىلەرنى ئورتاقلىشىمىز؟
c) مەسىھنىڭ تېنىدە بولۇشنىڭ مەسئۇلىيىتى ۋە نېمەتلىرى نېمە؟
3. دۇنيا تەۋبە قىلىشقا ۋە مەسىھكە ئىشىنىشكە ئېھتىياجلىق يوقاپ كەتكەن كىشىلەر بىلەن تولغان ، شۇڭا ئۇلار يەر يۈزىدە ۋە جەننەتتە دۇئا-تىلاۋەت قىلالايدۇ. بىر ئاز ۋاقىت سەرپ قىلىپ ، خۇدا سىزنىڭ راھەت رايونىڭىزدىن چىقىپ ، خۇش خەۋەرنى دادىل ۋە دائىم ھەمبەھىرلىشىڭىزگە ياردەم قىلسۇن دەپ دۇئا قىلىڭ.